Мукачівська греко-католицька єпархія

[ABG]

Герб єпископа Лущака
(http://www.mukachevo.net/ua/News/view/6 ... 0%95%D0%9E)

Лущак.jpg (48.27 Кб) Переглянуто 23408 разів

[ABG]

Юрій Джуджар - з 2001 року до 2003 року помічний єпископ Мукачівської єпархії, з 28.08.2003 р. титулярний єпископ Аркассуса, в теперішній час - Апостольський Екзарх для греко-католиків Сербії та Чорногорії.
Знак, який використовується як герб.
(http://www.ceicem.org/egz.html)

Джуджар.jpg (69.53 Кб) Переглянуто 23408 разів

[Ustym Havarivsky]

Герб єпископа Лущака...

Звернули увагу, що у порівнянні з гербом Мілана Шашіка, жезл і хрест за мантією - навхрест.

[ABG]

Для Шашіка герб робив словацький геральдист З. Алєкси за словацькою системою. Для Лущака, так виглядає, робив хтось на місці. За змістом немає нічого індивідуального - в 1-у полі герб єпархії, у 2-у - символ чернечого чину.

[Ustym Havarivsky]

Герб Мукачівської греко-католицької єпархії

Цікаво, чи мала якийсь історичний герб Мукачівська єпархія ?

[Бернар]

Насправді герб Мукачівської ГКЄ є видозміною словацького герба. Владика Мілан Шашік проводить політику ословачення Закарпаття. Окрім нав'язування єпархії герба Словаччини, він, як етнічний словак, призначає деканами теж словаків. Про це я писав кілька років тому у статті в одній з обласних газет. Про вандалізм тячівського декана (словака, та ще й громадянина Словаччини) на пам'ятці археології тощо. Однак прокуратурі байдуже (((

Погугліть зображення словацького герба і самі переконаєтеся, що він - основа сучасного герба Мукачівської ГКЄ. В той час, як Марія-Терезія дарувала єпархії прапор синьо-жовтих кольорів. Ось така політика...

[Ustym Havarivsky]

Для Шашіка герб робив словацький геральдист З. Алєкси за словацькою системою...

Цікава історія цієї "словацької" системи. Фактично це "спадщина" владики Андрея Шептицького: вперше таке виконання герба (щит, увінчаний капелюхом із китицями, що поміщені на мантію, яка виходить з мітри, обабіч якої - жезл і хрест, що опускаються за мантією паралельно, а не навхрест) владики Андрея зробив легендарний Бруно Бернард Гейм у своїй книзі про геральдику католицької церкви. А вже потім це "взяв на озброєння" З.Алєкси.

[ABG]

Цікава історія цієї "словацької" системи.

Суть "словацької" системи гербів владик полягає не в розміщенні жезлів, а в побудові герба у щиті, який ділиться на 4 поля: у 1-у та 4-у подається герб єпархії, а у 2-у та 3-у - власне символ єпископа.

[Ustym Havarivsky]

Суть "словацької" системи гербів владик полягає не в розміщенні жезлів, а в побудові герба у щиті, який ділиться на 4 поля: у 1-у та 4-у подається герб єпархії, а у 2-у та 3-у - власне символ єпископа.

Вважаю, що складовою системи є як позащитові елементи, так і побудова герба у щиті. Звичайно, "родзинкою" є запропонована система З.Алєкси поділів гербового щита. До речі, четвертне поле - це для єпископів ординаріїв, для єпископів помічників - щит розтятий, відповідно справа - герб єпархії, зліва - особовий знак єпископа.

[ABG]

До чого тут "щось вважати" чи "не вважати"? Я пояснив що мав на увазі під вжитим мною визначенням "за словацькою системою", яку для греко-католиків Словаччини почав напрацьовувати саме З. Алєкси.

Для Шашіка герб робив словацький геральдист З. Алєкси за словацькою системою. Для Лущака, так виглядає, робив хтось на місці. За змістом немає нічого індивідуального - в 1-у полі герб єпархії, у 2-у - символ чернечого чину.

У Лущака немає власного символу, а лише вставлено знаки єпархії та чернечого ордену.

