Нарукавні емблеми в/ч ЗС України, затверджені 2002-2013

[Mykola Chmyr]

93. Нарукавна емблема 40 Васильківської ордена Червоного Прапора бригади тактичної авіації (28.04.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
40 Васильківської ордена Червоного Прапора
бригади тактичної авіації

Нарукавна емблема 40 Васильківської ордена Червоного Прапора бригади тактичної авіації являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого (жовтого) кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті, на тлі восьми розбіжних променів золотого (жовтого) кольору, зображено вертикально розташований пропелер з двома розгорнутими пташиними крилами срібного (білого) кольору та схрещені мечі вістрями уверх срібного (білого) кольору, на які накладено герб міста Василькова. Крила, пропелер та мечі накладені на зображення стрічки ордена Червоного Прапора.
Щит має основу срібного (білого) кольору, відділену хмароподібно, на якій напис “40” цифрами синього кольору.


Командир 40 бригади тактичної авіації
полковник Н.З.МУСАЄВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
40 Васильківської ордена Червоного Прапора
бригади тактичної авіації

1. 5 квітня 1940 року згідно з наказом Командувача військами Київського особливого військового округу в м. Умані на основі Директиви Генерального штабу РККА почато формування винищувального авіаційного полку на літаках І-153 “Чайка”. Основою для формування стала перша ескадрилья з 7-го Червонопрапорного винищувального полку в повному складі.
16 травня 1940 року полк 4-х ескадрильного складу закінчив формування і увійшов до складу 38-ї авіаційної бригади Київського особливого військового округу.
У червні було отримано наказ про присвоєння полку найменування “92 винищувальний авіаційний полк” (92 вап) і 16 червня 1940 року стало днем його народження.
З 28 червня 1940 року особовий склад полку з аеродрому Маркулешти бере участь у визволенні Бессарабії та північної частини Буковини.
За зразкове виконання бойових завдань командування, мужність і відвагу, виявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками при оволодінні містом Будапештом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 квітня 1945 року 92 вап був нагороджений орденом Червоного Прапора.
За роки Великої Вітчизняної війни 92 вап 47 разів змінював своє місце дислокації, а закінчив війну на аеродромі Рингєльсдорф (Австрія), звідки 10, 11 та 12 травня ще вів напружену бойову роботу поки оточені ворожі війська не припинили опір.
У серпні 1945 року полк перебазувався на територію Радянського Союзу.
Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 16 жовтня 1943 року, 30 червня 1945 року полку вручено Бойовий Червоний Прапор.
Згодом 92 вап був перейменований на 40 винищувальне авіаційне крило.
З 30 жовтня 2002 року, на підставі Директиви Міністра оборони України від 17 липня 2002 року № Д-115/1/07, 40 винищувальне авіаційне крило перейменовано в 40 винищувальне авіаційне ордена Червоного Прапора крило.
Щорічне свято – 16 червня – в ознаменування дня формування частини встановлено наказом Воєнного Міністра СРСР від 8 червня 1950 року № 00108. Наказом Міністра оборони України від 29 квітня 2002 року № 144 16 червня поновлено як річне свято 40 винищувального авіаційного крила.
Відповідно до директиви Головнокомандувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України від 25 червня 2004 року № Д-07, 40 винищувальне авіаційне ордена Червоного Прапора крило перейменоване в 40 авіаційну ордена Червоного Прапора бригаду винищувальну.
У 2007 році 40 авіаційну бригаду винищувальну переформовано у бригаду тактичної авіації.
Наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2008 року № 411 бригаді присвоєно найменування за місцем дислокації – “Васильківська”.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- золоті (жовті) промені на світло-синьому тлі та хмароподібне відділення основи щита означають приналежність до авіації;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- пропелер та крила є елементами емблеми військовослужбовців авіації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- схрещені мечі вказують на належність бригади до тактичної авіації;
- герб міста Василькова відображає місце дислокації військової частини та вказує на наявність найменування за місцем дислокації “Васильківська”;
- стрічка ордена Червоного Прапора відображає наявність цієї державної нагороди;
- напис “40” – номер бригади.


Командир 40 бригади тактичної авіації
полковник Н.З.МУСАЄВ

40 Вас бртакав_затв-зм1.jpg (18.34 Кб) Переглянуто 5706 разів

40 Вас бртакав_затв-зм2.jpg (32.32 Кб) Переглянуто 5706 разів

[Mykola Chmyr]

94. Нарукавна емблема 5 об’єднаного центру електрогазового та автотехнічного забезпечення (13.05.10).

ОПИС
нарукавної емблеми 5 об’єднаного центру електрогазового та автотехнічного забезпечення

Нарукавна емблема 5 об’єднаного центру електрогазового та автотехнічного забезпечення являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено герб міста Житомира на тлі схрещених штангенциркуля та гайкового ключа золотого (жовтого) кольору та двох схрещених блискавок червоного кольору. Обабіч щита герба виходять два спеціальних аеродромних автомобіля зеленого кольору з кантом срібного (білого) кольору. На щиті герба сидить орел срібного (білого) кольору.
Нижче розміщено напис у три рядки “ЯКІСТЬ СВОЄЧАСНІСТЬ НАДІЙНІСТЬ” літерами срібного (білого) кольору.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого (жовтого) кольору, перев’язаний стрічкою золотого (жовтого) кольору. На стрічці напис “5” цифрою синього кольору.


Начальник 5 об’єднаного центру електрогазового та
автотехнічного забезпечення
полковник Я.Й. ЛЕРМАН

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
5 об’єднаного центру електрогазового та автотехнічного забезпечення

1. 5 об’єднаний центр електрогазового та автотехнічного забезпечення створений 1 серпня 2008 року шляхом перетворення Центру електогазового та автотехнічного забезпечення Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України з додатком до нього, у якості відділу, 247 киснево-добувного заводу. Центр створений на базі трьох частин: 199 центральної бази аеродромної техніки, 1128 окремого ремонтно-відновлювального батальйону та 11 центральної бази зберігання засобів наземного забезпечення польотів, техніки служби пального та спеціальної автомобільної техніки. Місцем дислокації новоутвореної військової частини визначене смт. Озерне Житомирського району.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- світло-синій колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- герб міста Житомира вказує на дислокацію військової частини на території Житомирського району;
- зображення гайкового ключа, штангенциркуля, блискавок та спеціальних аеродромних автомобілів вказують на основні завдання частини: забезпечення авіаційних частин Повітряних Сил спеціальним аеродромним обладнанням та автомобільною технікою;
- орел символізує авіаційні частини Повітряних Сил, забезпечення яких здійснює центр;
- напис “Якість Своєчасність Надійність” є девізом військової частини;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “5” – номер центру.

