|
|
 |
Вірменські метричні книги в Україні ХVІІ-ХVІІІ ст.
До метричних книг як до важливого історичного і не лише історичного джерела в українській науці почали придивлятися уважніше ще на початку ХХ ст. , але до охоплення проблематики в цілому навіть сьогодні ще далеко, хоча важливість студій над метриками вже для нікого з серйозних дослідників не є секретом. Протягом останнього десятиріччя вивчення цього напряму активізувалося. Є добрі результати в різних наукових ділянках (правда, вони часто ще мають вузько-споживацький характер), але багатство позаукраїнської літератури про метрики, так чи інакше, позитивно відбивається (чи повинно відбиватися) також на методиці українських досліджень. Відчувається відгомін дискусій (зокрема, генеалогічного, історико-демографічного характеру), що ведуться в закордонній науці. Можливо, що вони стануть поштовхом для подібних дискусій в Україні.
Широку акцію – у світовому масштабі – мікрофільмування метричних книг веде Генеалогічне товариство Церкви Ісуса Христа святих останніх днів у Солт Лейк Сіті (Юта, США), що колекціонує також протягом низки останніх років мікрофільми метричних книг з України. Великим стимулом для розгортання не лише просто пошукової (в генеалогічносу плані) роботи стане завершення праці над каталогом – чи каталогами – метричних книг в українських сховищах . Українські дослідники починають виходити на широку наукову арену .
Обмежуючи цими словами короткий вступ, переходжу безпосередньо до теми.
Вірменськими метриками з різних міст України дослідники почали цікавитись в першій половині – середині ХІХ ст. (їх прізвища подаються далі в підрядкових примітках). У літературі відбилися, переважно, окремі згадки про метричні книги. Деколи їх використовували як джерело у вузькоутилітарному плані. Докладніше описувались в каталогах рукописів, публікуючи при цьому окремі уривки, а в історичних працях – друкуючи хронікерські нотатки, що деколи траплялися в метриках. Труднощі використання полягали у мовній сфері: церковні метрики у вірменських парафіях у різних місцевостях та в різному часі вели вірменською, вірмено-кипчацькою, латинською, польською мовами. Врешті, вивчення історії вірменських колоній в Україні, незважаючи на те, що вони в минулому (до свого остаточного упадку в ХІХ – на початку ХХ ст.) відігравали чималу роль в економічному та культурному житті України, а також свого власного народу в діаспорі, то активізувалося, то майже цілком пригасало – що також відіграло роль при використанні метричних книг як історичного та параісторичного джерела.
На підставі відносної сукупності відомостей про вірменські книги з України ХVІІ-ХVІІІ ст. можна мислити собі їх використання в кількох аспектах. При цьому вивчення метрик виходить – своєю специфікою – поза звичну і менш-більш усталену в загальному – методику. Метрики дають відомості таких профілів:
- біографістика;
- генеалогія;
- історична демографія – певні можливості підрахунку кількісного складу колоній, вивчення історії сімей (в кількісному, а не лише генеалогічному плані), народжуваність, смертність, міграція вірменів на територію України;
- історична медицина – аналіз смертності з погляду хвороб;
- етнічна і конфесійна історія – на підставі мовного оформлення книг, переходу від внутрівірменської ендогамії до екзогамії, асиміляційні процеси з визначенням їхнього характеру (зокрема, шлюбна асиміляція через мішані шлюби – амальгамація), зміни конфесії, які дорівнювали зміні національності;
- лінгвістика – вивчення вірменської мови метрик (співвідношення класичної, тоді вже, богослужбової мови – грабару – до нововірменської розмовної – ашхаргабару – та її діалектів), вірмено-кипчацької з її складовими елементами – тюркськими, вірменськими, українськими, польськими; антропонімія – її питомо вірменські елементи та аккультурація й інтеграція з антропонімією невірменського оточення;
- мистецтвознавство – художні елементи оформлення книг, включаючи їхні палітурки;
- історична фактографія – хронікерські нотатки в книгах.
До цього переліку можна підкинути ще інші аспекти.
