Гавриленко В. Сфрагістичні пам’ятки козацької державності

[ABG]

Електронний виклад статей автора: Державні печатки України козацької доби: першооснова й ґенеза // Вісник Львівського ун-ту. Серія істор. — Львів, 2000. — Вип. 35–36. — С. 532–539; Сфрагістично-геральдичні аспекти козацької державності // Знак, 2001. — Ч. 23. — С. 2–3. Доповнено і виправлено.

[ABG]

Віталій ГАВРИЛЕНКО
(Львів, Україна)

СФРАГІСТИЧНІ ПАМ’ЯТКИ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ: ПЕРШООСНОВА І ГЕНЕЗА

Проблеми козацької державності посідають чільне місце в сучасній укра-їнській історіографії. Історики й юристи (історико-державного профілю) з’ясували всю багатобарвність й значимість державотворчих процесів козацької доби, довели велику історичну вагу Української козацької держави. Однак існують певні розбіжності у визначенні початкового етапу державотворчої діяльності козаків. Певна частина вчених вважає, що про Українську козацьку державу з яскраво вираженими етнічними рисами і завершеними державними інституціями можна говорити лише після 1648 p., тобто як про наслідок визвольної боротьби під проводом Б. Хмельницького. Інші твердять, що підвалини козацької державності закладені у Запорозькій Січі, яка була повнокровним державним організмом. Побутує й «компромісний» погляд, згідно якого Запорозька Січ — своєрідне військово-політичне утворення, що виконувало функції дер-жавного об’єднання.
У рамках нашої публікації не ставимо завдання розв’язати неузгоджені проблеми української козацької державності. Спробуємо лише залучити сфрагістично-геральдичні факти до цього питання. Адже давно відомо, що печатки були невід’ємними атрибутами влади, державних і правових установ, системи адміністративного управління. Значного поширення вони набули і на Запорозькій Січі, Правобережній і Лівобережній Україні XVII–XVIII ст., Гетьманщині.
Поняття «державна печатка України» в науковий обіг ввели М. Слабченко та І. Крип’якевич [1) Слабченко М. Материалы по малорусской сфрагистике. Одесса, [1912]; Крип’якевич І. З козацької сфрагістики // Записки Наукового товариства імені Шевченка (далі — Записки НТШ). Львів, 1917. Т. CXXIII–CXX1V. С 1–16 (окр. паг.), 6 табл. іл.]. Державними печатками І. Крип’якевич називав «печатки запорозького війська», зокрема печатки гетьманів від Гната Василевича до Івана Скоропадського включно (1596–1714 pp.) [2) Крип’якевич І. З козацької сфрагістики. С. 2, 4]. Згодом до терміну «державна печатка України» звернувся автор цих рядків. Описуючи найстарішу з відомих козацьких, печаток, що була виявлена у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника HAH України (Відділ рукописів, ф. 5, оп. 1, спр. ІІ 4048, арк. 113). В. Гавриленко писав: «Печатка гетьмана Григорія Лободи з універсалу 1595 р. є унікальною пам’яткою української сфрагістики. Вона найдавніша з відомих гетьманських печаток, які вважаються державними печатками України» [3) Грабовецький В. В., Гавриленко В. О. Невідомий універсал і найдавніша козацька печатка гетьмана Григорія Лободи з 1595 р. // Середні віки на Україні. Київ, 1971. Вип. 1. С. 204–208, ілюстр.]. Згадана печатка відноситься до розряду так званих паперово-воскових печаток. Вона круглої форми, діаметром 27 мм. У середині печатки на фігурному, загостреному знизу ренесансовому щиті вирізано козака у довгому, нижче колін, жупані. З-під жупана виглядають шаровари і чоботи. Ноги людини повернуті вліво, отже, можна припустити, що постать зображена не прямо, а з поворотом ліворуч у три чверті. На лівому плечі козака — мушкет з широким ложем і коротким стволом, в правій руці навскіс тулуба він тримає витягнуту з піхов шаблю. Постать висока, струнка, з туго пов’язаним поясом і широко розставленими ліктями. Створюється враження, ніби козак стоїть на урочистій варті або на бойовому посту. Печатка має короткий і лаконічний напис по колу: «+КОПѢѦ (КОПИѦ — авт. В. Г.) ВОИСК[А ЗА]ПОРОЗЬCКОГО».
За традицією тогочасної козацької дипломатики підпис Г. Лободи на універсалі скріплено гетьманською печаткою. Своєрідний спосіб її прикріплення: в середині нижньої частини документу вирізано і загнуто вправо клаптик паперу розміром 28 × 31 × 38 ×29 мм. Розрізи зроблені лише зліва і зверху, так що папірець не відокремлюється від аркуша універсалу, а становить з ним єдине ціле. Під загнутий шматочок паперу підкладений жовтий віск, який міцно затиснено штемпелем (матрицею) печатки. У правій верхній частині та знизу віск покладений нерівномірно, тому печатка витиснулась тут невиразно, зокрема в її легенді не вистачає кількох літер.