3. Малюнок емблеми створений 5 серпня 2009 року М.Слободянюком, З.Галишинцем та Р.Крупою (комп’ютерний дизайн).


Начальник 5 об’єднаного центру електрогазового та
автотехнічного забезпечення
полковник Я.Й.ЛЕРМАН

5 об_Центр електрогазового та автотех заб-зм1.jpg (17.15 Кб) Переглянуто 5708 разів

5 об_Центр електрогазового та автотех заб-зм2.jpg (30.11 Кб) Переглянуто 5708 разів

[Mykola Chmyr]

95. Нарукавна емблема Комендатури Генерального штабу Збройних Сил України (20.08.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
Комендатури Генерального штабу Збройних Сил України

Нарукавна емблема Комендатури Генерального штабу Збройних Сил України являє собою круглий щит чорного кольору з кантом малинового кольору. Діаметр щита – 80 мм.
У центрі щита в обрамленні гілок з дубового (ліворуч) та калинового (праворуч) листя золотого (жовтого) кольору зображено фортецю золотого (жовтого) кольору на тлі двох схрещених ключів срібного (білого) кольору та меча вістрям угору срібного (білого) кольору.


Комендант Генерального штабу
Збройних Сил України
полковник С.В.ПОЛЄЖАЄВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
Комендатури Генерального штабу Збройних Сил України

Кольори та зображення на малюнку нарукавної емблеми вживаються у таких значеннях:
- чорний колір щита символізує стриманість, гідність та мужність;
- малиновий колір канта є кольором Збройних Сил України;
- вінок з дубового та калинового листя за зразком нарукавної емблеми Генерального штабу Збройних Сил України є спільним елементом нарукавних емблем військових частин безпосереднього підпорядкування Генеральному штабу Збройних Сил України;
- фортеця уособлює надійну охорону;
- схрещені ключі є символом безпеки;
- меч символізує повсякчасну готовність до виконання своїх обов’язків.


Комендант Генерального штабу
Збройних Сил України
полковник С.В.ПОЛЄЖАЄВ

Комендатура ГШ_затв-зм1.jpg (14.14 Кб) Переглянуто 5695 разів

Комендатура ГШ_затв-зм2.jpg (39.87 Кб) Переглянуто 5695 разів

[Mykola Chmyr]

96. Нарукавна емблема 240 центру підготовки підрозділів (20.08.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
240 центру підготовки підрозділів
Нарукавна емблема 240 центру підготовки підрозділів являє собою фігурний щит малинового кольору з кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті зображено мішень зеленого кольору з кантом і концентричними колами срібного (білого) кольору на тлі схрещених автоматів Калашникова срібного (білого) кольору. З правого боку мішені бойова машина піхоти золотого (жовтого) кольору, з лівого боку – танк золотого (жовтого) кольору.
У верхній частині щита бойовий вертоліт анфас золотого (жовтого) кольору.
У нижній частині щита напис “240” цифрами золотого (жовтого) кольору.


Командир 240 центру підготовки підрозділів
підполковник В.М.БУРЛАКОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
240 центру підготовки підрозділів

1. Згідно з директивою Міністра оборони України 24 вересня 1992 року було сформовано 240 загальновійськовий полігон, який 30 червня 2007 року перейменовано на 240 спеціалізований навчальний центр.
У грудні 2008 року центр перейменовано на 240 центр підготовки підрозділів.
240 центр підготовки підрозділів призначений для організації та проведення занять з предметів бойової підготовки, бойових стрільб та навчання органів управління організації бойових дій, безперервному управлінню підрозділами під час тактичних навчань, в тому числі з бойовою стрільбою, а також забезпечення якісного проведення заходів бойової підготовки підрозділів та військових частин 8 армійського корпусу.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- малиновий колір щита вказує на приналежність до Сухопутних військ Збройних Сил України;
- зображення мішені, автоматів, бойової машини піхоти, танка та бойового вертольота вказують на призначення центру;
- напис “240” – номер центру.

3. Малюнок нарукавної емблеми доопрацьовано у Відділі військової символіки та геральдики Генерального штабу Збройних Сил України на основі малюнка, розробленого офіцерами відділу методичної підготовки під керівництвом начальника штабу центру майора Григоренка С.А.


Командир 240 центру підготовки підрозділів
підполковник В.М.БУРЛАКОВ

240 центр підгот підрозд_затв-зм1.jpg (15.43 Кб) Переглянуто 5640 разів

240 центр підгот підрозд_затв-зм2.jpg (29.78 Кб) Переглянуто 5640 разів

[Mykola Chmyr]

97. Нарукавна емблема 20 арсеналу інженерних військ (20.08.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
20 арсеналу інженерних військ

Нарукавна емблема 20 арсеналу інженерних військ являє собою п’ятикутний щит чорного кольору з кантом синього кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 70 мм.
У центрі щита зображено фортецю срібного кольору на тлі якоря золотого кольору. На фортецю накладено гренаду чорного кольору з палаючим вогнем червоного кольору і написом “20” цифрами золотого кольору, на тлі схрещених сокир (леза чорного кольору, руків’я золотого кольору) та ключа золотого кольору.
Нижче розміщено герб Рокитнянського району Київської області, на тлі гірлянд з листя дуба і калини зеленого кольору.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
20 арсеналу інженерних військ

Згідно Директиви ГШ ЗС СРСР від 25.06.1986 №314/8/0712 та Директиви Командуючого військами ККВО від 28.08.1986 №15/1/05805 10 вересня 1986 року був сформований кадр 92 арсеналу (інженерних боєприпасів), за місцем дислокації село Ольшаниця Рокитнянського району Київської області.
Згідно Директиви ГШ ЗС СРСР від 05.01.1990 №314/8/0134 та Директиви Командуючого військами ККВО від 29.01.1990 №15/1/04234 кадр 92 арсеналу (інженерних боєприпасів) переформований у 92 арсенал (інженерних боєприпасів, 2 розряду).
Згідно з Директивою Міністра оборони України від 11.08.1995 №185/0400 «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України у 1995 році», та Директиви управління інженерних військ ГШ ЗС України від 08.09.1995 №118/0155, 01.12.1995 92 арсенал (інженерних боєприпасів, 2 розряду) переформований у 20 арсенал інженерних військ.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у такому значенні:
- чорний колір щита – традиційний колір інженерних військ;
- фортеця, якір, гренада та схрещені сокири є характерними символами інженерних військ;
- цифра «20» вказує на номер арсеналу;
- ключ – символ надійного зберігання;
- герб Рокитнянського району Київської області відображає місце дислокації військової частини;
- гірлянди з листя дуба і калини вказують на лісисту місцевість, де дислокується військова частина.