[Ustym Havarivsky]

... У Лущака немає власного символу, а лише вставлено знаки єпархії та чернечого ордену.

Так, символ "тау" не його, але поєднання золота і синього поля є видозміною чернечого знаку, і напевне сприймається владикою як його

[ABG]

Два Івани. Як було зірвано об’єднання греко-католиків України?
17 серпня 2021р.
Олександр Гаврош

Нинішній рік є ювілейним для Мукачівської греко-католицької єпархії. Одразу кілька важливих дат збіглися у 2021 році. І серед них – століття з дня народження двох відомих єпископів – Івана Маргітича та Івана Семедія.
Два Івани. Як було зірвано об’єднання греко-католиків України?
Обидва – близькі земляки з одного району, їхні села майже поруч. Обидва – із селянських родин, однолітки, та ще з однаковим іменем Іван. Обидва в чехословацький період вчилися в Хустській гімназії, були навіть однокласниками. Обидва за часів угорської окупації навчалися в Ужгородській греко-католицькій семінарії, яку закінчували вже в роки радянської влади. І водночас важко знайти настільки різні постаті – за духом, характером та цінностями.

Іван Маргітич вирізнявся відкритою і вольовою натурою. Змалку прилучився до українського руху, був пластуном із псевдо «Муравель», що є чудовим втіленням його натури. Бо муравлина праця, часто малопомітна, але вкрай важлива, була його девізом.

У 1942 році семінариста Івана Маргітича арештовує угорська контррозвідка за участь в українському русі опору і засуджує до двох років тюрми. Однак заступництво тодішнього мукачівського єпископа Олександра Стойки порятувало від відбуття покарання 9 священників та семінаристів, що потрапили під репресії угорських окупантів.

У 1946 році Івана Маргітича висвячує на священника єпископ Теодор Ромжа, який невдовзі загинув від рук НКВД. Молодого священника направляють у Рахів, де перед тим вже було арештовано двох парохів. У 1949 році греко-католицька церква на Закарпатті опиняється під забороною, а отець Маргітич повертається в рідне село, де разом з кількома однодумцями розпочинає підпільні богослужіння. Два роки підпілля закінчилися арештом у 1951 році і 4 роками сталінських концтаборів. Перебуваючи у «тюрмі народів», він ще більше укріпився у своїй вірі і національній свідомості.

Повернувшись із Сибіру, Іван Маргітич не полишає свого священичого покликання, як це зробила більшість, а продовжує діяти у підпіллі. Він був одним із найактивніших священників катакомбної церкви на Закарпатті. У 1981 році разом із кількома соратниками створює підпільну семінарію, в якій починає готувати молодь на майбутніх священників.

Надзвичайно активно проявив себе Іван Маргітич під час боротьби за легалізацію греко-католицької церкви. Проти нього писали пасквілі в комуністичній пресі, штрафували за недозволені акції, КДБ не зводила з нього недремного ока, постійно викликала на допити, а він вперто ліз на рожен, підіймаючи народ за прадідівську віру. Маргітич став одним із символів греко-католицького Закарпаття. Не дивно, що в 1987 році його таємно висвячують на єпископа.

Натомість біографія Івана Семедія зовсім інша. Завжди тихий, спокійний, малопомітний, що вирізнявся кмітливістю та обережністю. Він найдовше пробув у єпископській резиденції при начальстві. Звідти його «попросили піти» разом з останніми насельниками аж у 1949 році, коли приміщення конфіскували в єпархії. Про наступні його роки мало що відомо.

Іван Семедій не проводив активної підпільної діяльності, промінявши священицький хрест на водійське кермо. Не піддавався жодним репресіям. Його біограф Юрій Коссей написав: «Він ніколи не був політичним діячем, ані видатним членом церковного підпілля… Не чинив опору радянській адміністрації, ані Російській православній церкві, бо цього йому не дозволяв сан греко-католицького священника. Ставився лояльно до большевицької влади, намагався знайти з нею якогось порозуміння».

