Фалеристичні пам’ятки української військово-морської історії
Додано: 20 жовтня 2013, 21:24На огляд і суд представляю товариству невеликий нарис за своїм авторством.
Фалеристичні пам’ятки української військово-морської історії першої пол. ХХ ст.
Українські військово-морські відзнаки першої половини ХХ ст., безсумнівно, представляють собою найменш досліджену, і найбільш загадкову частину вітчизняної фалеристики. При створенні українського військово-морського музею, об’єкти фалеристики (оригінали або відтворені копії) стали би дійсною окрасою експозиції військово-морського музею. На сьогоднішній день відомо більше 10 різних українських воєнно-морських відзнак того періоду. Спробуємо ж описати їх відомі різновиди.
Найперша українська воєнно-морська відзнака виникла вже в квітні 1919 р., коли Морським Міністерством було встановлено прийняти 29 квітня днем Свята Українського Державного Флоту (на честь подій 29 квітня 1918 р. в Севастополі). Тоді ж встановлено бронзову медаль для всіх учасників того історичного моменту й також для всіх військових моряків, які на той момент знаходилися на службі Українського Державного Флоту. Медаль виглядала так: лицева сторона – український воєнний прапор на носі гафеля, зворотня сторона – посередині якір, у горі тризуб з хрестом, внизу якоря «1918», зліва «29», зправа «IV». Медаль бул на голубій з двома жовтими смужками, стрічці . Нажаль, до сьогодні не віднайдено жодного екземпляру медалі, так само невідомо, чи був взагалі цей проект втілений у життя. В 1998 р. відомим колекціонером та дослідником Анатолієм Феньовим було зроблено спробу реконструювати вигляд медалі за описом .
Інша нагорода визначена Ярославом Семотюком як «невідомий хрест чорноморської флоти» . Відзнака являє собою срібний хрест розмірами 40х40 мм., з емаллю світло-блакитного кольору, на який накладені два схрещені якоря. Посеред хреста – абревіатура «ВМВ», причому літера «М» знаходиться в центрі хреста, обрамлена срібним лавровим вінцем. Над цією ж композицією, на верхній частині хреста розміщується срібний тризуб. На нашу думку, абревіатура «ВМВ» може розшифровуватися як «Військово-Морське Відомство». Скоріше за все, ця відзнака, яку на нашу думку слід трактувати як жетон, була виготовлена для службовців цієї установи в період 1920-1924 рр. Наразі це єдина відзнака, в оригінальності якої сумніватися поки що не доводиться.
Існують крім цього, ще й українські відзнаки цивільного флоту, однак щодо них були висловлені деякі упередження. Тому це питання ще має бути докладно вивчене фахівцями справи. Такою наприклад є бронзова відзнака у вигляді якоря, розмірами 40х25 мм., на накладеному рятівному колі гравірований напис «Українська торгова фльота», залитий емаллю. В центрі кола – український прапор. На думку авторів книги «Історія закарбована в металі» С. Пахолка та М. Дмитріва ця відзнака сфальсифікована. За їх словами, основою для виготовлення відзнаки є невстановлена російська або австрійська відзнака, на який накладено оригінальний значок 1930-их рр. з прапором України. За їх словами, подібна відзнака без напису та прапорця фігурує на портсигарі поч. ХХ ст. з написом російською мовою . Відзнака «Українська торгова фльота» вперше була помічена на першому аукціоні «Клейнод» в Києві 4 жовтня 2008 р. (лот під № 189, орієнтовна ціна 400-500 $), потім вона ще з’являлася на празькому аукціоні AUREA Numismatika s.r.o., який відбувся 5 грудня 2009 р .
Окремо слід згадати, що на цьому ж аукціоні були виставлені два невідомі до цього часу жетони українського яхтклубу в Празі 1928 та 1930 рр. Жетони композиційно в цілому подібні до вищеописаної відзнаки: відзнака з цільного кусня срібла у вигляді якоря з рятівним колом. У верхній частині якоря чайка з розпростертими крилами, в нижній - абревіатура «УЯК» («Український Яхт Клуб»). В центрі всієї композиції – накладний трикутний український прапорець. Реверс відзнаки містить напис – «Прага 1928». На іншому знаку такий самий напис, лише вказано 1930 рік. Відзнаки розцінюються як скоріше за все фантазійні .