20 арсенал інж військ_затв-зм1.jpg (14 Кб) Переглянуто 5632 разів

20 арсенал інж військ_затв-зм2.jpg (26.51 Кб) Переглянуто 5632 разів

[Mykola Chmyr]

98. Нарукавна емблема 169 навчального гвардійського Звенигородського орденів Червоного Прапора і Суворова центру (20.08.10).

ОПИС
нарукавної емблеми 169 навчального гвардійського Звенигородського
орденів Червоного Прапора і Суворова центру

Нарукавна емблема 169 навчального гвардійського Звенигородського
орденів Червоного Прапора і Суворова центру являє собою щит із заокругленим нижнім краєм, розділений червоним хрестом зі срібним (білим) кантом на чотири поля. Перше та четверте поля – блакитного кольору, друге та третє – чорного кольору. Щит має подвійний кант срібного (білого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 65 мм.
На щиті зображено танк ИС-3 анфас золотого (жовтого) кольору на такому ж постаменті з написом “ДЕСНА” літерами червоного кольору на тлі схрещених булави та шаблі вістрям униз золотого (жовтого) кольору.
У верхній частині щита – зображення малого Державного Герба України на тлі стрічок орденів Червоного Прапора та Суворова ІІ ступеня, а також гвардійської стрічки.
У нижній частині щита – стрічка синього кольору з написом “ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ” літерами срібного (білого) кольору.


Командир 169 навчального центру
генерал-майор І.В.ПЛАХУТА

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
169 навчального гвардійського Звенигородського
орденів Червоного Прапора і Суворова центру

1. 169 навчальний гвардійський Звенигородський орденів Червоного Прапора і Суворова центр створений у грудні 1942 року як 5-а гвардійська повітрянодесантна дивізія. Протягом Другої світової війни дивізія відзначилась у багатьох битвах з німецько-фашистськими загарбниками.
За відзнаку в ході Корсунь-Шевченківської наступальної операції та визволенні міста Звенигородка наказом Верховного Головнокомандувача від 13 лютого 1944 року № 030 дивізія отримала почесне найменування “Звенигородська”.
За мужність у боях при форсуванні Дністра в ході Ясько-Кишинівської операції дивізія була нагороджена орденом Суворова ІІ ступеня, а за відзнаку при розгромі будапештського угруповання противника – орденом Червоного Прапора.
По закінченні війни з’єднання перейменоване на 112-у гвардійську стрілецьку Звенигородську Червонопрапорну ордена Суворова дивізію, що дислокувалася в Австрії, а у 1946 році була перекинута в Україну. Після перетворення на 48-у гвардійську навчальну танкову дивізію вона була розташована у селищі Десна, в якому перебуває до цього часу.
З 1987 року існує створений на базі дивізії 169-й гвардійський окружний навчальний центр підготовки молодших фахівців танкових військ, який нині є 169 навчальним гвардійським Звенигородським орденів Червоного Прапора і Суворова центром.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- блакитний та чорний кольори щита зі срібним (білим) подвійним кантом вказують вказує на історичну приналежність з’єднання як до повітрянодесантних, так і танкових військ;
- червоний хрест з срібною (білою) облямівкою, схрещені золоті (жовті) булава та козацька шабля вказують на те, що з’єднання довгий час дислокується на козацькій землі Чернігівщини, і продовжує славні традиції козацького лицарства;
- золотий (жовтий) танк ИС-3, що стоїть на постаменті з написом “Десна” є характерним символом центру, який походить від спорудженого на в’їзді до селища меморіалу танкістам;
- стрічки орденів Червоного Прапора і Суворова ІІ ступеня вказують на наявність цих державних нагород, гвардійська стрічка – на наявність гвардійського найменування;
- напис “Звенигородський” – почесне найменування центру.

3. Малюнок нарукавної емблеми створений 23 грудня 2009 року М.Слободянюком, З.Галишинцем та Р.Крупою (комп’ютерний дизайн).


Командир 169 навчального центру
генерал-майор І.В.ПЛАХУТА

169 навч центр_затв-зм1.jpg (15.65 Кб) Переглянуто 5613 разів

169 навч центр_затв-зм2.jpg (30.5 Кб) Переглянуто 5613 разів

Стаття про нарукавну емблему:
http://vijsko.rf.gd/Chmyr_Desna.html

[Mykola Chmyr]

99. Нарукавна емблема 144 окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
144 окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту
Нарукавна емблема 144 окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту являє собою фігурний щит чорного кольору з кантом золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті зображено бензольне кільце срібного (білого кольору), у якому на золотому (жовтому) тлі схема радіоактивного випромінювання червоного кольору. Вище розміщено напис “БЕЗПЕКА”, нижче – “ТА ЗАХИСТ”. Написи виконано літерами срібного (білого) кольору. Бензольне кільце накладено на схрещені шаблі вістрями догори (леза срібного (білого) кольору, руків’я золотого (жовтого) кольору).
У верхній частині щита розміщено історичний герб міста Новоград-Волинського на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита напіввінок з дубових гілок зеленого кольору, перевитий знизу стрічкою червоного кольору, на які напис напис “144” цифрами срібного (білого) кольору.


Командир 144 окремого батальйону радіаційного,
хімічного, біологічного захисту
підполковник О.В.СТРЕМЧУК

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
144 окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту

1. 144 окремий батальйон радіаційного, хімічного, біологічного захисту сформовано у складі 8 танкової армії на підставі директиви головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил СРСР від 05.03.1962 у місті Новоград-Волинському.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- чорний колір щита традиційно пов’язують зі спеціальними військами, в тому числі з військами РХБ захисту;
- бензольне кільце (один з найпростіших циклічних вуглеводів ароматичного ряду, який міститься у сорбентах для захисту від отруйних речовин) та схема радіоактивного випромінювання є елементами емблеми військовослужбовців військ РХБ захисту;
- схрещені шаблі символізують вірність славним традиціям захисників Батьківщини;
- напис “БЕЗПЕКА ТА ЗАХИСТ” – девіз батальйону;
- історичний герб міста Новоград-Волинського вказує на місце дислокації військової частини;
- напіввінок з дубових гілок символізує міцність, силу та захист живої природи від бактеріологічного, біологічного забруднення;
- напис “144” – номер батальйону.