І малодіяльного суперобережного Івана, що вже сягав майже пенсійного віку, раптом висвячують підпільно у 1978 році на єпископа. Вочевидь, така ситуація була зумовлена тим, що відходили старі авторитетні керівники єпархії – вікарій Микола Мурані (помер наступного року) та підпільний єпископ на засланні в Казахстані Олександр Хіра. Нових кадрів не було, тому висвятили на єпископа людину, з якою особисто працювали в резиденції до 1949 року. Адже релігійні структури на Закарпатті були просякнуті кагебістською агентурою.

Ось так два Івани, однокласники і земляки, постали єпископами з різним життєвим досвідом. Суттєва різниця полягала в тому, що Іван Семедій тримався протилежних поглядів у національній орієнтації Закарпаття. Колись це називалося мадяронством, а з кінця 1980-х років воно вже оформилося в політичне русинство, яке заперечувало зв’язок тутешніх мешканців з Україною. Крім того, Іван Семедій мав суттєву перевагу – він був єпископом-ординарієм, а Маргітич його підлеглим – помічним єпископом.

Соборність чи сепаратизм?
З постанням незалежної України посилилася і боротьба двох напрямків в єпархії. Довкола Івана Маргітича згрупувалися українські сили, а Іван Семедій, користуючись реальною владою в єпархії, формував табір опонентів, що прикривалися гаслами окремішності та домагалися статусу «Церкви свого права», що проіснувала на практиці лише два роки – з 1937 по 1939 рік. І за угорської окупації негайно було скасовано Ватиканом на вимогу Будапешта.

Головна аргументація Семедія зводилася до того, що закарпатці не є українцями. Це, мовляв, маленький особливий народ під назвою «русини», який не має нічого спільного з рештою українців. Натомість Іван Маргітич наголошував, що тут живе той самий народ, як і за Карпатським хребтом, що доведено як науковцями різних країн, так і життєвою практикою. І Мукачівська єпархія має стати частиною Українською греко-католицької церкви, що охоплює не тільки Україну, але й різні континенти. То ж чому в рідній державі українські греко-католики мають існувати порізно?

Ватикан, який задля кращого управління, завжди об’єднує свої структури в одній країні, пішов звичним шляхом. І на початку 1990-х років, попри протести церковних сепаратистів, виробив план, згідно з яким Мукачівська єпархія мала увійти в лоно УГКЦ, але на особливих правах. Під тиском Ватикану Іван Семедій навіть надав письмову згоду. Але коли справа вже доходила до остаточного проголошення церковної єдності, Семедій раптово відкликав свій підпис і пригрозив у разі здійснення такого задуму, що не зможе гарантувати порядку серед вірних. По суті вдався до примітивного шантажу.

У підсумку очікуваного об’єднання українських греко-католиків не відбулося, як і офіційного проголошення «Церкви свого права», чого домагалися семедіївці. Папський нунцій Антоніо Франко проголосив у 1993 році тимчасовий «статус кво» про пряме підпорядкування Апостольській столиці, яке триває досі.

Так було втрачено історичний шанс, у чому великою мірою винна й сама Українська держава, яка не проявила жодного зусилля до вирішення цієї аномальної ситуації. Досі в Україні існують дві церковні юрисдикції греко-католиків – УГКЦ, яка охоплює всю територію країни, за винятком Закарпаття, і окрема Мукачівська греко-католицька єпархія. Відійшли в минуле аргументи Семедія, що тут проживають не українці.

За 30 років Незалежності українці Закарпаття дедалі більше інтегруються на різних рівнях з рештою частиною країни. Політичне русинство маргіналізується і щодалі втрачає свою й так мізерну привабливість і силу. Нинішнє керівництво єпархії вже навіть не апелює до існування окремого мікронароду, а говорить про наднаціональний характер єпархії, хоча українці у ній складають 90%. До слова, існування різних національностей у католицькій церкві України не заважає їм працювати в єдиній церковній структурі.

Хто виграв історичну суперечку з двох Іванів – Маргітич чи Семедій? Відповідь очевидна. Мине ще якийсь час, і церковна єдність стане доповненням до єдності національної, як це є в церквах усіх європейських народів.

Радіо Свобода

https://zakarpattya.net.ua/Blogs/213972 ... iv-Ukrainy

[ABG]

Свого часу МГКЄ отримала від Ватикану не sui juris, а status quo
31 березня 2021р.