Найскладнішим виглядає використання метричних книг в плані історичної демографії та етнокультурної історії (що має безпосереднє відношення до генеалогії). Йдеться про те, щоб охопити масовий матеріал, а не лише ілюструвати окремі випадки. В ідеалі треба б мати для певного періоду і для окремої вірменської колонії метрики всіх типів – хрещення, шлюбів, смертей. Існує добре опрацьована естонська методика вивчення історії сімей на підставі метричних записів, до застосування якої нам ще досить далеко . Відносно етноконфесійної історії – треба мати на увазі, що мішані шлюби (з вірменином чи вірменкою як партнерами) могли реєструватися також в парафіях інших конфесій – православних, україно-католицьких, римо-католицьких (до речі, у ХVІІ ст. мішаних подруж було ще мало).
Запровадження метричних книг у вірменських парафіях Західної та Правобережної України відбувалося поступово протягом ХVІІ ст. і пов’язане було з просуванням на схід унії місцевої вірменської церкви з Римом. У доунійний період, наскільки вдалося ствердити (отже в період підпорядкування львівського вірменського архієпископства католікосові у Сісі та пізніше в Ечміадзіні), метричні книги у вірменських парафіях не вели. Їх, у деякій мірі, могли заступити книги передшлюбних умов та духівниць, що були, по суті, переважно книгами вірменських духовних судів, але прирівнювати їх до метричних книг немає підстав .
Конкретно, вірменські метричні книги вперше було запроваджено у Львові 1636 р., тобто після того, як львівський вірменський архиєпископ Нікогос Торосянц (Микола Торосович) 1630 р. погодився на унію з Римом. Ця перша книга збереглася до сьогодні у Бібліотеці ордену Мхітаристів у Відні (докладніше про неї далі при огляді метричних книг Львова). І хоча М. Торосович похвалявся, що у 1631 р. йому підпорядковувалися парафії у Замісті, Луцьку, Києві, Кам’янці-Подільському, Язлівці, а також у Молдавії , все це не відповідало правді й метрики у цих вірменських позальвівських колоніях з’явилися лише після їхнього фактичного переходу на унію та після підпорядкування львівському вірмено-католицькому архиєпископству, тобто – понад тридцять років пізніше. Наприклад, у 1648 р. у Замісті (тепер – на території Польщі) ще не було метричних книг . Монахи-театинці, послані 1664 р. в Україну для реального запровадження унії у вірменських колоніях, заснування навчальної колегії для вірменів, цензури богослужбових книг і т. п., ствердили, що вірмени у своїх церквах не ведуть метричних записів, зокрема книг хрещення, тому й ніколи не можна довідатися про чий-небудь вік . Перебуваючи в Кам’янці-Подільському 1668 р., місіонер-театинець Луї-Марі Піду де Сент Олон відзначив, що метричних книг там немає . Їх запровадили в Язлівці та в Кам’янці-Подільському лише після переведення парафій на унію .
Так чи інакше, львівська вірмено-католицька парафія почала вести метричні записи раніше від львівської україно-католицької єпархії, в якій єпископ Йосип Шумлянський видав інструкцію про запровадження метрик народжень, шлюбів і смертей та надрукував відповідні формуляри для книг лише 1687 р. Зате у Перемиській україно-католицькій єпархії книги запроваджено раніше, бо, наприклад, досі збереглися книги перемиської кафедральної парафії починаючи від 1667 р.
Життєві обставини, однак, примушували вірменів деколи подавати свідоцтва про народження при відсутності метричних записів. Згідно із статутом в сап’яницького братства у Львові з 1620 р., підтвердженим пізніше королем Яном-Казимиром (статутом, переробленим у ХVІІІ ст. для Могилева-Подільського і запровадженим власником міста 14 травня 1745 р.), “той, хто стає майстром, повинен показати в братстві свідоцтво легітимного народження” (стаття 4 у могилівському варіанті) . До запровадження метрик свідоцтво про народження видавалося при потребі на підставі зізнань свідків. У Замісті 1648 р. було виготовлено “List urodzenia Dominika Buniatowicza, Ormianina zamojskiego” на підставі свідчень хресного батька і хресної матері .
Після запровадження метричних книг з них видавали витяги. Кілька таких витягів зі Львова збереглося до нашого часу. Метрику смерті львівського вірменина Христофора Касіана, який помер 1721 р., було видано 1737 р. з позначенням, що відповідний запис був зроблений “in libro mortuorum ecclesiae metropolitanae Armenae (quo in archivo eccles[iae] eiusd[em] asservant)”. Витяг підписав кустос митрополичної церкви Григорій Фарухович . 1742 р. кустос видав витяг про хрещення і конфірмацію Адальберта-Григорія Латиновича, який народився 1722 р., з подібною формулою “ex libro baptisatorum seu metrica ecclesiae metropolitanae Armenae (quae in archivo eiusdem ecclesiae asservat)” .