[ABG]

Випуск збірника «Середні віки на Україні» було припинено з ідеологічних причин. Під певну заборону потрапили й наукові погляди, які знайшли місце на сторінках цього видання. Так, у ґрунтовній статті В. Фоменка про козацькі військові печатки, що побачила світ у 1972 p., терміну «державна печатка» вже не знаходимо [4) Фоменко В. Г. Військові печатки запорожців // Історичні джерела та їх використання. Київ, 1972. Вип. 7. С. 152–160, ілюстр.]. Не згадувався він і в пізніших публікаціях радянського періоду. Інтерес до сфрагістики відновився щойно на зламі 80–90-х років в умовах від¬родження державності України.
Печатки завжди були важливими атрибутами влади, державних і правових інституцій, системи адміністративного управління. У підсумку термін «державна печатка України» міцно увійшов у лексикон найновіших сфрагістичних публікацій з козацької тематики [5) Сергійчук В. І. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах XVI — середини XVII століття. Київ, 1991. С. 54–55, 248; Смолій В. А. Феномен українського козацтва в загальноісторичному контексті // Український історичний журнал. Київ, 1991. № 5. С. 68; Гавриленко В. Печатки Війська Запорозького — невід’ємний атрибут української козацької державності // Українське козацтво: витоки, еволюція, спадщина. Київ, 1993. Вип. 3. С 133-140; Однороженко О. Українські державні, земельні та міські печатки козацької доби (кінець XVI–XVIІІ ст.) Харків, 2003; Ситий І. Печатки Богдана Хмельницького // Знак: Вісник Українського геральдичного товариства. Львів, 1996. Ч. 11 (березень). С. 3; Його ж. Невідомі печатки Івана Скоропадського та Кирила Розумовського // Там само. 1998. Ч. 15 (березень). С. 3, ілюстр.]. Можна констатувати, що теоретико-термінологічні аспекти козацької державної сфрагістики, в принципі, розв’язано. Але виникає питання, які з козацьких печаток слід віднести до сфери державних.
У середньовічній Європі до рангу державних сфрагістичних знаків відносили так звані автентичні печатки («sigillum authenticum») [6) Ewald W. Siegelkunde. München; Berlin, 1914. S. 42]. Саксонське зерцало (ХШ ст.) визнає право володіння цими атрибутами виключно за королями, римськими папами, світськими й духовними князями. В одному з французьких документів 1394 р. автентична печатка названа публічною (громадською) печаткою: «Sub sigillo authentiko vel publico», і підкреслено, що нею могла бути лише велика, головна печатка держави [7) Chassant A., Delbarre J. Dictionnaire de sigillographie pratique. Paris, 1860. P. 165; Du Cange. Glossarium ad scriptores mediae et infimae latinitatis. Graz, 1954. T. IV. P. 245]. У Речі Посполитій державні печатки поділялися на тронні, великі коронні, малі коронні та печатки надвірної королівської канцелярії [8) Sfragistyka / Oprac. M. Gumowski, M. Haisig, S. Mikucki. Warszawa, 1960. S. 72]. Вони мали незаперечну силу вірогідності та урядово-правничу вагу. На землях Великого князівства Литовського державні печатки називалися урядовими («hospodarskimi») і поділялися на великі й малі. Другий Литовський статут 1566 р. присвячує їм окремий розділ і окреслює коло документів, до яких вони могли прикладатися [9) Ibid. S. 180]. З кінця XV ст. в процесі утворення централізованої Московської держави, з’явилися великі й малі державні печатки із зображенням державного герба, а також так звані «воротні» печатки, що носилися на шиї, від чого вони й отримали свою назву. «Воротні» печатки використовувалися для опечатування грамот і документів у межах країни. Великі, малі та «воротні» печатки різнилися між собою розмірами, наповненням зображень і написами [10) Каменцева E. И., Устюгов Н. В. Русская сфрагистика и геральдика. Изд. 2-е. Москва, 1974. С. 128, 130].

