Місця пам’яті українців – учасників визвольних змагань 1917-1921 рр. у Польщі
«Померли, щоб воскресла Україна»
Володимир Пилипович
// Наше слово. – №42, 21 жовтня 2007 року
Під таким заголовком Перемиський відділ Об’єднання українців у Польщі випустив книжку Олександра Колянчука – відомого науковця (заступник голови Південно-Східного наукового інституту в Перемишлі), дослідника української військовості і польсько-українських відносин. На цю тему він опублікував понад 50 наукових статей та багато книжок: «Незабутні могили», «Інтерновані воїни армії УНР у Каліші 1920-1939» (по-польськи), «Генералітет українських визвольних змагань. Біограми генералів та адміралів українських військових формацій першої половини ХХ ст.», «Українська військова еміграція у Польщі (1920-1939)», «Православний цвинтар на Волі у Варшаві. Українські могили» (по-польськи), «Українські військові меморіали 20-30 рр. ХХ ст. у Польщі», «Меморіали та могили учасників українських визвольних змагань 1917-1921 рр.» (по-польськи), «Померли, щоб воскресла Україна» (також по-польськи: Aleksander Kolańczuk, Umarli, aby zmartwychwstała Ukraina, Przemyśl, 2007).
Мета праці О. Колянчука – показати (досі ніхто цього не зробив) трагічну долю українських воїнів і діячів – борців за волю України, які в 1917-1920 рр. започаткували будову української держави, На жаль, цей перший зрив не довів до незалежності і багатьом із них випала доля скитальника. Більшість із них, як союзники Польщі у війні проти совєтської Росії, опинилися на території польської держави. І тут як досконалі фахівці (а їх було понад 150 тисяч) приєдналися до поляків, щоб своїм творчим потенціалом будувати відроджену в 1918 р. Польщу.
На жаль, це питання радше польському суспільству не відоме, тому деякі книжки О. Колянчука виходять польською мовою: автор-бо надіється на ознайомлення ширшого кола читачів з історією двох народів, особливо періоду визвольних змагань 1917-1921 років. Книжка перш за все дає відповідь на запитання: чия це могила (могили), де видніє прізвище, написане кирилицею? Автор ознайомлює з місцями вічного спочинку українських воїнів і цивільних визначних осіб у багатьох містах, селищах і селах Польщі, починаючи від Александрова-Куявського, а на Жирардові, що на Мазовші, кінчаючи. Там, де можливо було встановити адреси довоєнних українських організацій, то автор вводить їх до книжки. Для прикладу: у Варшаві, в алеї Рож, 6 (престижне місце в центрі столиці) 1920 р. знаходилася українська дипломатична місія УНР, відтак Українського центрального комітету в РП, на вул. Мокотовській, 5 жив отаман Симон Петлюра, на вул. Хмільній, 5 було приміщення Українського клубу...
134-сторінкову книжку з огляду на розміщення інформацій і знімків (хоч їх могло би бути значно більше) можна радше назвати путівником по місцях увічнення нескорених, завдяки чому в нас не пропаде національна пам’ять, бо ж дорога до нинішньої Соборної України вела саме жертовним шляхом найкращих її синів, що поклали голови в чужій країні у боротьбі за гідність українця, народу і волю батьківщини.
Уклін Олександрові Колянчуку за те, що так віддано і прискіпливо шукає і в друкованому слові увіковічнює місця пам’яті українців. (нк)
(http://nslowo.free.ngo.pl/vydavnycha_vi ... sla_ua.htm)