Інша медаль присвячена перейменуванню канонерського човна українського флоту «Кубанець». Як відомо, 17 вересня 1918 р. цей корабель отримав нову назву – «Запорожець» . Наказ по Морському Відомству з цього приводу за ч. 375/160 по Головному Морському Штабу голосив: «По наказу Колегії Верховних Правителів Української Держави оголошую, що канонерський човен «Кубанець» перейменовано на «Запорожець». В. об. Морського Міністра, капітан I-ої ранги Максимів» .
Відзнака представляє собою бронзову медаль у вигляді якоря, з накладеним на нього рятівним колом. На верхній половині кола знаходиться напис «Запорожець», на нижній викарбувана дата «1918». В центрі кола розміщено тризуб з хрестом. На звороті відзнаки на верхній половині цього ж кола напис «Україна понад усе», на нижній: «Одеса». В центрі – дата «17/IX». Стрічка до медалі - жовтого кольору, з двома синіми смужками по краях. Ширина стрічки – 41 мм. На думку Я. Тинченка, ця медаль є високоякісним фантазійним знаком, виконаним в 2000-ні роки . Відомо, що одна така медаль походить з Праги, таку ж саму медаль було виявлено в збірці Ю. Підлуського (зберігається в Чикаго), де вона з’явилася наприкінці 1990-их рр.-поч. 2000-их рр . Зауважуємо, що «чикагський запорожець», відмінний від «празького» - шток якорю на першому знаку має інакшу форму. На чикагському знаку також відсутня колодка. На нашу думку, ця відзнака могла бути видана якою-небудь з численних українських емігрантських організацій в 1930-1950 рр (але не раніше 1935 р., коли в «Історії українського війська» та журналі «За Державність» вперше були опублікувані документи про перейменування корабля).
Огляд пам’яток військово-морської фалеристики був би неповним, якщо не згадати про ряд інших знаків з військово-морською символікою, що також знаходяться в збірці Ю. Підлуського:
*Срібний знак, на якому зображено вертикально підводний човен, накладений на якір Холла. Композиція обрамлена ланцюгом . Відзнака повністю копіює російську відзнаку на закінчення офіцерського класу підводного плавання 1909 р. Правдоподібно, відзнака у цій збірці – російська.
*Срібний знак, з зображенням двохлопастного гвинту у вертикальному положенні, на який накладено тризуб з хрестом, з якого виходить по 5 блискавиць з кожної сторони. Композиція заключена у вінець. Знак, атрибутований Я. Тинченком як фантазійна відзнака інженер-електриків флоту .
*Два срібних знаки з крилатим якорем, заплутаним в канатах. Повище розташовано хрест з тризубом. Композиція заключена у вінець. Відзнаки атрибутовані Я. Тинченком як фантазійні відзнаки повітроплавців .
*Срібний знак з тризубом з хрестом, обрамлений вінцем, внизу цієї композиції якір, продітий в тризуб. За версією Я. Тинченка це фантазійна відзнака на закінчення воєнно-морського училища .
*Срібний знак, на якому зображено секстант, накладений на якір. Внизу композиції абревіатура «КДП» (командно-дальномірний пост?). Композиція обрамлена морським ланцюгом. Знак атрибутований Я. Тинченком як фантазійна відзнака штурманів .
*Срібний знак, атрибутований Я. Тинченком як фантазійна відзнака української морської авіації . Відзнака композиційно повністю копіює російську відзнаку військово-морських льотчиків, лише маючи накладений поверх тризуб.
*Срібний знак з військово-морською символікою: якір зі стрічкою та схрещеними веслами, на який накладено тризуб в щиті з синьою емаллю. Під ними картуш з абревіатурою «СУС» (поширене скорочення назви формації Українських Січових Стрільців). Композиція заключена у вінець. За версією Я. Тинченка це фантазійна відзнака, що мала б належати до 1-ої Бригади УСС УГА .
Отже, Я. Тинченко, описуючи в своїй книзі всі ці знаки, висловлює припущення про фантазійність цих знаків. Інші дослідники фалеристики, В. Коняго та О Ладиженський, досліджуючи цю збірку, в своїй праці “The Legion of Ukrainian Sich Riflemen – Badges, Medals and other Items” роблять припущення, що ці та ряд інших фантазійних відзнак скоріше за все були видані в Польші в 1940-их рр , очевидно, з пропагандивною метою.
Таким чином, на сьогоднішній день налічується більше десятка різних відзнак, що мають відношення або присвячені подіям військово-морської історії України поч. ХХ ст. Історія появи більшості з них, наразі, нажаль і досі залишається ще невідомою та недослідженою. Відзнаки на цей час ще чекають свого дослідника.
