ЕМБЛЕМАТИКА 93-Ї ГВАРДІЙСЬКОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ ХАРКІВСЬКОЇ ДВІЧІ ОРДЕНІВ ЧЕРВОНОГО ПРАПОРА, ОРДЕНІВ СУВОРОВА І КУТУЗОВА ДИВІЗІЇ

93-я механізована дивізія 6-го армійського корпусу Південного оперативного командування – одне з найбільш уславлених з’єднань Збройних Сил України. Сформована в роки Другої Світової війни, вона пройшла важкий шлях боїв з німецько-фашистськими військами. Після закінчення війни дивізія передислокувалась до Одеського військового округу, а з 1956 року – до Південної групи військ (Угорщина). В грудні 1990 року дивізію було передислоковано до України (н.п. Черкаське та Гвардійське Дніпропетровської області), і вона увійшла до складу 6-ї гвардійської танкової армії Одеського військового округу.
Розробку власної символіки в дивізії розпочали після відповідного розпорядження Міністра Оборони України в 1996 році. За ініціативою офіцерів було створено декілька малюнків для частин дивізії. Найбільш вдалим виявився проект майора О.Макарова з 529-го гвардійського механізованого полку, який запропонував для свого полку емблему з використанням зображення з печатки Орельської паланки Війська Запорізького (на її території тепер розташований полк. – М.С.). Інші проекти були виконані менш професійно й переважно копіювали відомі зразки емблем інших держав.
У травні 1997 року командування дивізії звернулось до фахівців з проханням відпрацювати комплект емблем частин 93-ї механізованої дивізії. Творча група у складі куратора секції військової емблематики УГТ, секретаря Геральдичної комісії Прикарпатського військового округу підполковника Михайла Слободянюка, менеджера фірми “Юля” Зеновія Галишинця та комп’ютерного дизайнера Віктора Гарая розробила пропозиції для всіх частин дивізії. Всього було опрацьовано 20 емблем. Центральним знаком, що став основою символіки частин 93-ї механізованої дивізії, був обраний символ управління дивізії, розроблений М.Слободянюком. Він уособлює з’єднання, яке в силу історичного розвитку подій стало спадкоємцем військової слави як запорізьких козаків, так і синів України, котрі боролися з фашизмом під час Другої Світової війни. Для підрозділів, що входять до складу управління дивізії, ця емблема використовується з деякими відмінами: із синьою облямівкою – для комендантської роти, з червоною – для батареї управління та артилерійської розвідки, а військовий оркестр дивізії відрізняється стрічкою над емблемою з написом своєї назви. Емблеми частин дивізії розроблені за принципом, що вперше в Збройних Силах України був використаний в символіці 72-й механізованої дивізії: у кожній поєднано символ дивізії із власним знаком. Для механізованих полків такими символами стало зображення давньої зброї. Цікава емблема у зенітно-ракетного полку. В ній використано розроблений командиром полку підполковником М.Тищенком варіант у вигляді смертельного кидка кобри, перед якою – ціль (літак) у кубі. Куб означає назву зенітно-ракетного комплексу, що знаходиться на озброєнні полку. Також досить оригінальні емблеми у окремих батальйонів, у роти РЕБ, полігону дивізії.
Восени 1997 року емблеми були виготовлені на фірмі “Юля”, а вже у листопаді вони були представлені командуванням дивізії Міністру оборони України генерал-полковнику О.Кузьмуку та командувачу Одеського військового округу генерал-полковнику О.Шкидченку. Вони дозволили надалі використовувати символи дивізії військовослужбовцям дивізії, однак письмових розпоряджень з цих питань видано не було (це характерно для використання символіки у Збройних Силах України цього періоду).

Михайло Слободянюк (Львів), Знак, ч. 14.