Офіційні видання Апостольського престолу підтверджують, що статусу sui juris МГКЄ не має і в наші дні
Свого часу МГКЄ отримала від Ватикану не sui juris, а status quo (ДОКУМЕНТ)
Важливий історичний документ, що пояснює, який статус насправді отримала Мукачівська греко-католицька єпархія у 1993 році і чому на ресурсах та у повідомленнях Апостольської столиці не йдеться про її статус sui juris, віднайшли в архіві на Закарпатті.

«Документ під ч. 210, датований днем 7 лютого 1993 року і підписаний архиєпископом Антоніо Франко, Апостольським нунцієм в Україні, виявлено під час роботи з фондами одного з приватних архівів у Закарпатській області, багатому, зокрема, матеріалами про історію Церкви ХХ століття, – розповів для РІСУ науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ Володимир Мороз. – За свідченням очевидців тих подій, цей документ особисто представляв нунцій Антоніо Франко на зборах деканатів Мукачівської єпархії у присутності єпископа Івана Семедія. І обговорення були надзвичайно драматичними».

На п’ятьох аркушах представленого історичного джерела Апостольський нунцій подає бачення складного становища Мукачівської єпархії, де одна частина духовенства і вірних вимагає надати їй статус Церкви свого права (sui juris), а інша – об’єднати з УГКЦ. Також у документі архиєпископ Франко розтлумачує, що Апостольський Престіл не міг прийняти остаточне рішення і викладає рішення тимчасове: 1) Не надавати sui juris, 2) не приєднувати до УГКЦ; 3) підпорядкувати єпархію безпосередньо Апостольській столиці. Згідно з оригіналом:

«Мукачівська єпархія виявляється розділеною: одна частина священиків і вірних, разом з Єпископом Помічником Його Ексеенцією Іваном Маргітичом, бажали б, щоб Апостольський Престіл підпорядкував Мукачівську єпархію Львівській Архієпархії (тоді головній в УГКЦ, тобто приєднав до УГКЦ – ред.); інша частина священиків і вірних, разом з Ординарієм – Його Екселенцією Іваном Семедієм та іншим Єпископом Помічником – Його Екселенцією Йосифом Головачем, бажали б, щоб Апостольський Престіл проголосив Мукачівську єпархію остаточно “sui juris”.

Отже, Ви дуже добре розумієте, що серед тих обставин, які витворили так багато жахливої полеміки та скандалу, Апостольський Престіл не міг прийняти остаточне рішення, яке, серед сьогоднішніх обставин спричинило б нові напруження й нові полеміки. Апостольський Престіл вважає, що перш за все треба повернути мир і співпрацю між Єпископами, між священиками й між вірними. Тому, Апостольський Престіл вирішив зберегти, поки що, теперішній юридичний стан “status quo” Мукачівської Єпархії. Тобто, з юридичної точки зору вона залишається не підпорядкованою Львівській Архієпархії, ані якійсь іншій Митрополії за межами України. Поки що, отже, Мукачівська Єпархія залишається підчиненою тільки Апостольському Престолові».

Наступним елементом цього тимчасового рішення було виокремлення в МГКЄ, крім єпископа-ординарія, ще двох урядів синкелів для вірних «українського походження» і «для вірних, які не мають українську ідентичність» – єпископів Івана Марґітича і Йосифа Головача, відповідно. Як відомо, тепер у МГКЄ таких синкелів нема.

Якщо документ 1993 року показує, що МГКЄ не отримала тоді статус sui juris (йшлося про status quo), а тільки була тимчасово підпорядкована Апостольському престолові, то офіційні видання Апостольського престолу підтверджують, що статусу sui juris МГКЄ не має і в наші дні. Згідно з Annuario Pontificio 2020 року (с. 485), вона, як була раніше, так і залишається «Immediatamente sogetta alla Santa Sede», тобто безпосередньо підпорядкована Святому Престолові. Таку ж інформацію подає сайт http://www.catholic-hierarchy.org.