Командир 144 окремого батальйону радіаційного,
хімічного, біологічного захисту
підполковник О.В.СТРЕМЧУК

144 рхбз_затв-зм1.jpg (15.58 Кб) Переглянуто 5591 разів

144 рхбз_затв-зм2.jpg (32.92 Кб) Переглянуто 5591 разів

[Mykola Chmyr]

100. Нарукавна емблема Центру спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
Центру спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Нарукавна емблема Центру спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України являє собою круглий щит чорного кольору з кантом золотого (жовтого) кольору. Діаметр щита – 80 мм.
На щиті зображено багатопроменеву зірку срібного (білого) кольору з 8 великими, а між ними – 24 малими променями. У центрі зірки круглий медальйон синього кольору з кантом золотого (жовтого) кольору, на якому зображено два пістолети срібного (білого) кольору стволами донизу на тлі стилізованого зображення голови військовослужбовця частин спеціального призначення в масці чорного кольору, шоломі срібного кольору (білого) із захисними окулярами чорного кольору.


Начальник Центру спеціального призначення
(протидії диверсіям та терористичним актам)
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
підполковник Ф.В.МІЦЕЛЬ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
Центру спеціального призначення (протидії диверсіям та терористичним актам) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України

Зображення на малюнку нарукавної емблеми вживаються у таких значеннях:
- багатопроменева зірка є основним елементом емблеми Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
- зображення двох пістолетів використовується у символіці військової поліції в багатьох країнах світу. Паралельно направлені донизу стволи пістолетів свідчать про те, що військовослужбовці підрозділу спеціального призначення завжди тримають зброю біля себе під час виконання завдання, не направляють її на людину та не застосовують без твердої впевненості в своїх діях, якщо іншими способами та засобами неможливо припинити протиправні дії;
- шолом та окуляри є засобами захисту військовослужбовця спеціального призначення.


Начальник Центру спеціального призначення
(протидії диверсіям та терористичним актам)
Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
підполковник Ф.В.МІЦЕЛЬ

ЦСП ВСП_затв-зм1.jpg (16.04 Кб) Переглянуто 5592 разів

ЦСП ВСП_затв-зм2.jpg (27.03 Кб) Переглянуто 5592 разів

Стаття про нарукавну емблему:
Хорошунов М. “Слово за антитеррором” // Коллекцион. - 2012. - № 2. – С. 25–26.
https://www.academia.edu/42794037/%D0%9 ... %BD_2012_2

[Mykola Chmyr]

101. Нарукавна емблема 831 Миргородської гвардійської Галацької орденів Червоного Прапора і Кутузова бригади тактичної авіації (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
831 Миргородської гвардійської Галацької
орденів Червоного Прапора і Кутузова бригади тактичної авіації

Нарукавна емблема 831 Миргородської гвардійської Галацької орденів Червоного Прапора і Кутузова бригади тактичної авіації являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого (жовтого) кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті, на тлі восьми розбіжних променів золотого (жовтого) кольору, зображено вертикально розташований пропелер з двома розгорнутими пташиними крилами срібного (білого) кольору та схрещені козацькі шаблі вістрями уверх срібного (білого) кольору, на які накладено герб міста Миргорода. Крила, пропелер та шаблі накладені на зображення стрічок ордена Червоного Прапора (зверху) та Кутузова ІІІ ступеня (знизу).
Щит має основу срібного (білого) кольору, відділену хмароподібно, на якій написи “831” і “ГАЛАЦЬКА” цифрами та літерами синього кольору.


Командир 831 бригади тактичної авіації
полковник Ю.В.КРИШТАЛЬ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
831 Миргородської гвардійської Галацької
орденів Червоного Прапора і Кутузова бригади тактичної авіації

1. Історія бригади починається із формування 27 листопада 1941 року 831 авіаційного винищувального полку в місті Краснозаводську.
У роки Великої Вітчизняної війни за успішне виконання бойових завдань на фронтах і визволення міст Ізмаїлу та Галаца полку присвоєно почесне найменування “Галацький”. 17 разів наказом головнокомандувача Військово-Повітряних Сил частині оголошувалася подяка. У 1945 році полк нагороджено орденом Кутузова ІІІ ступеня та орденом Червоного Прапора.
Постановою Національних зборів Румунської Народної Республіки від 14 листопада 1958 року полк нагороджено орденом “Захист республіки” ІІІ ступеня.
У післявоєнний період особовий склад полку освоїв літаки Міг-15, Міг-17, Міг-21, Су-27.
13 січня 1992 року особовий склад полку прийняв присягу на вірність народу України.
В лютому 2003 року полк у складі 24 авіаційної бази був підпорядкований Командувачу 5 авіаційного корпусу Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України.
На підставі директив Міністра оборони України від 02 грудня 2002 року №115/011, головнокомандувача Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України від 12 грудня 2002 року №122/01/011, командувача 5 авіаційним корпусом від 25 грудня 2002 року 314/0270, 1 серпня 2003 року шляхом реорганізації 831 авіаційного винищувального полку та 24 авіаційної бази сформована 831 авіаційна бригада (винищувальна).
Днем частини є 27 листопада (наказ Міністра оборони України від 12 липня 2004 року № 265).
25 січня 2005 року авіаційна бригада винищувальна підпорядкована Повітряному командуванню “Центр” Повітряних Сил Збройних сил України.
Наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2008 року № 411 бригаді присвоєно найменування за місцем дислокації – “Миргородська”.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- золоті (жовті) промені на світло-синьому тлі та хмароподібне відділення основи щита означають приналежність до авіації;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- пропелер та крила є елементами емблеми військовослужбовців авіації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- козацька шабля символізує незалежність та свободу, також схрещені шаблі вказують на належність бригади до тактичної авіації;
- герб міста Миргорода відображає місце дислокації військової частини та вказує на наявність найменування за місцем дислокації “Миргородська”;
- стрічки орденів Червоного Прапора і Кутузова ІІІ ступеня відображають наявність цих державних нагород;
- напис “831” – номер бригади;
- напис “ГАЛАЦЬКА” – почесне найменування бригади.