У 1772 р. Австрія захопила Галичину й у справи ведення метричних книг було запроваджено ригористичні порядки. Про це свідчить багате листування львівського вірмено-католицького архиєпископа з Галицьким намісництвом та з окремими парафіями, починаючи від 1791 р.
Протягом ряду років, збираючи матеріали про історію вірменських колоній в Україні, я намагався комплектувати дані про такий вид джерел, як церковні метрики вірменських парафій. Таким чином виник перелік, що публікується нижче. В ньому відзначено як збережені досі метричні книги, так і відомості про їх наявність (та використання істориками, пізніші переміщення книг) у минулому. Дальша доля джерел такого типу часто невідома, але деякі з них ще можуть виринути в різних сховищах – архівних, бібліотечних, музейних – або в приватних руках. Так чи інакше, цей вперше складений список дає уявлення про окрему ділянку джерелознавства історії вірменів в Україні та, одночасно, може стати підставою для дальших пошуків. Список не претендує на повноту.
Перелік складено за алфавітом назв міст. У ньому, по можливості, позначаються відомості про тип метрик – реєстрації народжень (це, одночасно, і хрещень), шлюбів, смертей; роки, які вони охоплюють (деколи подаються дані також про метрики ХІХ-ХХ ст.); назву парафії, що вела метрики; мову записів. Очевидно, якщо такі відомості (хоча б і неповні) вдалося розшувати. Крім цього, про обсяг, місце зберігання в минулому і тепер. Додаткова інформація стосується назв книг, імен осіб, що записували метрики, хронікерських нотаток, елементів біографістики, інших відомостей, які трапляються в метричних книгах. Подаються покликання на літературу.
Бережани (тепер Тернопільської обл.).
Метрики народжень - дві книги за 1785-1827 та 1828-1899 рр.; шлюбів (роки неясні); смертей – за 1829-1906 рр. Записи польською мовою, лише 1788 р. один підпис вірменськими літерами. Від 1961 р. в Матенадарані ім. Маштоца в Єревані . До ліквідації вірмено-католицької парафії (після Другої світової війни) зберігалися в ній . Ймовірно, були метричні книги також за давніші роки, які зберігалися в римо-католицькій парафії – їх доля невідома. Померлих вірмени ховали спершу на кладовищі біля римо-католицької церкви, пізніше – біля власної церкви Непорочного зачаття св. Богородиці .
Жванець (Хмельницької обл.).
Метрики народжень, шлюбів і смертей – книга з записами всіх трьох категорій за 1718-1733 рр. ; книга народжень від середини ХVІІІ ст. до 1820 р. Записи спершу тільки вірменською, пізніше вірменською і польською, далі лише польською. У ХІХ ст. книги зберігалися в римо-католицькій парафії – дальша їх доля невідома.
Була окрема книга померлих членів церковного братства .
Замістя (Замостя, тепер територя Польщі).
Книга народжень за 1694-1785 рр. (але без записів за 1723-1727 рр.); шлюбів за 1698-1751 рр. (формально розпочата 1694 р. згідно з заголовком, але перший запис 1698 р.; без записів за 1713-1715 рр.) церкви Вознесіння св. Діви Марії. Записи латинською. Обидві книги разом у Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника Національної академії наук України .
Назва книги народжень: “Liber metryces seu cathalogus baptistorum et sacro confirmationis sacramento unctorum in quo nomina sacro baptismatis […] conscripta”. У книзі є формуляри, за якими треба було записувати хрещених і видавати свідоцтва “легітимного народження”. Є 107 записів. Назва книги шлюбів: “Liber metryces seu cathalogus sacrorum legitimorumq[ue] connubiorum in quo rite benedicta confirmata nata matrimonia parochianorum ecclesiae istius Zamoscensis Armenorum […] adnotetur”. Також у ній є інструкція про спосіб записування і видачі свідоцтв. Є 27 записів. Ці книги почав вести заміський вірмено-католицький священик, луцький декан Григорій-Петро Давидович, який мав почесне звання королівського секретаря .