Фалеристичні пам’ятки української військово-морської історії першої пол. ХХ ст.
Українські військово-морські відзнаки першої половини ХХ ст., безсумнівно, представляють собою найменш досліджену, і найбільш загадкову частину вітчизняної фалеристики. При створенні українського військово-морського музею, об’єкти фалеристики (оригінали або відтворені копії) стали би дійсною окрасою експозиції військово-морського музею. На сьогоднішній день відомо більше 10 різних українських воєнно-морських відзнак того періоду. Спробуємо ж описати їх відомі різновиди.
Найперша українська воєнно-морська відзнака виникла вже в квітні 1919 р., коли Морським Міністерством було встановлено прийняти 29 квітня днем Свята Українського Державного Флоту (на честь подій 29 квітня 1918 р. в Севастополі). Тоді ж встановлено бронзову медаль для всіх учасників того історичного моменту й також для всіх військових моряків, які на той момент знаходилися на службі Українського Державного Флоту. Медаль виглядала так: лицева сторона – український воєнний прапор на носі гафеля, зворотня сторона – посередині якір, у горі тризуб з хрестом, внизу якоря «1918», зліва «29», зправа «IV». Медаль бул на голубій з двома жовтими смужками, стрічці . Нажаль, до сьогодні не віднайдено жодного екземпляру медалі, так само невідомо, чи був взагалі цей проект втілений у життя. В 1998 р. відомим колекціонером та дослідником Анатолієм Феньовим було зроблено спробу реконструювати вигляд медалі за описом .
Інша нагорода визначена Ярославом Семотюком як «невідомий хрест чорноморської флоти» . Відзнака являє собою срібний хрест розмірами 40х40 мм., з емаллю світло-блакитного кольору, на який накладені два схрещені якоря. Посеред хреста – абревіатура «ВМВ», причому літера «М» знаходиться в центрі хреста, обрамлена срібним лавровим вінцем. Над цією ж композицією, на верхній частині хреста розміщується срібний тризуб. На нашу думку, абревіатура «ВМВ» може розшифровуватися як «Військово-Морське Відомство». Скоріше за все, ця відзнака, яку на нашу думку слід трактувати як жетон, була виготовлена для службовців цієї установи в період 1920-1924 рр. Наразі це єдина відзнака, в оригінальності якої сумніватися поки що не доводиться.
Існують крім цього, ще й українські відзнаки цивільного флоту, однак щодо них були висловлені деякі упередження. Тому це питання ще має бути докладно вивчене фахівцями справи. Такою наприклад є бронзова відзнака у вигляді якоря, розмірами 40х25 мм., на накладеному рятівному колі гравірований напис «Українська торгова фльота», залитий емаллю. В центрі кола – український прапор. На думку авторів книги «Історія закарбована в металі» С. Пахолка та М. Дмитріва ця відзнака сфальсифікована. За їх словами, основою для виготовлення відзнаки є невстановлена російська або австрійська відзнака, на який накладено оригінальний значок 1930-их рр. з прапором України. За їх словами, подібна відзнака без напису та прапорця фігурує на портсигарі поч. ХХ ст. з написом російською мовою . Відзнака «Українська торгова фльота» вперше була помічена на першому аукціоні «Клейнод» в Києві 4 жовтня 2008 р. (лот під № 189, орієнтовна ціна 400-500 $), потім вона ще з’являлася на празькому аукціоні AUREA Numismatika s.r.o., який відбувся 5 грудня 2009 р .
Окремо слід згадати, що на цьому ж аукціоні були виставлені два невідомі до цього часу жетони українського яхтклубу в Празі 1928 та 1930 рр. Жетони композиційно в цілому подібні до вищеописаної відзнаки: відзнака з цільного кусня срібла у вигляді якоря з рятівним колом. У верхній частині якоря чайка з розпростертими крилами, в нижній - абревіатура «УЯК» («Український Яхт Клуб»). В центрі всієї композиції – накладний трикутний український прапорець. Реверс відзнаки містить напис – «Прага 1928». На іншому знаку такий самий напис, лише вказано 1930 рік. Відзнаки розцінюються як скоріше за все фантазійні .
