ABG написав:Якщо мова про давніші герби (приклад з Петром Могилою тут дуже показовий), то можемо твердити, що в церквах східного обряду попросту наслідували латинську традицію, використовуючи ці капелюхи в гербах, хоча реально ніхто з ієрархів (у т. ч. і в унійних церквах) такі головні убори не носив.
Стосовно використання капелюхів – чесно кажучи, вони мені не надто подобаються ні як одяг, ні як елемент герба, але є одне «але». У збірнику «Хроніка 2000» вміщено статтю Олександра Кучерука «Герб і титулатура архимандрита та митрополита Петра Могили», де згадуються
портрети патріархів Єрусалимського Феофана та Константинопольського Єремії ІІ (кінець 16- початок 17 ст.) та митрополита Київського Ісидора (1438-1439 рр). І саме на портретах вони зображені у капелюхах. Тобто, є підстави вважати, що капелюхи прийшли на герб все таки через їх використання «вживу». Щодо запозичень… можливо, але особисто мені трохи дивно, що, наприклад, патріарх Феофан приїхав висвячувати православних єпископів (наперекір Риму і прихильникам унії) і при цьому одяг «римський» капелюх (от Ісидору було б не диво). Але це лише мої думки, підтвердити нічим не можу. На жаль, самих портретів не бачив, це могло б допомогти розставити все по місцях, в усякому разі, можна було б більш предметно шукати аналоги на Заході чи Сході.
Наводжу передрук фрагменту статті О. Кучерука (виділення фрази про «щитить капелюшем» - моє).
… на перший погляд це католицький елемент у гербі православного ієрарха. Справді, такий капелюх затвердився у католицьких і греко-католицьких владичих гербах. Але в той час такий капелюх не був виключно католицькою прерогативою. Зокрема схожий капелюх ми бачимо на портреті єрусалимського патріарха Феофана 1620 року, що вміщений на патріаршій грамоті Львівській братській друкарні. Підписана грамота в місті Білій Церкві на Київщині під час процесу висвячення православних єпископів патріархом. Цей портрет залишився поза увагою дослідників, хоча є унікальним твором невідомого українського художника, котрий виконав портрет якщо не з натури, то, принаймні, звіряв його з особою портретованого. Митець міг не зовсім досконало виконати портрет, але «сфальшивити» в зображенні патріаршого атрибуту – капелюха – не міг. Капелюх патріарха Феофана має досить широкі криси, на середині округленого верху – хрест з розширеними краями, з боків якого петлеподібні елементи, - найімовірніше, частина декоративного шнура.
Схожий капелюх, але з округлішим верхом і ще ширшими крисами бачимо на голові Константинопольського патріарха Єремії ІІ, котрий перебував в Україні 1586 р., це графічна копія XVIII ст. з ранішого портрета, - найімовірніше, кінця XVI ст.
Владичий капелюх покриває голову Київського митрополита Ісидора, зображення котрого подибуємо на італійській гравюрі, що зображує прийом папою Євгеном IV делегації Київської митрополії під час проведення Ферраро-Флорентійського собору 1438-1439 рр. Ісидорів капелюх має дещо плоскіший верх, та, враховуючи неточне зображення одягу православних священників, маловідомих і незвичних для тамтешнього митця строїв (хоча б шапок священників), можна прийняти його як приблизне зображення, але саме капелюха, а не митри. На гербі митрополита Ісидора, наданого йому папою разом з кардинальським достоїнством, зображено також владичий капелюх, але вже в католицькій традиції. Проте це саме владичий капелюх.
Нам вдалося виявити зображення подібного до Могилового капелюха на гравюрі лаврського видання «Столп цнот…» (1658), що вийшло у зв’язку зі смертю (1657) наступника П. Могили на Київській митрополії Сильвестра Косова. На алегоричній композиції, яка обігрує елементи архипастирських атрибутів, зображено владичий хрест і патерицю (такі є на гербах більшості українських православних владик), над хрестом вміщено митру, а над патерицею – владичий капелюх, такий самий капелюх бачимо поруч на труні. У тексті під гравюрою є таке пояснення: «Кгды капелюшем щитить ся екзарха…»
Отож зображення владичого капелюха на гербі Петра Могили є в межах тогочасної традиції і правил. Коли б не так, то навряд чи це дозволили б собі видавці книги й сам архимандрит, котрий, зрозуміло, контролював вихід чи не першої книги у Лаврській друкарні з часу очолення ним найголовнішого українського монастиря. Треба врахувати, що після підпорядкування Київської митрополії Московському патріархатові у 2-ій пол. XVII ст. особливості і відмінності Української Православної церкви поступово ліквідовувалися, серед іншого припинено вживання владичого капелюха в житті і як символа на гербах тощо.