Золочів (Львівської обл.).
Книга народжень від невідомого року до 1787 р.; шлюбів - до 1784 р.; смертей – до 1783 р. Вони зберігалися у Золочеві в період до Першої світової війни, пізніше на деякий час зникли . Несподівано виринули у Державному архіві в Перемишлі відкіля їх (неясно чи всі три) передали 1993 р. до Архіву давніх актів у Варшаві . Докладніше про зміст цих книг мені довідатися не вдалося .
Кам’янець-Подільський (Хмельницької обл.).
Книга народжень, шлюбів і смертей за 1699-1800 (або 1805) рр. Трьох парафій – церков св. Миколи, св. Богоматері та св. Григорія Просвітянина. Книги в літературі не диференціовані, їх кількість неясна . Є відомості про якусь метричну книгу, що починалася 1713 р. , про книгу смертей за 1735-1772 (?) рр. Доля всіх цих книг невідома, тим більше після катастрофічної пожежі Кам’янець-Подільського міського архіву 10 квітня 2003 р. Один час книгу смертей вів український католицький священик – вікарій вірмено-католицької церкви – Данило Левицький (пом. 1810 р.) .
На сьогодні збереглась у Кам’янці-Подільському в приватних руках книга шлюбів парафії церкви св. Миколая за 1776-1801 рр. (ксерокопія цієї книги є серед моїх наукових матеріалів) . Мова латинська. Обсяг 30 арк. Назва книги: “Liber metrices in ecclesia parochiali Camen[ecensis] Armen[orum] tituli sancti Nicolai pontificis & confessoris copulatorum […]”. Книгу почав вести вірмено-католицький парафіальний священик Бернард Пірзадович, що мав почесне звання апостольського нотарія.
Збереглися також нотатки, зроблені на підставі книги народжень (невідомої ближче парафії) за 1700-1826 рр. та книг смертей (також невідомої парафії) за 1699-1889 рр. й виготовлені вірменським істориком Йосипом Ролле або на його замовлення. Обсяг нотаток 27 стор. Метрики до 1826 р. велися на латині, до 1847 р. – по-польськи, пізніше – по-російськи. У нотатках є відомості про визначніших осіб, суддів вірменського суду, священиків, місце поховання (кладовище біля церкви св. Григорія Просвітянина, в передсінку церкви св. Миколи). Записи стосуються також епідемій 1738 (ховали померлих на цвинтарях біля церков Благовіщення і св. Катерини та за містом, наприклад – у Кадійовецькому лісі), а також 1770 рр. Від 1790 р. книга була спільною для уніатів українців та вірменів. В оригінальних книгах смертей за 1699-1889 рр. був 2131 метричний запис .
Львів.
Метрики народжень і смертей, переплетені в одній книзі, з записами за 1636-1732 рр. (народжень за 1636-1704 та 1690-1732 рр. – мабуть з різних вірмено-католицьких церков, смертей за 1690-1732 рр. з кафедральної церкви Успіння Пресвятої Богородиці). Є окремі записи шлюбів . Вірмено-кипчацькою (1636-1680 рр. , з окремим записом по-вірменськи), польською (1681-1704 рр.), польською і латинською (1671-1704 рр.), латинською (1690-1732 рр.). Обсяг: арк. 2-30 (1636-1680), 31-46 (1681-1704), 47-51 (1671-1704), 53-120 (1690-1732). Тепер зберігається в Бібліотеці ордену Мхітаристів у Відні .
У першій частині (1636-1680) записи робили священики Сімон, Гакоб, Погос та інші; в останній (1690-1732) записи почав вести Йоан-Товія Августинович. У цій же частині є взірець написання свідоцтва про народження, підписаний кустосом Христофором Фаруховичем у 1690 р.
Метричну книгу львівський вірмено-католицький архиєпископ Ісак Ісакович подарував 1895 р. до Бібліотеки ордену Мхітаристів у Відні. Раніше вона зберігалася в архіві львівської кафедральної церкви (чи у львівському вірмено-католицькому капітулі) .