[ABG]

На основі даних європейської сфрагістичної практики розглянемо печатки України козацької доби, проведемо класифікацію і спробуємо викристалізувати серед них печатки державного статусу. Козацькі печатки можна поділити на п’ять основних розрядів:
1. Печатки Запорозької Січі (кошових отаманів, гетьманів, полковників, запорозького суду, куренів, паланок, коша низового козацтва) 1592–1775 pp.
2. Печатки періоду Української козацької держави — Гетьманщини (1648–1781 pp.). Це печатки гетьманів, Генеральної військової канцелярії та інших центральних урядових установ (Козацького скарбу, Генеральної лічильної комісії), Генерального військового суду, одиниць адміністративно-територіального поділу (полків, сотень, їх канцелярій та судів), магістратів і ратуш міст та містечок, які (магістрати й ратуші) діяли на козацькому праві.
3. Печатки Малоросійських колегій, канцелярії Міністерського правління, Комісії економії малоросійських маєтностей, Канцелярії індуктового збору, які знаменували поступову ліквідацію російським урядом автономії України (1722-1786 pp.).
4. Печатки козацьких інституцій, що виникли після зруйнування Нової Січі в 1775 р. (Задунайської Січі, Буджацького й Усть-Дунайського війська, Чорноморського козацького війська, заснованого в 1788 р., та ін.).
5. Приватні (особисті) печатки гетьманів, козацької старшини, рядових козаків (Д. Вишневецького, Б. Хмельницького, його дружини Ганни, Ю. Хмельницького, І. Виговського, П. Тетері, І. Брюховецького, І. Мазепи та ін.), які використовувалися для засвідчення майнових документів та запечатування особистої кореспонденції [11) Гавриленко В. О. Українська сфрагістика. Київ, 1977. С. 161-162; Українська сфрагістика: Анотований бібліографічний покажчик / Уклад. В. Гавриленко. Київ, 1991; Грабова Н. Печатки адміністративно-судових установ Лівобережної України XVIII ст. // Записки НТШ. Львів, 1991. Т. ССХХІІ: Праці історико-філософської секції. С. 270–291, ілюстр.].
Загальноєвропейська сфрагістична практика свідчить, що першою ознакою печаток державного статусу є їх приналежність до верховних правлячих інстанцій. На ґрунті козацької державності — це печатки Коша Війська Запорозького, кошових отаманів, гетьманів Лівобережної і Правобережної України та «обох берегів Дніпра», Генеральної козацької канцелярії (перша згадка про яку в Чигирині відноситься до 1650 p.). Це так звані «військові печатки», про широке застосування яких у козацькому діловодстві сигналізують документи Б. Хмельницького [12) Універсали Богдана Хмельницького (1648–1657) / Упоряд. І. Крип’якевич, І. Бутич. Київ, 1998. С 50, 58, 77, 87, 111, 129, 138, 168, 170, 206, 212, 230, 235, 262], інших гетьманів, Коша Запорозької Січі.