Командир 831 бригади тактичної авіації
полковник Ю.В.КРИШТАЛЬ

831 бртакав_затв-зм1.jpg (16.57 Кб) Переглянуто 5522 разів

831 бртакав_затв-зм2.jpg (29.29 Кб) Переглянуто 5522 разів

[Mykola Chmyr]

102. Нарукавна емблема 203 навчальної авіаційної бригади (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
203 навчальної авіаційної бригади

Нарукавна емблема 203 навчальної авіаційної бригади являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого (жовтого) кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті, на тлі восьми розбіжних променів золотого (жовтого) кольору, зображено вертикально розташований пропелер з двома розгорнутими пташиними крилами срібного (білого) кольору та схрещені меч вістрями донизу і палаючий смолоскип срібного (білого) кольору, на які накладено герб міста Чугуєва.
Щит має основу срібного (білого) кольору, відділену хмароподібно, на якій напис “203” цифрами синього кольору.


Командир 203 навчальної авіаційної бригади
полковник С.В.БАБЕНКО

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
203 навчальної авіаційної бригади

1. У вересні 1938 року на базі другої бригади 9-ї військової школи льотчиків та льотчиків-спостерігачів, яка готувала льотчиків-винищувачів, було сформовано Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків-винищувачів та розпочато навчання курсантів на літаках І-16.
З початком Великої Вітчизняної війни на підставі наказу Народного Комісара Оборони СРСР училище було перейменовано на Чугуївську військову школу пілотів. У зв’язку з наближенням фронту влітку 1941 року школу перебазовано до м. Чимкент Казахської РСР, де вже у листопаді було відновлено навчальну роботу.
Наприкінці 1941 року з льотчиків-інструкторів школи було сформовано для фронту 728-й винищувальний авіаційний полк, який пройшов шлях від Москви до Берліну.
У вересні 1942 року школа перейшла на нову організаційно-штатну структуру. 14 серпня 1944 року Командуючий Середньоазіатського військового округу вручив школі Бойовий Червоний Прапор. За роки війни школа випустила 2515 льотчиків.
Після закінчення війни в кінці травня 1945 року школа повернулася до Чугуєва і у вересні цього ж року була перейменована у Чугуївське військове авіаційне училище.
5 лютого 1946 року в с. Гракове на базі 7-ї ескадрильї Чугуївського училища було сформовано учбовий авіаційний полк. На озброєнні полку стояли літаки ЛА-5 і ЛА-7, а з 1950 року полк перейшов на нову на той час техніку – літаки ЛА-9.
У вересні 1953 року полк перебазовано до аеродрому м. Чугуїв і особовий склад розпочав освоювати реактивну техніку – літаки МіГ-15 та МіГ-15БІС, а в травні 1960 року полк переозброєно на літаки МіГ-17.
За досягнуті успіхи у підготовці льотчиків в листопаді 1968 року полку було вручено Бойовий Червоний Прапор.
У серпні 1974 року особовий склад полку освоїв техніку пілотування на надзвуковому винищувачі МіГ-21.
У 1992 році військова частина увійшла до складу Збройних Сил України. У грудні 1995 року її було переведено на нову організаційно-штатну структуру. На базі 810 навчального авіаційного полку, 1879 окремого батальйону зв’язку і радіотехнічного забезпечення та 926 окремого батальйону аеродромно-технічного забезпечення була утворена 203 авіаційна база (навчальна), яка з серпня 2004 року є 203 навчальною авіаційною бригадою.
З першого вересня 2004 року 203 навчальна авіаційна бригада увійшла до складу Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Головним завданням бригади є виконання льотного навчання з курсантами-льотчиками 3-го та 4-го курсу Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та підготовки льотчиків-винищувачів на літаку Л-39, льотчиків та штурманів транспортної авіації на літаку АН-26, вертольотчиків на вертольоті Мі-8.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- золоті (жовті) промені на світло-синьому тлі та хмароподібне відділення основи щита означають приналежність до авіації;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- пропелер та крила є елементами емблеми військовослужбовців авіації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- схрещені меч вістрям донизу і смолоскип, який є визнаним символом освіти і навчання, вказують на специфіку частини як навчальної бригади;
- герб міста Чугуєва відображає місце дислокації бригади;
- напис “203” – номер бригади.


Командир 203 навчальної авіаційної бригади
полковник С.В.БАБЕНКО

Cтаття про символіку бригади:
http://vijsko.rf.gd/Chmyr_203_air_brigade.html

203 навчавіабр_затв-зм1.jpg (15.82 Кб) Переглянуто 5523 разів

203 навчавіабр_затв-зм2.jpg (30.37 Кб) Переглянуто 5523 разів

[Mykola Chmyr]

103. Нарукавна емблема 156 Донецького зенітного ракетного полку (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
156 Донецького зенітного ракетного полку

Нарукавна емблема 156 Донецького зенітного ракетного полку являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено вертикально розташовану ракету на тлі схрещених гарматних стволів срібного (білого) кольору. На перехресті ракети та гарматних стволів розміщено герб Донецької області.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого кольору, перев’язаний стрічкою золотого кольору. На стрічці напис “156” цифрами синього кольору.


Командир 156 зенітного ракетного полку
полковник О.О.ВАСИЛЕНКО

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
156 Донецького зенітного ракетного полку