У книзі є чимало хронікерських нотаток за 1663-1704 рр., лише частково опублікованих дослідниками (деякі залишилися невикористаними ). Відзначимо такі події:
- 1663 р., 23 грудня. – Львівський вірмено-католицький архиєпископ М. Торосович наказав священикам під час богослуження розводити водою вино в чаші;
- 1669 р. – Львівський вірмено-католицький єпископ-суфраган Йоан Керемович висвятив на єпископа (?) Онуфрія Аслановича;
- 1670 р., 18 грудня. – Єпископ-суфраган Йоан Керемович посвятив нову ризницю в кафедральній церкві;
- 1671 р., 16 липня. – Біля Єзуїтської вежі вибухло криваве джерело як передвісник війни;
- 1672 р., 22 вересня – 6 жовтня. – Турецьке військо Каплан-баші облягло місто;
- 1690 р. – Відновлення церкви Успіння Пресвятої Богородиці заходами Августиновича при львівському вірмено-католицькому єпископові Варданові Гунанянові;
- 1695 р., 10 лютого. – Татари підійшли під Краківське передмістя Львова; була битва біля вірменського монастиря, а пострілом з вірменської церкви св. Хреста вбили татарського солтана і татари зразу ж відійшли;
- 1698 р., 13 грудня. – Цар Петро і король Август ІІ зустрічалися в Раві й уклали вічний мир;
- 1698 р., 16 грудня. – Король Август ІІ з тріумфом в’їхав до Львова;
- 1702 р., 3 квітня. – Помер коронний гетьман Станислав Яблоновський;
- 1704 р., 6 вересня. – Шведський король і три генерали о год. 9 “на великому годиннику” захопили Львів з боку Босацької фіртки. Генерала Стеенбока призначили для здобичі й контрибуції, генерал Велінґ і Кляусбунд командували військами. Генерал Велінґ “з оголеною шпагою” і вояками увірвався на вірменське кладовище; генерал мешкав у вірменського архиєпископа п’ять днів, пізніше від’їхав до табору біля Ляшок.
Зроблені сучасниками і очевицями подій хронікерські нотатки є важливим історичним джерелом.
Книга народжень за 1777-1893 рр. Мова латинська. Загальний обсяг 65 арк. (роки 1777-1800 займають арк. 3-11). Згідно з друкованим вступом латинською і польською мовами (це інструкція про заповнювання книги), назва книги “Liber natorum”. Зберігається в Центральному державному історичному архіві України у Львові . Книгу почав вести священик Марко Никорович, у 90-х рр. ХVІІІ ст. вносили записи священики Самуїл Стефанович, Микола Туманович, Йоан Симонович та інші. За 1777-1800 рр. зроблено 87 записів. З покрайніх нотаток у книзі виходить, що був ще tom[us] II – може це була книга за 1733-1776 рр.
Крім згаданих метричних книг, у середині ХІХ ст. в архіві львівської вірмено-католицької кафедральної церкви була ще інша книга смертей (“Liber mortuorum ecclesiae Arm[enorum] Leopoliensis”) за пізніші – після 1732 р. – роки. Доля цієї книги невідома. Нею свого часу користувались дослідники .
Характерно, що польські дослідники, намагаючись визначити кількість населення Львова у ХVІ-ХІХ ст. на підставі метрик, ігнорували вірменський матеріал .
Могилів-Подільський (Вінницької обл.).
Книга народжень, шлюбів і смертей за 1743-1826 рр. і далі. Записи до 1826 р. вірменською, пізніше – польською. В кінці ХІХ ст. зберігалася у могилів-подільській вірмено-католицькій церкві . Дальша доля невідома.
Було опубліковано кілька записів з книги .
Рашків (тепер територія Молдови).
Книга народжень. У 1820-х рр. зберігалася у рашківській вірмено-католицькій церкві. Дальша доля невідома.
Було опубліковано уривок з цієї книги .
Снятин (Івано-Франківської обл.).
Книги народжень, шлюбів, смертей від 1701 р. (з прогалинами за 1711-1718 рр., коли парафія не діяла). У 1920-х рр. зберігалася у снятинській вірмено-католицькій церкві . Дальша доля невідома.
У книгах були хронікерські нотатки, наприклад, про тимчасовий вихід вірменів із Снятина 1711 р. (нотатки опубліковано) .
Станиславів (тепер – Івано-Франківськ).
Книга народжень за 1703-1783 рр. , була позначена як “друга” . Вірменською, пізніше – латинською мовами. У 1930-х рр. зберігалася у вірмено-католицькій парафії. Дальша доля невідома.