[ABG]

Перша згадка про запорізькі печатки датується 1576 р., детальний опис цієї пам’ятки зробив гадяцький полковник Г. І. Грабянка: «Сей напечати Малороссийской войсковой герб, то есть воин в ковпаку перекрывленном, на плечах мушкет, а при боку шабля и козацкий рог с порохом кули меючий…» [13) Летопись Григория Грабянки. Киев, 1854. С. XXIV]. Рукопис літопису Г. Грабянки не зберігся, в його численних копіях зазначається, що на початку твору перед «Віршем на герб Малоросійський» була зображена гетьманська печатка, але в списках її малюнок, на жаль, не подається, тому ідентифікувати її не можливо.
До нас дійшли в оригіналах печатки (матриці й прикладені до документів) гетьманів К. Косинського, Г. Лободи, С. Кішки, Г. Василевича, Г. Крутневича, П. Сагайдачного, М. Дорошенка, А. Гавриловича, Т. Онушкевича, І. Караїмовича, Б. Хмельницького (4 типи), І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері (2 типи), П. Дорошенка, Д. Многогрішного (2 типи), І. Самойловича, М. Ханенка, Я. Сомка, І. Брюховецького (2 типи), І. Мазепи (2 типи), І. Скоропадського (3 типи), П. Полуботка, Д. Апостола, К. Розумовського (3 типи). До гетьманських печаток тісно примикають сфрагістичні знаки Генеральної військової канцелярії (1724–1764 pp.), часто поєднуючись з ними й аналогічними зображеннями, й написами, а головне — функціональним призначенням. Канцелярія була центральним виконавчим органом у системі гетьманського управління, там готувалася основна частина документів. Головним оберігачем державної печатки України був генеральний писар Війська Запорозького.
Військові козацькі печатки за своїми функціями й зовнішніми ознаками повністю відповідають основним критеріям державних печаток.
По-перше, статус державної печатки їм належить за рангом тих документів, до яких вони прикладені. Ними скріплялися послання Війська Запорозького до польських королів, московських царів, турецьких султанів, російських воєвод, канцлера й коронних гетьманів Речі Посполитої, інструкції козацьким послам в іноземних державах, універсали та інші документи гетьманської адміністрації.
По-друге, на всіх без винятку печатках Запорозького коша, гетьманів і Генеральної військової канцелярії наявний герб Війська Запорозького — козак з мушкетом на плечі й шаблею, відомий з детального опису печатки, наданої козакам у 1576 р., та з репродукції у книзі ректора Київської братської школи Касіяна Саковича «Вірші на жалостный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного, гетмана Войска Запорозкого», виданій у 1622 р. [14) Киевлянин. Киев, 1850. Кн. 3. С. 120]. Цей герб з невеликими змінами й доповненнями проіснував понад 200 років. Він наявний на кошових печатках Запорожжя, на сфрагістичних знаках гетьманів Лівобережної і Правобережної України (від Г. Лободи до К. Розумовського), на печатках Генеральної військової канцелярії. Герб був обов’язковим компонентом державних печаток, у зображеннях інших козацьких сфрагістичних пам’яток він відсутній.
Своєрідний статус мали сфрагістичні пам’ятки Нової Січі (1734–75 pp.), які відомі в чотирьох варіантах. На них представлений традиційний козацький герб із незначним доповненням — зображенням списа (піки), вертикально встромленого у землю («воина бодрствующего знаменующим», як говорилося в одному з козацьких документів). У напис включено слово «низового». Слід і нагадати, що в середині XVIII ст. центр козацької державності вже давно перемістився на Гетьманщину і Запорозька Січ не займала провідних позицій у державотворчих процесах. Однак, запорожці не визнавали цих історичних реалій, тому застосування традиційного козацького герба на печатках Низового війська було одним із проявів їхніх претензій на провідне місце у державницькому житті України. Насправді ж печатки низових козаків втратили функції державних клейнодів, це перехідні знаки від державного до адміністративного управління, затверджені ними документи мали місцевий статус і не виходили за межі Нової Січі.
По-третє, хоч ініціатива виготовлення печаток здебільшого належала гетьманам і кожен з них намагався мати свій власний сфрагістичний клейнод, але відомі випадки використання печаток попередників. Наприклад, печатку гетьмана М. Дорошенка з 1627 р. застосовував Т. Онушкевич в 1636 р. та І. Караїмович в 1638 р. Печаткою Б. Хмельницького (тип 4) затверджували документи І. Виговський (1657–1659), Ю. Хмельницький (1660–1662) та П. Тетеря (1663). Печаткою Д. Многогрішного з 1670–1672 pp. користувався І. Самойлович в 1672–1677 pp., печатку Д. Апостола з 1732 р. уживав К. Розумовський у 1761 р. [15) Крип’якевич І. З козацької сфрагістики. С. 5–12; Ситий І. Невідомі печатки... С. 3]. Слід зауважити, що вони мали і свої окремі урядові печатки. Дослідник козацької сфрагістики П. Сас у ґрунтовній праці «Герб Війська Запорозького: із минулого в сучасне» (К., 2010) зазначає, що в 1620–1630-ті роки Військо Запорозьке для затвердження документів вживало одну матрицю (від гетьмана Я. Бородавки 28 квітня 1621 р. до І. Караїмовича 23 лютого 1638 р., С. 96–97). Отже, печатки гетьманів були символами козацьких урядових інституцій.
По-четверте, на нашу гадку, традиція застосування печаток Запорозького Війська мала ще одну характерну ознаку державної сфрагістики, а саме — простежується притаманна й багатьом іншим країнам практика використання Великої і Малої печаток.

