Тепер подам документи, що вдалося знайти в АРХІВАХ і які відповідають на питання куди поділися війти Стрільбицькі з Стрільбич.
Перший це про кількість шляхтичів в Стрільбичах і їх статки.
11.03.1673
"Петро Стрільбицький посесор частки війтівства у Стрільбичах потестував проти Павла Веніговича, поручника хоругви панцирної Вельможного п. Криштофа Ходоровського і проти всієї компанії тієї ж корогви. Остання йдучи на постій через місто Стара Сіль у Самбірській економії, 13 січня 1673 , з намови і вказівки Андрія Папроцького і Базилія Лужецького (з якими у Стрільбицького тривають судові процеси) увійшла до Стрільбич. Самі Петро Стрільбицький на той час перебував у Сяноку в Корогві Вельможного Домініка Потоцького, хмельницького старости, разом зі своїми двоюрідними: Павлом Стрільбицьким, хорунжим, Стефаном та Андрієм Стрільбицькими товаришами тієї ж корогви, які є замешкалими земянами Воєводства Волинського. під час відсутності Протестанта, громада Стрільбич з наказу п. Папроцького і п. Базилія Лужецького, попри те, що в самому селі є ланів осілих хлопських 44, а будинків халупників 280, не могли деінде п. Поручнику помешкання-господу знайти, тільки в будинку Протестанта (Cільбицького). А це в той час як за пам’яті протестанта, за останні кількадесят років жодний жовнір у на його подвір’ї не ставав, а найбільше до того приклалися
урядник місцевий тобто Радіон батько і сини його Григорій та Іван Цекліковичі Стрільбицькі, та з громади: Гринь Пантромей, Гнат Щурка, Андрій Ковальчак, Іван Гаврилик - присяжні, Сець Романяк, Гриньо Сенючковий, Тимко Цмлуха, Гриць Глух, Іван Ленік, Макар Чибінка, а так хорогва ставала попри те, що Протестант (Стрільбицький) є шляхтичом і як кожний шляхтич, що бере участь у постолитому рушенні, звільнений від всяких податків та постоїв.
Таким чином за відсутності Протестанта (Стрільбицького Петра) на його подвір’я і помешкання навели коней 20 і рогатої худоби 18 штук, а так як Протестант на таку кількість стайні не мав, то Поручник челядь Протестанта з помешкання повиганяв і коні жовнірські поставити розпорядився. а сам в іншому помешканні на нічліг зайшли. На другий день вони виїхали, завдавши Протестанту такі збитки:
Згодували сіна 2 великі вози, а те сіно на цей час дістати через татарські спустошення дуже важко (а то на гроші складає 20 злотих);
Овес у снопах згодований бидлу кіп 3, що становить 6 півмірків, а то у грошах 6 злотих за півмірок;
Вівса вимолоченого готового сама челядь забрала півмірків 4 для коней, а в грошах 24 злотих;
Хліба великого з’їли буханців 15 , за кожен – 15 грошей
Масла 5 кварт. кварта – 15грошей;
Соломи вистелено під коней 30 в’язок. у грошах 3 злотих.
Взяли у челяді Протестанта 1 злотий;
Сокира на той час пропала за 2 злотих;
Ніж – за 18 грошей
2 кварти олії – за 24 гроші
Муку пшоняну з’їли на 2 злоті.
То все складає 95 злотих 12 грошей.
Возний з двома шляхтичами на прохання Стрільбицького ті шкоди оглядав і в перемишльському гроді все це разом з протестацією Стрільбицького засвідчив.
Поза тим разом з возним і шляхтичами і Протестантом був слуга п. Томіславського адміністратора самбірської економії Йозеф Конарський, котрий просив жовнірів залишити маєток Стрільбицького. але пан поручник наказав його схопити і як простого хлопа киями і обухами бити. побиття Конарського також возний засвідчує".
Як видно з цієї протистації рід Фурдичків в Стрільбичах не згадується даже серед представників громади.20.03.1706
Гіацинт Радик, Іван Меленик, Базилій Цицик Стрільбицькі з одного боку і Миколай Добринецький з іншого стали особисто. Гіацинт Стрільбицький Радик від себе та від імені Теодора, Андрія Стрільбицькийх, своїх двоюрідних братів, а також від імені Ефросині, вдови покійного Івана Стрільбицького, ще одного двоюрідного брата; Іван Стрільбицький Меленик від себе та від імені Стефана, свого рідного брата; Базилій Стрільбицький Цицик від себе та Григорія попа в с. Созані і Марка Стрільбицький Цициків рідних братів. Натомість Миколай Добринецький від себе та від імені Терези Корьутович (Корютович \ Коргошович?) своєї дружини. Обидві сторони визнали правочинність певного контракту, укладеного 20 березня 1706 р. та заклали 4000 зл. вини. Вразі порушення контракту, однією зі сторін вона повинна виплатити вказану суму скривдженій стороні.