У списку Церков, які дійсно мають статус sui juris, вміщеному в Annuario Pontificio (с. 7-10 і 1749), МГКЄ також нема. Взагалі у списку Церков свого права немає Церков, нижчих рівнем за митрополичі, а МГКЄ – не митрополича, а саме єпархія.

Це ж говорить один з найавторитетніших дослідників східного християнства Роберт Робертсон. У своїй книзі «The Eastern Christian Churches: A Brief Survey», яка витримала вже сім видань, він зазначає, що МГКЄ «безпосередньо підпорядкована Святому Престолові».

https://zakarpattya.net.ua/News/210751- ... o-DOKUMENT

[ABG]

Очільник МГКЄ єпископ Ніл (Лущак) є співвласником "бензинового" бізнесу з часткою у 800 тис. грн.
25 червня 2021 р.

Апостольський Адміністратор вакантного осідку Мукачівської греко-католицької єпархії ad nutum Sanctae Sedis (до відкликання Апостольською Столицею) єпископ Ніл (Юрій Лущак) є співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕОДОР ПЛЮС», основним видом діяльності якої є роздрібна торгівля пальним.
Очільник МГКЄ єпископ Ніл (Лущак) є співвласником "бензинового" бізнесу з часткою у 800 тис. грн
Про це свідчить база даних аналітичної онлайн-системи YouControl, а також Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство створено 27 жовтня 2015 року, тобто через майже два роки після єпископської хіротонії Ніла Лущака. Юридичною адресою вказаної компанії зазначено будинок 2А на вулиці Патруса-Карпатського в приужгородському селі Минай. За цією ж адресою розташована Ужгородська греко-католицька богословська академія і́мені блаженного Теодора Ромжі.

Статутний капітал вказаного ТОВ становить 1 000 000 (один мільйон) гривень. Частка Юрія Лущака у вказаному підприємстві сягає 80%. Тобто, в статутному капіталі «ТЕОДОР ПЛЮС» чинному очільнику МГКЄ належать 800 тисяч гривень. Ще двом співзасновникам товариства, Роману Багнію та Петрові Чубірку, належать 10-відсоткові частки в статутному фонді ТОВ «ТЕОДОР ПЛЮС». Тобто, їх фінансові внески в підприємство зазначені в розмірі по 100 тисяч грн. Судячи з даних YouControl, підприємство працює. Певні джерела пов’язують цю діяльність, зокрема, і з функціонуванням АЗС на території академії.

Участь тимчасового очільника Мукачівської греко-католицької єпархії Ніла (Лущака) в цій бізнесовій оборудці вже є сама по собі цікава. Адже ще у 2009 році Юрій Лущак вступив у тернопільський новіціят Чину Братів Менших (францисканців), прийнявши чернече ім’я Ніл.

Як інформує Вікіпедія, францисканці – це члени католицького жебракуючого чернечого ордену, заснованого 1209 року італійським святим Франциском Ассізьким, котрий привселюдно зрікся майна і розпочав життя пустельника. Орден сповідує бідність, безкорисність, цноту. Тому майже мільйон гривень у власності ченця Ніла – це абсолютне заперечення його чернечої суті.

Але не менш показовими в цьому плані є і персони тих, з ким він створив свій «бензиновий» бізнес. Прізвище П.Чубірка поверхнево асоціюється з прізвищем Володимира Чубірка – особи, тісно притуленої до керівництва МГКЄ, яка свого часу в якості гендиректора ТОВ "Калина-Закарпаття" заробляла саме роздрібною торгівлею пальним. В актуальному часі саме В.Чубірко ініціював і активно опікувався збором підписів під листом до Папи Римського за збереження в МГКЄ статусу sui juris, якого, як виявилося, в неї не було. У багатьох випадках священників змушували підписувати чистий бланк, а в інших – змушували ставити підпис під психологічним тиском. Чи поєднані ці два Чубірки в якийсь спосіб у цій конкретній ситуації, з'ясується вже незабаром.