[ABG]

Вже перші дослідники сфрагістичних пам’яток запорозьких козаків звернули увагу на печатки зі своєрідним написом «+КОПѢѦ (КОПИѦ) ВОИСКА ЗАПОРОЗКОГО». Печатки зі словом «копія» в легендах мали Г. Лобода, Г. Василевич, М. Дорошенко, П. Сагайдачний, А. Гаврилович, Т. Онушкевич та І. Караїмович. Однак історико-юридичної оцінки цей факт тоді не отримав. Де-які дослідники навіть висловили сумнів у існуванні слова «копія» на печатках. Наприклад, В. Фоменко писав, що «копія» — зовсім непридатне для запорозької печатки слово [16) Фоменко В. Г. Військові печатки... С. 153]. Проте ми знаємо про високий рівень грамотності на Запорозькій Січі. Д. Яворницький зазначав, що освічені люди дуже шанувалися на Запорожжі, серед них панувала «страсть к иностранным и класическим словам и вычурным, витиеватым выражениям, вроде следующих: недишкреция, перспектива, респекция, зрепреманд, спецификованный, респонс...» [17) Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків. Київ, 1990. Т. 1. С. 451]. Універсали Б. Хмельницького буквально рясніють іноземними виразами: авізи, агравіміни, акциденція, афектувати, експедіювати, експлікація, клаузула, конфіденція, провента та ін. [18) Список застарілих та маловживаних слів // Універсали… С. 348–356].
Латинське слово «соріа» (запас, велика кількість) також не було чимось незвичним для козаків. Воно неодноразово зустрічається в писаних пам’ятках Запорожжя. Крім гетьманських, це слово наявне і в легендах деяких інших ка-тегорій печаток України, зокрема на сфрагістичних старожитностях міста Прилуки (1685-1754 pp.) [19) Ситий І. Печатки Прилук XVII-XVIII ст. // Четверта наукова геральдична конференція: збірник тез, повідомлень та доповідей. Львів, 1994. С. 64–66]. Спрощено, прямолінійно трактує наявність слова «копія» на козацьких печатках А. Стороженко, він пов’язує його із зображенням «воїна, який точно передає зовнішній вигляд запорозького козака» [20) Стороженки. Фамильный архив. Киев, 1907. Т. 3. С. 98]. П. Сас трактує термін «копія» в легендах козацьких печаток, як синонім слова «військо», тобто, на його думку слід читати: «Військо Війська Запорозького». При тому, всупереч сфрагістичній традиції середньовічної Європи, в т. ч. і України, він переносить слово «копія» (печатка) в кінець легенди, і тлумачить напис як «Війська Запорозького військова влада» [21) Сас П. М. Герб Війська Запорозького: із минулого у сучасне. К., 2010. С. 81–82, 90, 98, 107].
На наш погляд, термін «копія» у легендах козацьких печаток вказує на окремий різновид сфрагістичних знаків, а саме на Малу печатку Війська Запорозького.
Напевно Велика козацька печатка зберігалася на Січі чи в гетьманських канцеляріях, а для потреб за їх межами робилися окремі зменшені копії. Спосіб життя козаків, їх постійні військові походи, захист інтересів усього українського народу, керівництво народними рухами поширювало радіус діяльності козаків на всю територію України й поза її кордони, породжувало потребу завірення документів на периферії, що диктувало появу декількох матриць (штемпелів). Доречно відзначити, що майже всі з відомих печаток з написом «+КОПѢѦ (КОПИѦ) ВОИСКА ЗАПОРОЗЬCКОГО» виставлені поза межами Запорозької Січі. Наприклад, печатка гетьмана Г. Лободи 1595 p., прикладена до грамоти, спорядженої в Корсуні, печатка гетьмана Г. Василевича 1596 р. — на перевозі Тавані, печатка гетьмана М. Дорошенка 1627 р. — біля Тарганового Ставу над р. Росавою, печатка гетьмана Т. Онушкевича 1636 р. — у Каневі, печатка І. Караїмовича 1638 р. — у Переяславі [22) Крип’якевич І. З козацької сфрагістики. С. 4–5].
Певним аргументом на користь існування Малої і Великої печаток Запорожжя може бути також значна розбіжність у розмірах козацьких сфрагістичних пам’яток. Так, печатки з написом «копія» становлять у діаметрі 27–31 мм, інші гетьманські печатки мають 37–48 мм, а деякі печатки сягають 70–86 мм (печатки гетьмана К. Розумовського з 1753 і 1762 pp.) [23) Ситий І. Невідомі печатки... С. 3].
Ще раз звернемося до західноєвропейської сфрагістичної традиції. Слово «копія» у легендах печаток Англії, Франції, Німеччини, Польщі не зустрічається, але практика застосування печаток-копій була поширеним явищем. Польський дослідник сфрагістики М. Гайсіг зазначав: «Поряд з головною печаткою, що задовольняла початкові потреби канцелярії, почали з’являтися в установах нові відміни. Головна печатка, найбільша за розмірами, відтворена в копіях, служила в королівських канцеляріях для затвердження документів у регіонах» [24) Sfragistyka. S. 87].
Французькі королі Філіп II Август і Людовік IX на час хрестових походів замовили печатки-копії, спеціальне призначення яких окреслювалося у навколишніх легендах. Карл V (1364–1380) у часі війни з Англією мав печатку-копію з написом: SIGILLUM REGIUM IN ABSENTIA MAGNI ORDINATUM [25) Eygun Fr. Sigillographie du Poitou. Paris, 1938. P. 65].

