Українські поховання в Польщі

Некрополі, меморіали, цвинтарі

Українські поховання в Польщі

Повідомлення ABG » 20 березня 2011, 18:30

Місця пам’яті українців – учасників визвольних змагань 1917-1921 рр. у Польщі
«Померли, щоб воскресла Україна»
Володимир Пилипович
// Наше слово. – №42, 21 жовтня 2007 року

Під таким заголовком Перемиський відділ Об’єднання українців у Польщі випустив книжку Олександра Колянчука – відомого науковця (заступник голови Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі), дослідника української військовості і польсько-українських відносин. На цю тему він опублікував понад 50 наукових статей та багато книжок: «Незабутні могили», «Інтерновані воїни армії УНР у Каліші 1920-1939» (по-польськи), «Генералітет українських визвольних змагань. Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ ст.», «Українська військова еміграція у Польщі (1920-1939)», «Православний цвинтар на Волі у Варшаві. Українські могили» (по-польськи), «Українські військові меморіали 20-30 рр. ХХ ст. у Польщі», «Меморіали та могили учасників українських визвольних змагань 1917-1921 рр.» (по-польськи), «Померли, щоб воскресла Україна» (також по-польськи: Aleksander Kolańczuk, Umarli, aby zmartwychwstała Ukraina, Przemyśl, 2007).
Мета праці О. Колянчука – показати (досі ніхто цього не зробив) трагічну долю українських воїнів і діячів – борців за волю України, які в 1917-1920 рр. започаткували будову української держави, На жаль, цей перший зрив не довів до незалежності і багатьом із них випала доля скитальника. Більшість із них, як союзники Польщі у війні проти совєтської Росії, опинилися на території польської держави. І тут як досконалі фахівці (а їх було понад 150 тисяч) приєдналися до поляків, щоб своїм творчим потенціалом будувати відроджену в 1918 р. Польщу.
На жаль, це питання радше польському суспільству не відоме, тому деякі книжки О. Колянчука виходять польською мовою: автор-бо надіється на ознайомлення ширшого кола читачів з історією двох народів, особливо періоду визвольних змагань 1917-1921 років. Книжка перш за все дає відповідь на запитання: чия це могила (могили), де видніє прізвище, написане кирилицею? Автор ознайомлює з місцями вічного спочинку українських воїнів і цивільних визначних осіб у багатьох містах, селищах і селах Польщі, починаючи від Александрова-Куявського, а на Жирардові, що на Мазовші, кінчаючи. Там, де можливо було встановити адреси довоєнних українських організацій, то автор вводить їх до книжки. Для прикладу: у Варшаві, в алеї Рож, 6 (престижне місце в центрі столиці) 1920 р. знаходилася українська дипломатична місія УНР, відтак Українського центрального комітету в РП, на вул. Мокотовській, 5 жив отаман Симон Петлюра, на вул. Хмільній, 5 було приміщення Українського клубу...
134-сторінкову книжку з огляду на розміщення інформацій і знімків (хоч їх могло би бути значно більше) можна радше назвати путівником по місцях увічнення нескорених, завдяки чому в нас не пропаде національна пам’ять, бо ж дорога до нинішньої Соборної України вела саме жертовним шляхом найкращих її синів, що поклали голови в чужій країні у боротьбі за гідність українця, народу і волю батьківщини.
Уклін Олександрові Колянчуку за те, що так віддано і прискіпливо шукає і в друкованому слові увіковічнює місця пам’яті українців. (нк)
(http://nslowo.free.ngo.pl/vydavnycha_vi ... sla_ua.htm)
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 8376
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів

Re: Українські поховання в Польщі

Повідомлення ABG » 31 жовтня 2011, 18:23

Гаврилюк Ю. Українські могили над Сяном // Над Бугом і Нарвою. – 2008. – № 6 (100). – С. 33.