Інша медаль присвячена перейменуванню канонерського човна українського флоту «Кубанець». Як відомо, 17 вересня 1918 р. цей корабель отримав нову назву – «Запорожець» . Наказ по Морському Відомству з цього приводу за ч. 375/160 по Головному Морському Штабу голосив: «По наказу Колегії Верховних Правителів Української Держави оголошую, що канонерський човен «Кубанець» перейменовано на «Запорожець». В. об. Морського Міністра, капітан I-ої ранги Максимів» .
Відзнака представляє собою бронзову медаль у вигляді якоря, з накладеним на нього рятівним колом. На верхній половині кола знаходиться напис «Запорожець», на нижній викарбувана дата «1918». В центрі кола розміщено тризуб з хрестом. На звороті відзнаки на верхній половині цього ж кола напис «Україна понад усе», на нижній: «Одеса». В центрі – дата «17/IX». Стрічка до медалі - жовтого кольору, з двома синіми смужками по краях. Ширина стрічки – 41 мм. На думку Я. Тинченка, ця медаль є високоякісним фантазійним знаком, виконаним в 2000-ні роки . Відомо, що одна така медаль походить з Праги, таку ж саму медаль було виявлено в збірці Ю. Підлуського (зберігається в Чикаго), де вона з’явилася наприкінці 1990-их рр.-поч. 2000-их рр . Зауважуємо, що «чикагський запорожець», відмінний від «празького» - шток якорю на першому знаку має інакшу форму. На чикагському знаку також відсутня колодка. На нашу думку, ця відзнака могла бути видана якою-небудь з численних українських емігрантських організацій в 1930-1950 рр (але не раніше 1935 р., коли в «Історії українського війська» та журналі «За Державність» вперше були опублікувані документи про перейменування корабля).
Огляд пам’яток військово-морської фалеристики був би неповним, якщо не згадати про ряд інших знаків з військово-морською символікою, що також знаходяться в збірці Ю. Підлуського:
*Срібний знак, на якому зображено вертикально підводний човен, накладений на якір Холла. Композиція обрамлена ланцюгом . Відзнака повністю копіює російську відзнаку на закінчення офіцерського класу підводного плавання 1909 р. Правдоподібно, відзнака у цій збірці – російська.
*Срібний знак, з зображенням двохлопастного гвинту у вертикальному положенні, на який накладено тризуб з хрестом, з якого виходить по 5 блискавиць з кожної сторони. Композиція заключена у вінець. Знак, атрибутований Я. Тинченком як фантазійна відзнака інженер-електриків флоту .
*Два срібних знаки з крилатим якорем, заплутаним в канатах. Повище розташовано хрест з тризубом. Композиція заключена у вінець. Відзнаки атрибутовані Я. Тинченком як фантазійні відзнаки повітроплавців .
*Срібний знак з тризубом з хрестом, обрамлений вінцем, внизу цієї композиції якір, продітий в тризуб. За версією Я. Тинченка це фантазійна відзнака на закінчення воєнно-морського училища .
*Срібний знак, на якому зображено секстант, накладений на якір. Внизу композиції абревіатура «КДП» (командно-дальномірний пост?). Композиція обрамлена морським ланцюгом. Знак атрибутований Я. Тинченком як фантазійна відзнака штурманів .
*Срібний знак, атрибутований Я. Тинченком як фантазійна відзнака української морської авіації . Відзнака композиційно повністю копіює російську відзнаку військово-морських льотчиків, лише маючи накладений поверх тризуб.
*Срібний знак з військово-морською символікою: якір зі стрічкою та схрещеними веслами, на який накладено тризуб в щиті з синьою емаллю. Під ними картуш з абревіатурою «СУС» (поширене скорочення назви формації Українських Січових Стрільців). Композиція заключена у вінець. За версією Я. Тинченка це фантазійна відзнака, що мала б належати до 1-ої Бригади УСС УГА .
Отже, Я. Тинченко, описуючи в своїй книзі всі ці знаки, висловлює припущення про фантазійність цих знаків. Інші дослідники фалеристики, В. Коняго та О Ладиженський, досліджуючи цю збірку, в своїй праці “The Legion of Ukrainian Sich Riflemen – Badges, Medals and other Items” роблять припущення, що ці та ряд інших фантазійних відзнак скоріше за все були видані в Польші в 1940-их рр , очевидно, з пропагандивною метою.
Таким чином, на сьогоднішній день налічується більше десятка різних відзнак, що мають відношення або присвячені подіям військово-морської історії України поч. ХХ ст. Історія появи більшості з них, наразі, нажаль і досі залишається ще невідомою та недослідженою. Відзнаки на цей час ще чекають свого дослідника.