Назва книги “Liber baptisatorum”. У книзі були хронікерські нотатки, наприклад, про те, що під час захоплення Станиславова російськими військами 1707 р., після смерті парафіального священика Захновича, не було кому вести метричні книги .
Книга шлюбів за докладніше невідомі роки . У 1718-1739 рр., за часів пароха Степаноса Рошкяна (Степана Рошки), відомого вірменського історика , велася, мабуть, вірменською мовою. Зберігалася у вірмено-католицькій парафії. Дальша доля невідома. Назва книги ”Liber coniugatorum”.
Книга смертей за 1715-1827 рр. У 1930-х рр. зберігалася у вірмено-католицькій парафії . Дальша доля невідома. Назва книги “Liber mortuorum”, також “Liber defunctorum ecclesiae Arm[enorum] Stanislaviensis”. У книзі було вміщено біографії видатніших осіб, написані по-вірменськи С. Рошкяном, наприклад, Якова Вартересевича, пароха Тисмениці й Кам’янця-Подільського (пом. 1732 р.) .
Тисмениця (Івано-Франківської обл.).
Книга смертей за ближче невідомі роки, в якій були записи принаймні за 1713-1727 рр. , від 1713 р. до невідомого часу велися по-вірменськи . У середині ХІХ ст. зберігалися у вірмено-католицькій парафії. Дальша доля невідома.
По-вірменськи вів книгу Григорій Амірович, колишній вікарій з Городенки. У цій книзі С. Рошкян вмістив також кілька біографій . Книгу використовували дослідники, між іншим, публікуючи окремі записи . Були ще інші метричні книги, що згоріли під час пожеж 1748 та 1763 рр.
На сьогодні вдалося зібрати відомості про близько 25 метричних книг ХVІІ-ХVІІІ ст. різного типу вірмено-католицьких парафій у Бережанах, Жванці, Замісті, Золочеві, Кам’янці-Подільському, Львові, Могилеві-Подільському, Рашкові, Снятині, Станиславові й Тисмениці, а також про книгу витягів з метрик Кам’янця-Подільського. Зрозуміло, що це лише невелика частка тих книг, які існували колись. Зі звіту львівського вірмено-католицького архиєпископа Якова Августиновича відомо, що на підлеглій йому території в межах Австрійської монархії діяли у 1782 р. парафії у Бережанах, Городенці, Золочеві, Лисці, Снятині, Станиславові, Тисмениці; парафія в Кутах обслуговувала також римо-католиків; недіючими (через відсутність вірменської громади) вважалися парафії у Замісті, Обертині, Язлівці . А, крім них, були ж ще парафії на Буковині та, здається, в Закарпатті, а також у межах Російської імперії . Це відкриває певні можливості для дальших пошуків. Цілком можливо, що також у літературі є згадки про невраховані мною метрики, згадки, на які я не натрапив, не кажучи про те, що в різних сховищах (архівних, бібліотечних, музейних), у приватних руках в Україні та поза її межами можуть ще сьогодні зберігатися метричні книги вірменських парафій, навіть неідентифіковані.
Для досліджень на сьогодні збереглося яких десять книг (з Бережан, Замістя, Золочева, Кам’янця-Подільського, Львова) у сховищах Єревану, Львова, Варшави, Відня та у приватній колекції у Кам’янці-Подільському, а також книга витягів з метрик Кам’янця-Подільського, тепер у Львові. Цього дуже мало, але на їхній підставі, враховуючи опубліковані витяги і фрагменти, можна прийти до певних висновків, до невідомої сьогодні інформації з різних ділянок, про які згадано у вступі статті. Варто підкреслити ще раз два моменти. Перший: вживання вірменської мови в діловодстві парафій пересуває час повної асиміляції (мовної, у першу чергу) вірменів України на другу половину ХVІІІ ст. (досі вважалося, що така асиміляція відбулася раніше). Другий: матеріал метрик зберігає своє значення для генеалогічних досліджень також тому, що йдеться не лише про питомо вірменські родоводи (а серед вірменів були великі купці, діячі культури і церкви, нобілітовані шляхтичі, навіть політичні особистості) – не треба забувати, що чимало вірменів стало по чоловічій або жіночій лініях предками також українських та польських родів.
Ярослав Дашкевич
|
|