Ще більш цікавим є інший бізнес-партнер монаха Ніла – Роман Багній. YouControl чітко ідентифікує його як кінцевого бенефіціарного власника ТОВ "ПРОЕКТ ГОТЕЛЬ КОНСАЛТИНГ ЛТД" – фірми, яка на неконкурентному «аукціоні» викрала в громади Ужгорода за заниженою на мільйони вартістю у власність одіозного Івана Волошина, а потім зруйнувала пам’ятку архітектури «Корона». На прямий зв’язок Р.Багнія з особою, донедавна розшукуваною «Інтерполом» в контексті порушеної щодо нього кримінальної справи, вказують і інші його бізнесові зв’язки. Скажімо, за даними YouControl, Р.Багній є 100-відсотковим власником ТОВ «ГОТЕЛЬ «СЕРВІС», уповноваженою особою якого є Василь Давід – прораб Івана Волошина у процесі руйнування «Корони» та один з основних фігурантів резонансного побиття зі стріляниною на території «Корони», за наслідками якого І.Волошина якраз і було оголошено в міжнародний розшук.

Аби вигородити кримінальника Волошина із цієї проблеми, Закарпатська обласна прокуратура під керівництвом Дмитра Казака та Головне управління Національної поліції в Закарпатській області під керівництвом Ярослава Колесника нині прискорено «шиють» кримінальну справу проти постраждалих у тій кривавій бійні ексдепутата Ужгородської міськради Романа Богуславського та активіста Євгена Рахімова.

В будь-якому разі, факти беззаперечно свідчать, що бізнесові зв’язки монаха-францисканця Ніла, що волею обставин став керівником МГКЄ, ведуть у абсолютно злочинне середовище.

https://zakarpattya.net.ua/News/212857- ... 0-tys.-hrn

[ABG]

Папа Франциск іменував отця Теодора Мацапулу єпископом Мукачівської єпархії

8 травня 2024 року у Ватикані повідомили про те, що Святіший Отець Франциск іменував правлячим єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії преподобного отця Теодора Мацапулу зі Згромадження Воплоченого Слова, пароха в с. Красна та синкела у справах монашества Мукачівської єпархії.

Біографічна довідка
Владика-номінант Теодор Мацапула народився 21 серпня 1981 року у Крилосі, Івано-Франківська область (Україна).
У 2001 році вступив до новіціату Згромадження Воплоченого Слова, продовжив навчання в Міжнародній семінарії Сан-Віталіано в Сегні та Центрі вищих студій святого Бруно Єпископа (2002–2008). 25 серпня 2007 року склав вічні обіти, а 10 лютого 2008 року був висвячений на священника.
З 2008 по 2013 рік здійснював душпастирське служіння для католиків візантійського обряду за межами України. Після повернення на Батьківщину продовжив служіння в Мукачівській єпархії.
З 2013 по 2019 рік був протоігуменом тодішньої Делегатури Зарваницької Матері Божої в Україні. З 2017 року — синкел у справах монашества Мукачівської греко-католицької єпархії.
У 2018 році отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук у Прикарпатському національному університеті, а у 2022 році — ліценціата пасторального богослов’я в Українському католицькому університеті.
Окрім української, володіє італійською, іспанською, польською та російською мовами.

https://ugcc.ua/data/papa-frantsysk-ime ... rhiy-4823/

[ABG]

30-й розроблений нами єпископський герб

Владика Теодор Мацапула, 8 травня 2024 року призначений правлячим єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії.
Архієрейська Божественна Літургія та єпископська хіротонія єпископа-ординарія МГКЄ владики Теодора відбудеться 16 липня 2024 року Божого, в день Мукачівської Ікони Пресвятої Богородиці, в Ужгородському Хрестовоздвиженському кафедральному соборі.
Згідно давньої традиції Церкви єпископа мають висвячувати принаймні 3 єпископи. Святителями владики-номінанта Теодора будуть:
Головний святитель - Високопреосвященний кир ВОЛОДИМИР (Війтишин), архієпископ і митрополит Івано-Франківський .
2-ий святитель - Високопреосвященний кир ЙОНА (Максім), архієпископ і митрополит Пряшівський.
3-ій святитель - Преосвященний кир НІЛ (Лущак), теперішній Апостольський адміністратор МГКЄ.

30_Мацапула.jpg (34.89 Кб) Переглянуто 2650 разів