1. Частина була сформована на виконання директиви головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил СРСР від 29 вересня 1961 року, згідно з якою в селі Олексіївка Білгород-Дністровського району Одеської області розміщувався окремий зенітно-ракетний полк.
Формування частини здійснювалось начальником протиповітряної оборони Одеського військового округу і проходило в період з 16 жовтня по 13 листопада 1961 року. Основою для формування частини стали кадри зі складу Одеського військового округу.
Наказом Міністра оборони СРСР від 2 серпня 1962 року на відзначення дня формування було встановлено День частини – 29 вересня.
26 червня 1963 року штабом Одеського військового округу частині було вручено Бойовий Прапор.
З січня по квітень 1962 року частина проходила перенавчання в учбовому центрі м. Богодухів. В результаті особовий склад частини досяг хороших показників у вивченні нової техніки і проведенні початкових бойових стрільб, за що командувач військами Одеського військового округу нагородив 25 офіцерів і солдатів.
В період із 7 квітня по 3 травня 1965 року, відповідно до плану бойових стрільб, частина виконувала бойові стрільби на полігоні. За результатами стрільб була отримана оцінка – “відмінно”. Крім того, в період перебування на полігоні, за проханням місцевих органів влади, брав участь у ліквідації наслідків стихійного лиха та надавав велику допомогу в рятуванні господарств та місцевого населення, проявив при цьому високу мужність, стійкість та винахідливість.
У 1968 році за високі показники в бойовій підготовці частина була визнана кращою в Одеському військовому окрузі та у військах Протиповітряної оборони.
Директивою головнокомандувача Сухопутних військ Збройних Сил СРСР від 1 червня 1972 року окремий зенітно-ракетний полк був переформований у зенітну ракетну бригаду.
У 1973 році з’єднанню за успішне перенавчання, освоєння нового комплексу і відмінну стрільбу був вручений Червоний Прапор.
У 1974 році за високу підготовку з’єднання нагороджено вимпелом Міністра оборони СРСР “За мужність і військову доблесть”.
У 1979 році, виконуючи бойові стрільби на державному полігоні, з’єднання отримало оцінку “відмінно” і за підсумками року наказом командувача військами Одеського військового округу було визнане “Передовим з’єднанням”.
З 1981 року по 1991 рік з’єднання неодноразово виїжджало на полігон Емба для виконання бойових стрільб і завжди виконувало їх успішно.
В період з вересня 1989 року по січень 1990 року особовий склад частини в черговий раз проходив перенавчання на нову бойову техніку.
З 3 січня 1992 року з’єднання перейшло під юрисдикцію України і 12 січня 1992 року особовий склад бригади прийняв присягу на вірність народу України.
У червні 1996 року з’єднання увійшло до складу військової частини А0152, а вже в жовтні 1996 року на Державному полігоні “Чауда” особовий склад з’єднання, уперше за роки незалежності України, виконував навчально-бойові стрільби і отримав оцінку “відмінно”.
В листопаді 1999 року особовий склад бригади брав участь у тактичних навчаннях з бойовою стрільбою на державному полігоні “Чауда” і в черговий раз особовий склад з’єднання з поставленим завданням впорався, ряд офіцерів за підсумками стрільб були нагороджені грамотами та цінними подарунками від командувача Військ Протиповітряної оборони Збройних Сил України.
З 1 вересня 2003 року, на виконання директиви Міністра оборони України від 2 грудня 2003 року з’єднання переформоване в зенітний ракетний полк.
З травня по вересень 2007 року, відповідно до директиви Міністра оборони України, було здійснено передислокацію військової частини до міст Донецьк, Авдіївка, Маріуполь та Луганськ. Організаційні заходи було завершено 1 жовтня 2007 року.
З 6 вересня 2008 року особовий склад частини приступив до виконання завдань щодо охорони східних рубежів держави та захисту важливих промислових центрів Донбасу.
Наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2008 року № 411 полку присвоєно найменування за місцем дислокації – “Донецький”.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- світло-синій колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- ракета та гарматні стволи є елементами емблеми військовослужбовців зенітних ракетних військ Повітряних Сил відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб Донецької області вказує на місце дислокації полку та вказує на наявність найменування за місцем дислокації “Донецький”;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “156” – номер полку.

Командир 156 зенітного ракетного полку
полковник О.О.ВАСИЛЕНКО

156_зрп_затв-зм1.jpg (23.65 Кб) Переглянуто 5493 разів

156_зрп_затв-зм2.jpg (45.38 Кб) Переглянуто 5493 разів

[Mykola Chmyr]

104. Нарукавна емблема 201 Первомайського зенітного ракетного полку (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
201 Первомайського зенітного ракетного полку

Нарукавна емблема 201 Первомайського зенітного ракетного полку являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого (жовтого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено вертикально розташовану ракету на тлі схрещених гарматних стволів срібного (білого) кольору. На перехресті ракети та гарматних стволів розміщено герб міста Первомайська Миколаївської області.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого (жовтого) кольору, перев’язаний стрічкою золотого (жовтого) кольору. На стрічці напис “201” цифрами синього кольору.


Командир 201 Первомайського
зенітного ракетного полку
полковник О.М.БОБКО

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
201 Первомайського зенітного ракетного полку

1. Частина була сформована 1 листопада 1965 року. Наказом Міністра оборони СРСР від 16 листопада 1965 року 1 листопада встановлено річним святом частини.
Після перенавчання підрозділи були допущені до отримання бойової техніки та проведення перших бойових пусків, що було зроблено в період з 18 листопада 1967 року по 28 травня 1968 року.
За час свого існування частина неодноразово залучалася до участі у великих навчаннях, де виконувала бойові пуски ракет тільки з добрими та відмінними оцінками.
Нині військова частина озброєна новітнім зенітно-ракетним комплексом С-300 ПС.
З 30 жовтня 2003 року полк виконує завдання державної ваги – несення бойового чергування з охорони повітряного кордону України.
Наказом Міністра оборони України від 21 серпня 2008 року № 411 полку присвоєно найменування за місцем дислокації: “Первомайський”.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- світло-синій колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- ракета та гарматні стволи є елементами емблеми військовослужбовців зенітних ракетних військ Повітряних Сил відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року № 1386;
- герб міста Первомайська Миколаївської області вказує на місце дислокації полку та вказує на наявність найменування за місцем дислокації “Первомайський”;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “201” – номер полку.


Командир 201 Первомайського
зенітного ракетного полку
полковник О.М.БОБКО

201 зрп_затв-зм1.jpg (14.75 Кб) Переглянуто 5460 разів

201 зрп_затв-зм2.jpg (27.24 Кб) Переглянуто 5460 разів

[Mykola Chmyr]

105. Нарукавна емблема 164 радіотехнічної бригади (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
164 радіотехнічної бригади

Нарукавна емблема 164 радіотехнічної бригади являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено сітку “азимут-дальність” золотого (жовтого) кольору, на тлі якої стилізована антена радіолокаційної станції срібного (білого) кольору. У центрі антени радіолокаційної станції розміщено герб м.Харків, від якого розходяться чотири стилізовані блискавки червоного кольору.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого кольору, перев’язаний стрічкою золотого кольору. На стрічці напис “164” цифрами синього кольору.


