Лисенко Сергій Миколайович

Контактна інформація:
E-mail: buldej@modus.net.ua або lubicz@ukr.net
Тел. дом.: 04498-35400; моб. 096-4585131
Поштова адреса: а/с 7-Н, м. Боярка Київської обл., 08153
Адреса: вул. Пролетарська, 73, м. Боярка Київської обл.
 

Біографія
Народився 1960 р. у родині службовців. У 1967-1977 рр. навчався у середній школі № 2 міста Боярка Київської області. У 1977-1982 рр. навчався на фізико-математичному факультеті Київського державного педагогічного інституту ім О. М. Горького і захистив дипломну роботу з історії фізики. У 1981 р. вийшла перша науково-популярна стаття з історії Боярки у газеті "Шлях до комунізму". У 1982-1984 рр. був слухачем Народного університету Українського товариства охорони пам'яток у Києві. У 1987 р. вступив на історичний факультет Київського державного педагогічного інституту ім О. М. Горького, який успішно закінчив у червні 1990 р. У 1992 р. здав кандидатський мінімум при Київському державному педагогічному університеті ім. Михайла Драгоманова. З 1995 р. член Українського геральдичного товариства. У 1995-1998 рр. навчався в аспірантурі при кафедрі історії України Українському державному педагогічному університеті ім. Михайла Драгоманова. У 1996 р. став членом Російського генеалогічного товариства та Польського історичного товариства в Санкт-Петербурзі. З 1997 р. член Історико-родовідного товариства в Москві. У 1997-2000 рр. відвідував науковий семінар з історії у професор Наталі Яковенко. У вересні представляв УГТ на міжнародній генеалогічній школі Словацького геральдично-генеалогічного товариства у місті Мартіні. У 1998 р. став членом Всеросійського геральдичного товариства у Москві. У грудні 1999 р. представляв УГТ на І Міжнародному генеалогічному колоквіумі Міжнародної генеалогічної академії, що проходив у Москві. З 2000 р. член Товариства охорони старожитностей Київщини. Ініціював створення і майже повністю фінансував вихід першого генеалогічного видання УГТ восени 2000 р. - "Генеалогічні записки УГТ", випуск 1. Від жовтня 2000 р. заступник голови і член ради Українського геральдичного товариства. У лютому 2001 р. вийшла в світ перша наукова монографія. З 2002 р. член Польського геральдичного товариства у Варшаві, а з березня 2003 р. член Сілезького генеалогічного товариства у Вроцлаві. Ініціатор і співзасновник у 2004 р. Наукового товариства імені братів Вацлава і Едварда Руліковських. Трудову діяльність розпочав у 16 років, робітником на Боярському хлібозаводі. За цей час працював груповодом, екскурсоводом, гідом-перекладачем, учителем і викладачем.
Початки наукових інтересів формувались ще в юні роки, коли шляхетська геральдика і генеалогія були не в повазі у радянському суспільстві. У липні 1995 р. розпочав велике і багатоетапне наукове дослідження присвячене роду Незабитовських (XV-XX ст.), яке за 10 років дозволило охопити науковими розвідками 8 країн світу та майже 30 установ з архівними фондами (архіви та бібліотеки). Починаючи з 1998 р. почало хвилювати питання родового і етнічного складу шляхти як теренів Правобережної України так і Галичини. Ці інтереси виразились у формуванні дослідницької програми "Кодифікація родового складу шляхти Правобережної України на поч. XIX ст.", та заснуванням видавничої програми "Шляхта України", першим результатом якої стала видана у 2002 р. у співавторстві книга - "Правобережна шляхта (кін. XVIII - перша поч. XIX ст.). Список шляхти Волинської, Київської та Подільської губерній, дворянські права якої перевірила Центральна ревізійна комісія". Ця робота продовжується у напрямку фіксації максимального числа родин шляхти за російською документацією дворянських зібрань трьох правобережних губерній. Так, вдалось упорядкувати і видати лише у 2006 р. у співавторстві частину видання - "Легітимована Правобережна шляхта (кінець XVIII - середина XIX ст.)", том ІІ "Список легітимованої шляхти Київської губернії"; томи ІІІ, IV, V "Список легітимованої шляхти Волинської губернії". Окремо виділилось дослідження біографій старост 4-х головних староств Київського воєводства у XVI - XVIII ст.: білоцерківського, житомирського, овруцького і черкаського.