Ф. 13, оп. 1, спр. 219,с. 37.
29.08.1713
Отець Гіларіон Стрельбицький, ігумен василіанського монастиря в м. Добромилі від свого імені та від імені уродженого Петра Стрельбицького, товариша панцирної корогви Каштеляна Равського, свого рідного брата протестував проти подружжя Миколая Добринецького і Терезії Коргошовичівни. Позвані невідомо яким правом, не зважаючи на закон та зневажаючи божий страх, наважилися маєтки позивачів у с. Стрільбичі захоплювати, орати і засівати. пожитки з млина і корчми на свою користь обернули. Тим самим, позивачу і його брату завдали чималої шкоди.
NB. це остання згадка про перебування Стрільбицьких на війтівстві у родинному гнізді. Згадані Добринецькі утримували війтівство у Стрільбичах до 1730-х років. ЦДІАУ у м.Львові. Ф. 13. оп.1 . спр. 495, c. 2816-7
А ось, що подає автор книги Ярослав Николович (Микола-Ярослав Миколайович Гнатів) посилаючись на реальні документи (метрики): Йосифінську та Францисканську, приправляючи їх своїми думками про походження прізвища Фурдичко:
Отже, навіть автор цієї публікації змушений визнати та прописати в книзі, що Фурдички звичайні селяни з середніми та низькими доходами, найбагатший з шести родин Фурдичків сплачує аж 3 злотих річного податку, всі інші в розмірі від одного, до двох злотих. На жаль автор не виклав які саме городи мали ті Фурдички в перерахунку на сьогоднішні площі, мабуть ця інформація була зайвою, бо руйнувала міф про величезні статки та "багайстьво".
Чому автор вибрав і порівняв в таблиці тільки городи Фурдичків? а не зробив грунтовний аналіз всіх мешканців села - для мене це не загадка, а явний натяк на замовлення цього псевдо історичного видання від сьогоднішніх носіїв прізвища Фурдичко, які таким чином хочуть примазатись до історії.
Мабуть все таки їхнє прізвище може мати походження від того бахвальського вислову, що надає Гнатів:
"U mnie to furda, jednym zamachem dziesięciu położyć" - так що все що в цій книжці написано потрібно ділити на 10, а краще на 100.
При чому тут шляхтичі та священики Стрільбицькі? Стрільбицькі так ніколи не чинили і приписувати їм чиюсь "честь махати язиком як помелом" не варто.
Нехай та "честь" належить виключно "князям" Фурдичкам.
Як писалось вище, шляхтичі Стрільбицькі втратили війтівство саме в Стрільбичах на початку ХVIII ст. це відображено не тільки в тих документах, що я навів, а і в іншій історичній літературі («Волынскія єпархіальные вѣдомости», часопис що видавався на Волині за архієпископа Волинського та Житомирського Модеста Стрільбицького, в якому він описав переселення своїх предків, що були власниками частини Стрільбич з Бойківщини на Поділля.) Але це інша історія ніяк не пов'язана з Фурдичками.
Також цей судовий процес з Добринецькими був частково відображений в шляхетських справах Стрільбицьких в королівстві Галичини, та по Подільській, Волинській і Київський губерніях Всеросійської імперії.
Про Модеста Стрільбицького тут -
http://uk.wikipedia.org/wiki/Модест_(Стрільбицький)
Декілька думок з приводу Яцека Куника та Владислова Лозинського, на яких спирається атор цієї книжки.
Владислав Лозинський справді міг бути обізнаний з справами Стрільбицьких, є архівні дані про родині стосунки між Стрільбицькими та Левицькими, що мешкали під Добромилем, неподалік від Стрільбич. Парох села Військо (зарез на теринах Польщі, село Нові Сади) мешкав український (греко-католицький) священик Іван Стрільбицький з своєю дружиною Марією з Левицьких
viewtopic.php?f=20&t=308. Мати Владислова Лозинського з роду Левицьких і через неї він міг бути споріднений з Стрільбицькими.
По Яцку Кунику висуну припущення, що він є потомком Стрільбицьких і мав прізвище по одному з "придомків" Стрільбицьких - Кунашевичі \ Куниші?
Добринецькі, які відібрали війтівство в Стрільбичах були споріднені з Стрільбицькими по жіночій гілці роду Стрільбицьких.
Яким чином тут Фурдички, мені важко збагнути, якщо даже автор цієї книги з гучною назвою "Стрільбицькі князі", в наведеному вище досліджені Йосифінської та Францисканської метрик визнає, що їхні так звані "маєтки", а по суті ГОРОДИ, є досить скромними і в кращому разі можуть зараховуватись до середніх селянських господарств.
Дивує останій, 8-й розділ цієї книги з гучною назвою "КНЯЗІ ФУРДИЧКИ", я би назвав його: "заФурдичні кнезі Ругулії".