Українські могили над Сяном
Автор: Юрій ГАВРИЛЮК

Листопад – місяць пам’яті... Могили, про які повинні пам’ятати українці, розкинуті по всіх усюдах, де в першій половині ХХ ст. гриміла українська зброя та проливалася кров за волю. Краще, щоб була це кров ворогів, але від кулі не сховаєшся – якщо маєш відвагу вийти в поле...
Цю відвагу мали українці з Надсяння, які в листопаді 1918 року послухали наказу: Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону! Багато могил, які тоді виросли, знищив час, який перетворив чимало українських цвинтарів на чагарники. До знищення пам’ятників, як хоч би в Пикуличах, була причетна вже людська рука. Після розвалу комуністичного режиму українська громада доклала немало зусиль до віднайдення та відновлення місць поховань і меморіалів. Усе ж попереду ще багато праці.
Перемишль, колишня столиця Володаря Ростиславича, з якої почалося становлення могутнього Галицького князівства, на початку ХІХ ст. став важливим осередком українського національного відродження, „Атенами над Сяном”. Перемишль має великі заслуги у справі перших починів пробудження українського народу до нового життя й до першої освітньої праці та поширення національної свідомості, він навіть випередив до певного ступеня головний і природний осередок українського культурного життя – Львів, – писав про це місто філолог та історик Євген Грицак.
4 листопада 1918 року в центральній частині Перемишля, в якому діяла місцева Українська Національна Рада, встановлена була українська влада. Лівобережна частина міста, т. зв. Засяння, опинилася в польських руках. 11 листопада польські війська, які прибуди із Кракова, захопили місто.
Могили вояків, які загинули під час боїв у Перемишлі та на його околицях, й інших учасників визвольних змагань збереглися і на території самого міста, і на цвинтарях у деяких селах: Молодовичі, Селиська, Мальговичі, Грушовичі, Корівники, Радруж.
На перемиському міському цвитарі при вул. Словацького спочивають офіцери й стрільці Української Галицької Армії, які загинули під час боїв чи померли згодом від ран, і члени Української Національної Ради. В окремому родинному гробівці спочиває її голова Теофіль Кормош (тут розміщено також таблицю, присвячену двом уродженцям Надсяння, які полягли в бою під Крутами 29 січня 1918 р.). Старанням української громади Перемишля останнім часом відновлено могили солдатів УГА, що віддали свої життя у 1918-1919 роках: Олександра Бия, Юліяна Козла, Симона Шкреметка, лікаря, вченого, публіциста та суспільного діяча полк. Михайла Коса (1863-1930) та Михайла Демчука (1881-1941). На цвинтарі біля Успенської церкви на Вовчанській вулиці під таблицею „За волю Вітчизни” спочиває Тарас Богдан Фільц (загинув 17 листопада).
Окреме значення має Український воєнний цвинтар при вулиці Пикулицькій, на якому поховано вояків УГА й Армії Української Народної Республіки, які в 1918-1921 роках перебували в таборі для полонених, та інтернованих, розташованому в селі Пикуличі.
Місцем боїв у листопаді 1918 р. було також село Селиська, що недалеко від прикордонної Медики. Тут на опущеному цвинтарі попри одну з вулиць села зберігся по-мистецьки виконаний пам’ятник „Борцям за волю України”, поставлений, мабуть, при не збережених уже могилах стрільців УГА, які загинули 17 листопада 1918 року. На пам’ятнику викарбувано прізвища Марка Сеника (нар. 1890 р.), Івана Сороки (нар. 1869 р.), Миколи Стисла (нар. 1895 р.), Олекси Мартишка (нар. 1899 р.) та Ефрозини Щирби (нар. 1899). Бетонний монумент виконаний якісно і сьогодні ще у дуже доброму стані, але розташований на узгір’ї біля дороги цвинтар, на якому збереглося декілька кам’яних хрестів, занедбаний.
При церкві в Молодовичах поховано офіцера УГА Лева Пашковського (нар. 1889 р.), випускника української гімназії в Перемишлі, який поліг 22 листопада 1918 р. поблизу Нижанковичів (таблицю з написом знищено). На цвинтарі біля церкви в Мальговичах збереглися могили Петра Голуба та Панька Чури, які загинули 4 листопада 1918 року (з написами „Поліг за волю України”). У цьому селі народився Григорій Піпський (1896-1918), який поклав життя в битві під Крутами. У селі Корівники, що на самій межі Перемишля, в родинному гробівці поховано четара УГА Петра Микиту, який загинув у листопаді 1918 р. В Грушовичах похований стрілець УГА Теодор Федечко (загинув 1919 р.). У Радружі, в Любачівському повіті, на цвинтарі біля найціннішої дерев’яної церкви на території Польщі спочиває Михайло Старосілець, який 19.ХІІ.1918 р. „положив своє життя за волю рідної землі”.
Перелічені українські могили над срібнолентим Сяном – це лише частина поховань із періоду, коли українці та поляки пробували відновити втрачену на декілька сторіч раніше державну межу, яка є найкращою запорукою добросусідства. А про рівень цього добросусідства найкраще засвідчує ставлення до могил нещодавніх ворогів.
(http://nadbuhom.free.ngo.pl/art_1787.html)
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 8376
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів

Re: Українські поховання в Польщі

Повідомлення ABG » 31 жовтня 2011, 19:12

Львівська облрада упорядкує українські військові поховання в Польщі
(18 Липня 2011)

15 - 16 липня 2011 р. відбулася робоча поїздка делегації Львівської обласної ради, у складі депутатів Львівської обласної ради - заступника голови постійної комісії Львівської обласної ради, директора КП ЛОР "Доля" Святослава Шеремета та секретаря цієї постійної комісії, професора Ярослава Кравченка у Республіку Польща. Делегація перебувала у містах Люблін та Варшава, повідомила прес-служба Львівської обласної ради.
Під час зустрічей представників Львівщини із Надзвичайним та Повноважним послом України в Республіці Польща Маркіяном Мальським та Генеральним консулом України у Любліні Олександром Горбенком обговорювалися актуальні питання українсько-польської співпраці, зв'язків із українцями та підтримки української громади у Польщі, а також упорядкування українських поховань на території Республіки Польща.
У Варшаві відбулися зустрічі делегації Львівської із представниками Ради охорони пам'яті боротьби та мучеництва на чолі із керівником крайового департаменту, який займається питаннями поховань на території Польщі, зокрема українських. Під час зустрічі обговорили про початок робіт української сторони із впорядкування поховань воїнів УНР на цвинтарі у м.Ланьцуті. Йшлося і про майбутні місця українських поховань, які українська сторона, зокрема Львівська обласна рада, КП "Доля", планує впорядкувати протягом 2011 - 2012 років на території Польщі.
Також відбулася неофіційна зустріч делегації Львівської обласної ради з Маршалком Сейму РП Гжегожем Схетиною та депутатами сейму РП Мироном Сичем та Яцеком Чихонем. У ході зустрічі сторони обмінялися думками про українсько-польську співпрацю та актуальні питання, які потрібно вирішити найближчим часом.
На закінчення делегація Львівської обласної ради відвідала православне кладовище у Варшаві та віддала шану та поклала квіти до могил воїнів армії УНР та до пам'ятного знаку жертвам голодомору.
http://galinfo.com.ua/news/91254.html
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 8376
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів

Re: Українські поховання в Польщі

Повідомлення ABG » 04 листопада 2011, 20:13

Колянчук O. Українські некрополі
// Наше слово. – № 45, 11 листопада 2007 року

Скажіть, як вернете на Україну,
Що ми свій обов’язок виконали
І для життя її померли...