До дослідницьких інтересів входить і історія лицарської і шляхетської геральдики, більше теренів Центральної і Східної Європи. Великий інтерес до гербового роду Любичів, різновидів шляхетського герба Любич та місце підкови у європейській шляхетській геральдиці. Є інтерес до родів титулованих і вцілому шляхетської аристократії теренів Правобережної України у XVIII ст., а більше у XIX - на початку XX ст. Цікавить також гніздова околична шляхта місцевого походження, це родові клани такі як: Болсуновські з Болсунів, Виговські з Вигова, Пашинські з Пашин та інші. Серед конкретних родів цікавлюсь наступними: Броновицькі герба Косцєша, Булдеї, Вітвіцькі з Житомира, Войналовичі з околиць Коростишева, Гарліньські з Житомира, Гешвенти, Грушевські, Дідківські, Дороганєвські, Жолтановські, Еберлейни, Івашкевичі з Торчина, Клепацькі і Клепатські, Коцюбинські - шляхта і священики, Лемберги з Естляндії, Лисенки і Лисенки з Будаївки, Новосілки з Денишів, Островські, Похилевичі, Ружицькі, Руліковські герба Кораб, Семеновські герба Доленга, Сковронські з Торчина, Сохацькі, Сивенки з Будаївки, Сольські герба Порай, Шевченки-Грушівські, Шипшинські, Цедровські, Черняки-Самійленки, Ярошинські з Києва тощо.
Досліджуючи історію рідного міста Боярка Київської області, маю інтерес до біографічних досліджень відомих постатей, таких як: педагог, видавець і вчений-пасічник Олексій Андріяшев (1826-1907), письменник і драматург Яків Баш (1908-1986), художник Олександр Богомазов (1880-1930), історик Микола Василенко (1866-1935), артист Олексій Ватуля (1891-1955), вчений-пасічник Василь Ващенко (1850-1918), архітектори Микола Гордєнін (1860-1927), письменник і мовознавець Борис Грінченко (1863-1910), історики і громадський діяч Михайло Грушевський (1866-1934), історик і етнограф Олександр Грушевський (1877-1942), історик і публіцист Дмитро Дорошенко (1882-1951), співачка Марія Заньковецька (1854-1934), письменник Ілля Еренбург (1891-1967), композитор Яків Калішевський (1856-1923), родина професора Олександра Кістяківського (1833-1885) та його синів, письменник Олесандр Кониський (1836-1900), композитор Микола Лисенко (1842-1912), інженер Микола Максимович (1855-1928), громадський діяч і публіцист Федір Матушевський (1869-1919), вчений-фізик Олександр Надєждін (1858-1886), поет Семен Надсон (1862-1887), історик Микола Петров (1840-1921), художник Микола Пимоненко (1862-1912), історик Наталя Полонська-Василенко (1884-1937), історик-краєзнавець Лаврентія Похилевича (1816-1893), поет і перекладач Володимир Самійленко (1864-1925), архітектор Костянтин Сроковський, вчений-пасічник Всеволод Шимановський (1866-1934), письменник Шолом-Алейхем (1859-1916), родина купців Бушковичів, генерали Олександр Дохтуров і Аполлон Байков та багато інших визначних і незвичайних людей.
Як і раніше, важливим є продовження дослідження про рід Незабитовських, представників якого за 6 віків вдалось виявити натепер понад 1100 постатей, більшість з яких генеалогічно поєдні. Між іншим у цьому дослідженні актуальним все більше стає розшук в усьому світі і контакти з сучасними носіями прізвища, яке інколи вживається у деформованих формах, так наприклад одна з них - "Забитовський".

Список наукових публікацій про Незабитовських:
1. Генеалогия рода Незабитовских (XVI - XX вв.) // Тезисы докладов международной научной конференции "Архивы России и Польши: актуальные проблемы развития и сотрудничества". - Санкт-Петербург, 1996. - С. 58-59.
2. Карл Константинович Незабытовский // Из глубины времён: альманах. - Санкт-Петербург, 1996. - Вып. 7. - С. 75-79.
3. "Радомишльська" лінія роду Незабитовських сер. XVIII - сер. ХХ ст.: генеалого-біографічне дослідження // Науковий збірник "Житомирщина крізь призму століть". - Житомир, 1997. - С. 126-131.
4. Професор Василь Незабитовський // Література та культура Полісся. - Ніжин, 1997. - Вип. 8. - С. 77-79.
5. "Кам'янецька" лінія роду Незабитовських // Науковий збірник "Кам'янеччина в контексті історії Поділля". - Кам'янець-Подільський, 1997. - Т. 1. - С. 107-108.