Командир 164 радіотехнічної бригади
полковник С.М.КОВАЛЕВСЬКИЙ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
164 радіотехнічної бригади

1. Історія радіотехнічної бригади розпочалася 15.09.1940, коли в Ногинських таборах (м. Ногинськ, Московська обл.) почалося формування 44 окремого батальйону повітряного спостереження, оповіщення та зв’язку. Основою для його формування послужили кадри 1-го та 2-го полків повітряного спостереження, оповіщення та зв’язку, 1-го корпусу протиповітряної оборони. Формування частини було завершено 30.09.1940. До місця постійної дислокації в м. Двінськ (Латвійська РСР) батальйон відбув 01.10.1940 і 26.10.1940 розгорнув пости згідно схеми дислокації.
Свій бойовий шлях батальйон розпочав 22.06.1941 у складі Північно-Західного фронту. У зв’язку з відходом військ Північно-Західного фронту, 26.06.1941 батальйон передислокується з м. Двінськ в м. Режеца; 08.07.1941 із м. Режеца в м. Стара Руса; 15.07.1941 із м. Стара Руса в м. Осташків.
10.10.1941 батальйон прибув до нового місця дислокації в м. Еліста і увійшов до складу Сталінградського дивізіонного району ППО. 29.05.1942 весь рядовий склад батальйону замінено на жінок-спостерігачів. 16.08.1942 батальйон був передислокований із м. Еліста до м. Гур’єв (Казахська РСР). З вересня 1943 року батальйон був передислокований з м. Гур’єв в м. Харків і увійшов до складу Харківського дивізіонного району ППО 1-го Українського фронту.
Згідно з постановою Президії Верховної Ради СРСР від 08.03.1944 за мужність та героїзм, виявлені в боях за Харків, особовому складу батальйону було вручено Бойовий Червоний прапор.
26.03.1945 батальйон був передислокований з м. Харків до м. Олау (Німеччина) і увійшов до складу 10 корпусу ППО. 19.04.45 батальйон на території Німеччини був передислокований з м. Олау в смт. Вендельберг (8 км північніше м. Бреслау).
З 03.08.1947 батальйон передислоковано до міста Харків. 16.04.1949 батальйон перейменовано в 44 окремий радіотехнічний батальйон повітряного спостереження, оповіщення та зв’язку. 30.08.1957 батальйон переформовано в 79 радіотехнічний полк ППО. Згідно з директивою начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР від 23.05.1988, 79 радіотехнічний полк переформовано в 164 радіотехнічну бригаду.
Після проголошення незалежності України бригада увійшла до складу Збройних Сил України.
21.02.2008 командувач Повітряних Сил Збройних Сил України вручив бригаді Бойовий Прапор нового зразка.
На даний час бригада у складі 4-х радіотехнічних батальйонів та 10-ти окремих радіолокаційних рот виконує завдання бойового чергування по охороні повітряного простору 7 областей східної України. Щодоби в межах відповідальності бригади знаходиться близько трьохсот літаків.
За підсумками 2004 та 2005 років бригада визнавалася кращим радіотехнічним з’єднанням у Повітряних Силах Збройних Сил України.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- світло-синій колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- сітка “азимут-дальність” символізує ведення радіолокаційної розвідки;
- стилізована антена радіолокаційної станції та блискавки є елементами емблеми військовослужбовців радіотехнічних військ;
- герб м.Харків вказує на місце дислокації бригади;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “164” – номер бригади.


Командир 164 радіотехнічної бригади
полковник С.М.КОВАЛЕВСЬКИЙ

164 радіотех бр_затв-зм1.jpg (15.73 Кб) Переглянуто 5438 разів

164 радіотех бр_затв-зм2.jpg (36.71 Кб) Переглянуто 5438 разів

[Mykola Chmyr]

106. Нарукавна емблема 85 центру дальньої радіонавігації (18.10.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
85 центру дальньої радіонавігації

Нарукавна емблема центру 85 дальньої радіонавігації являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього і золотого (жовтого) кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті, зображено стилізовану земну кулю, накладену на схрещені блискавки золотого (жовтого) кольору, на тлі якої роза вітрів з емблемою Повітряних Сил Збройних Сил України в центрі. Зображення земної кулі виконано блакитним і жовтим (золотим) кольорами, зображення рози вітрів – чорним та срібним (білим) кольорами. На кінцях променів рози вітрів, що вказують на основні напрямки горизонту, розміщено латинські літери “W”, “N”, “E”, “S” срібного (білого) кольору.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого (жовтого) кольору, перев’язаний стрічкою такого ж кольору. На стрічці напис “85” цифрами синього кольору.


Начальник 85 центру дальньої радіонавігації
підполковник В.В.ГРУДІЛОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
85 центру дальньої радіонавігації

1. У 1994 році було створено систему дальньої радіонавігації (ДРН) Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України. Завдання зі створення системи ДРН було покладено на 85 пункт контролю та управління, сформований у м.Вінниця у 1994 році. До складу системи ДРН увійшли станції, які базуються в н.п.Канатове, м.Арциз, м.Городня та м.Луганськ.
У травні 2004 року на базі станцій системи ДРН ВПС ЗС України та станції дальньої радіонавігації РСДН 3/10 (с.Плодове, АР Крим) було сформовано 85 центр дальньої радіонавігації ВПС ЗС України.
Зі створенням у тому ж році Повітряних Сил ЗС України центр увійшов до складу нового виду ЗС України.
День частини – 11 травня.
Центр дальньої радіонавігації призначений для забезпечення повітряних суден Повітряних Сил, надводних та підводних суден Військово-Морських Сил, а також споживачів інших центральних органів виконавчої влади України навігаційною інформацією, необхідною для точного визначення їх місцезнаходження.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- світло-синій колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- зображення земної кулі та рози вітрів символізують глобальність застосування системи дальньої радіонавігації;
- схрещені блискавки відображають приналежність до військ зв’язку та радіотехнічного забезпечення;
- латинські літери “W”, “N”, “E”, “S” – загальновизнані символи сторін світу;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “85” є номером центру.


Начальник 85 центру дальньої радіонавігації
підполковник В.В.ГРУДІЛОВ

85 центр дальн радіонав_затв-зм1.jpg (15.27 Кб) Переглянуто 5389 разів

85 центр дальн радіонав_затв-зм2.jpg (30.62 Кб) Переглянуто 5389 разів

[Mykola Chmyr]

107. Нарукавна емблема 1004 окремого батальйону охорони та обслуговування Командування Сухопутних військ Збройних Сил України (27.12.10).