Таке прохання від імені учасників українських визвольних змагань 1917-1921 рр., які загинули на землях України і Польщі, висловив 18 вересня 1921 р. хорунжий Української Галицької Армії, відтак Армії Української Народної Республіки Василь Соловчук під час урочистого освячення другого українського військового некрополю на польській землі в Александрові-Куявському (названій Козацькою Могилою) до інтернованих у тамтешньому таборі українських вояків з легендарним командиром 6 Січової Стрілецької дивізії Марком Безручком.
1 і 2 листопада ц.р. поляки, а разом із ними й українці, відвідували місця вічного спочинку. Горіли лампади на польських військових цвинтарях, в тому числі й на Монте-Кассино, де спочиває коло сотні українців, а також некрополях у Катині і Харкові, де спочивають також закатовані українці. В Польщі існують українські військові некрополі також в Александрові-Куявському, Каліші, Кракові, Перемишлі, стоять пам’ятники на виділених полях цвинтарів у Дубінах, Сувалках, Ченстохові. Поки що залишаються не впорядкованими місця вічного спочинку українського вояцтва з 1917-1920 рр. у Ланцуті, Вадовицях, Стшалкові, де спочиває більше шести тисяч українських вояків. Забутими залишається частина із 52 могил генералів – учасників війни з Радянською Росією 1920 року. Також ряд інших генеральських могил забуті або їхнє місцезнаходження не відоме. Не залишилося сліду від могил генералів Гаврила Базильського (1880-1938), Олександра Годило-Годлевського (1880-1945), Віталія Гудими (1861-1929), Михайла Іваніва (1866-1927), Володимира Янченка (1866-1924), Григорія Янушевського (1861-1928), Миколи Яшниченка (1876-1946 ?), Івана Копестинського (1869-1934), Олександра Козьми (1871-1945), Марка Мазуренка (1869-1943), Олександра Пилькевича (1880-1922), які спочивають на Православному кладовищі при вул. Ґурносльонській, 8 у Каліші, збереглася до наших днів могила Сергія Дядюши (1870-1933). Знищеними є могили генералів Володимира Ольшевського (1870-1933) і Сергія Кульжинського (1869-1936) в Познані, генерала Віктора Зелинського (1864-1940) в Ґданську, не відоме місце спочинку генерала Олександра Білинського (1865-1944), який загинув під час Варшавського повстання (його символічна могила якийсь час була при пл. Збавіцеля).
На Задушки в ЗМІ з’явилися репортажі з некрополів, де спочивають люди, найбільш заслужені для Польщі, згадали також менш відомих. На жаль, немає ще традиції, щоб при цій нагоді згадати також українців, які поклали голови за вільну Польщу. Лише в кампанії 1920 р. загинуло коло 15 тисяч козаків, серед яких 4 генерали – Євген Мишківський, Олександр Феденяк-Білинський, Федір Колодій, Трифон Янів. Відтак учасниками оборонної війни 1939 р. було коло 200 тисяч українців: майже 7 тисяч них загинуло, в тому числі підполковник Армії УНР, контрактний офіцер Війська польського Іван Зваричук; 17 тисяч стали інвалідами; генералу Павлу Шандрукові за його хоробрість надано найвищий військовий орден Virtuti Militari.
Внаслідок післявоєнних депортацій невпорядкованими залишаються сотні цивільних некрополів на землях Надсяння, Лемківщини, Підляшшя і Холмщини, які віками населяли українці. Забутими залишаються навіть некрополі, де стоять сотні пам’ятників – у неіснуючому сьогодні українському селі Старе Брусно на Любачівщині Це був відомий вже з 1654-1655 років осередок виготовлення народними майстрами оригінальних хрестів. Коло ста з них, встановлених на місцевому цвинтарі, заросло бур’янами та 60-літніми соснами. Чи не слід подбати, щоб цей некрополь став своєрідним сакральним музейним осередком?
Напередодні цьогорічного Свята Померлих у Биківні під Києвом за участю дипломатів та з почесною вартою Української Армії відбулося урочисте перепоховання коло двох тисяч жертв НКВД, у тому числі 400 польських солдатів, поліцаїв і урядовців ІІ РП. Чи з нагоди вже близьких 90 роковин проголошення 1918 року Українською Центральною Радою ІV Універсалу, який сповіщав, що «...Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, Суверенною Державою Українського Народу...» не слід нам відгукнутися на прохання тих, які виконали в ті роки свій обов’язок і віддали своє життя за Україну?
(http://nslowo.free.ngo.pl/z_istoriji_ku ... ropoli.htm)
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 8376
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів

Re: Українські поховання в Польщі

Повідомлення ABG » 26 липня 2013, 09:56

До теми:

Краса… Але більше – сум!
Юрій Гаврилюк ■ РЕПОРТАЖ ■ №25, 2013-06-23
Аватар користувача
ABG
Site Admin
 
Повідомлення: 8376
З нами з: 18 грудня 2009, 21:34
Звідки: Львів


Повернутись в Некрополістика

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей

cron