6. Генеалогія "галицьких" Незабитовських // Матеріали VI міжнародної наукової конференції Українського геральдичного товариства. - Львів, 1997. - С. 125-128.
7. Католическое духовенство из представителей рода Незабитовских // Архивы России и Польши: актуальные проблемы развития и сотрудничества. - Санкт-Петербург, 1997. - С. 128-131.
8. Незабитовські і Волинь // Матеріали IX наукової історико-краєзнавчої міжнародної конференції 20-23 січня 1998 року "Минуле і сучасне Волині: Олександр Цинкаловський і Волинь". - Луцьк, 1998. - С. 69-70.
9. Яків Незабитовський - забутий герой боротьби з татарськими набігами у 70-ті рр. XVI ст. // Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні. - К., 1998. - Вип. 7. - С. 44-49.
10. Два "випадкових" учасники польського повстання 1863-64 рр. з роду Незабитовських // Науковий збірник "Національні меншини Правобережної України: історія та сучасність" // "Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині". - Житомир, 1998. - Т. 18. - С. 140-142.
11. "Вінницько-Могилівська" лінія роду Незабитовських (сер. XVIII - XX ст.): шлях від польської чиншової шляхти до українського селяства // Матеріали міжнародної наукової конференції "Поляки на Хмельниччині". - Хмельницький, 1999. - С. 551-555.
12. Россия в судьбах Незабитовских // Тезисы I Международного генеалогического коллоквиума "Россия и зарубежье: генеалогические связи". - Москва, 1999. - С. 30-31.
13. "Литовська (Чорноруська)" гілка роду Незабитовських (друга половина XVI - перша половина XX ст.) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства - Біла Церква, 2000. - Вип. 1. - С. 86-102.
14. "Галицька" лінія шляхетського роду Незабитовських (друга половина ХVIІ - середина ХХ ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2000. - Вип. ІV. - С. 429 - 447.
15. Визначні представники роду Незабитовських в історії Центрально-Східної Європи (XVI - XX ст.). - Біла Церква, 2001. - 77 с.+ 26 ілюс.
16. Матюшанська лінія роду Незабитовських (кін. XVIII - XX ст.): соціальна еволюція від чиншової шляхти до селянства // Наукові записки Національного Педагогічного Університету ім. М. Драгоманова. - К., 2001. - Вип. XXXVIII, "Педагогічні та історичні науки" - С. 192-200.
17. Початки та генеза роду Незабитовських в Люблінському воєводстві (XV - XVIII ст.): з студій над генеалогією дрібношляхетського роду // Вісник Київського інституту "Слов'янський Університет" - К., 2001. - Вип. 11 - С. 225-231.
18. "Сквирська" лінія Незабитовських (друга половина XVIII - середина XX ст.) // Наукові записки Національного Педагогічного Університету ім. Михайла Драгоманова. - К., 2001. - Вип. XXXVIII, "Історичні науки" - С. 140-147.
19. "Острозька" лінія роду Незабитовських (пер. пол. XVIII - XX ст.) // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства - Біла Церква, 2001. - Вип. 2 . - С. 147-154.
20. Тестамент галицької благодійниці Людвики Незабитовської з 1884 року // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2001. - Вип. V. - С. 337-348.
21. Коморівсько-Ксенжостанська лінія роду Незабитовських (кінець XVI - початок XVIII ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2002. - Вип. VІ. - С. 455-472.
22. Генеалогія та соціальна генеза "Кам'янецької" лінії шляхетського роду Незабитовських (кінець XVIII - друга половина XX ст.) // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2003. - Вип. VІІ. - С. 221-242.
23. Тестамент Павла Незабитовського з 1740 року як генеалогічне джерело // Дрогобицький краєзнавчий збірник. - Дрогобич, 2003. - Вип. VІІ. - С. 539-545.
24. Любич і Любичі: причинки до походження герба і гербового роду та належних їм шляхетських родів. // Генеалогічні записки Українського геральдичного товариства - Львів, 2004. - Вип. 4 . - С. 41-54.
25. Деклассация мелкой шляхты Правобережной Украины в XIX в. на примере нескольких генеалогических линий рода Незабитовских. // Slavic Eurasian Studies. - № 8 "Социальная трансформация и межэтнические отношения на Правобережной Украине: 19 - начало 20 вв." - Sapporo, Москва, 2005. - С. 30-60.