ОПИС
нарукавної емблеми
1004 окремого батальйону охорони та обслуговування
Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

Нарукавна емблема 1004 окремого батальйону охорони та обслуговування Командування Сухопутних військ Збройних Сил України являє собою щит з зубчатою каймою срібного (білого) кольору і кантом синього кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 70 мм.
Щит розділений по горизонталі на дві нерівні частини, верхня з яких пурпурового (малинового), нижня – чорного кольору. У верхній частині щита зображено крокуючого лева золотого (жовтого) кольору з язиком та кігтями червоного кольору, який тримає у правій лапі алебарду золотого (жовтого) кольору, а в лівій – щит синього кольору із зображенням вертикально розташованої булави золотого (жовтого) кольору та двох схрещених мечів срібного (білого) кольору. У нижній частині щита зображено автомобільне кермо срібного (білого) кольору, обабіч якого крила срібного (білого) кольору.


Командир 1004 окремого батальйону охорони
та обслуговування Командування Сухопутних військ
Збройних Сил України
підполковник О.В.РИГОРЧУК

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми 1004 окремого батальйону охорони та обслуговування Командування Сухопутних військ Збройних Сил України

І. 1004 окремий батальйон охорони та обслуговування Командування Сухопутних військ Збройних Сил України безпосередньо підпорядкований начальнику штабу – першому заступнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.
Основними завданнями військової частини є забезпечення службової життєдіяльності, охорони об’єктів та обслуговування Командування Сухопутних військ Збройних Сил України.

ІІ. Кольори та зображення на малюнку нарукавної емблеми вживаються у таких значеннях:
- зубчата кайма уособлює фортечну стіну – символ неприступності об’єктів, які охороняє батальйон;
- пурпуровий (малиновий) колір уособлює роти охорони;
- чорний колір, який традиційно пов’язують з технічними військами, уособлює автомобільну роту;
- лев символізує хоробрість, швидкість, стійкість, силу та велич. В старовину вірили, що лев спить з розплющеними очима, тому він також символізує пильність;
- алебарда – символ надійної охорони;
- булава та схрещені мечі на синьому щиті, який тримає лев, вказують на підпорядкованість частини Командуванню Сухопутних військ Збройних Сил України;
- автомобільне кермо та крила вказують на здійснення батальйоном забезпечення службовим автотранспортом.


Командир 1004 окремого батальйону охорони
та обслуговування Командування Сухопутних військ
Збройних Сил України
підполковник О.В.РИГОРЧУК

Cтаття про символіку частини:
http://vijsko.rf.gd/Chmyr_1004_oboo_m.html

НЕ_1004 обатох_обсл КСВ_затв-зм1.jpg (15.15 Кб) Переглянуто 5391 разів

НЕ_1004 обатох_обсл КСВ_затв-зм2.jpg (23.23 Кб) Переглянуто 5391 разів

[Mykola Chmyr]

108. Нарукавна емблема Військового коледжу сержантського складу Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”(27.12.10).

ОПИС
нарукавної емблеми Військового коледжу сержантського складу
Національного технічного університету
“Харківський політехнічний інститут”

Нарукавна емблема Військового коледжу сержантського складу Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” являє собою щит зеленого кольору з кантом срібного (білого) кольору. Загальні розміри щита: висота – 80 мм, ширина – 70 мм.
На щиті зображено три вузькі шеврони вістрям угору золотого (жовтого) кольору, які ділять щит на дві частини.
У верхній частині щита зображено два схрещені мечі, праворуч від яких меч вістрям угору з крилами, ліворуч – два схрещені якорі (все – срібного (білого) кольору).
У нижній частині щита зображено розгорнуту книгу срібного (білого) кольору, над якою сходить сонце золотого (жовтого) кольору.


Начальник Військового коледжу сержантського складу
Національного технічного університету
“Харківський політехнічний інститут”
полковник О.Г.БОБРОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми Військового коледжу сержантського складу
Національного технічного університету
“Харківський політехнічний інститут”

І. Військовий коледж сержантського складу Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” створено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.09 № 467, спільного наказу Міністра оборони України та Міністра освіти і науки України від 08.05.09 № 220/386 шляхом переформування Центру підготовки сержантів.
З 01.09.09 розпочато підготовку сержантського та старшинського складу з освітньо-кваліфікаційним рівнем “молодший спеціаліст” за спеціальністю “Адміністрування у військових підрозділах батальйон (рота)”.

ІІ. Кольори та зображення на малюнку нарукавної емблеми вживаються у таких значеннях:
- зелений колір щита символізує розташування військового коледжу у місті Харків, щит герба якого має зелений колір;
- три шеврони є традиційною, загальновизнаною ознакою сержантського (старшинського) складу. Слово “шеврон” французького походження (“chevron”) і буквально означає “кроква” або “дах”. Щонайменше з XII ст. він використовується в геральдиці як одна з так званих почесних геральдичних фігур, тобто таких фігур, які мають максимально просту форму. За легендою, шеврон зображався на гербі лицаря, який брав участь у взятті ворожого замку, міста чи будівлі. Таким чином, шеврони на лицарських гербах були визнаними символами честі. Можливо, саме тому починаючи з XVIII ст. шеврони стали знаками розрізнення на форменому одязі – спочатку як відзнаки за довготривалу службу та належну поведінку, а згодом шевронами стали позначати військові звання сержантського (старшинського) складу. Шеврон є основним елементом знаків розрізнення військовослужбовців професійного сержантського складу Збройних Сил України, затверджених начальником Генерального штабу – Головнокомандувачем Збройних Сил України 05-06.02.09;
- елементи емблем видів Збройних Сил України (схрещені мечі, меч з крилами, схрещені якорі) уособлюють підготовку сержантського та старшинського складу для всіх видів Збройних Сил України;
- розгорнута книга вказує на специфіку військового коледжу як навчального закладу;
- сонце – один з символів військової освіти.


Начальник Військового коледжу сержантського складу
Національного технічного університету
“Харківський політехнічний інститут”
полковник О.Г.БОБРОВ

Cтаття про символіку коледжу:
http://vijsko.rf.gd/Chmyr_vkss.html

НЕ_ВКСерСкл_ХаркПІ_затв-зм1.jpg (14.69 Кб) Переглянуто 5371 разів

НЕ_ВКСерСкл_ХаркПІ_затв-зм2.jpg (25.35 Кб) Переглянуто 5371 разів