[ABG]

У Польщі зростання кількості матриць (толок) у королівських канцеляріях особливо виразно виступає в XV — на початку XVII ст. Наприклад, на документах, що вийшли з канцелярії короля Сигізмунда III Вази (1587–1632), дослідники нарахували аж 15 різновидів печаток, серед них 2 тронні, 2 великі коронні, декілька малих коронних, канцелярських і т. п. [26) Sfragistyka. S. 92].
Козаки мали тісні стосунки з багатьма країнами Європи й, безперечно, були обізнані з практикою заступчих печаток-матриць (копій), що відтворювали оригінали державних печаток вищих рангів. І. Каманін опублікував універсал Б. Хмельницького від 29 січня 1656 р. з Московського архіву Міністерства закордонних справ про призначення І. Нечая полковником у Білу Русь, до якого були прикладені «печать и копея его милости пана Богдана Хмельницкого, гетмана войска его цар. величества Запорозкого» [27) Каманин И. М. Документы эпохи Богдана Хмельницкого 1656 и 1657 гг. // Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древних актов. Киев, 1911. Вып. 1. С. 29]. Очевидно, одна з печаток належала Б. Хмельницькому, а «копея» призначалася для полковника І. Нечая, який скеровувався у білоруські землі виконувати доручення славного гетьмана і Війська Запорозького.
Питання про Велику й Малу печатки Війська Запорозького остаточно можна буде з’ясувати, якщо знайдеться Велика печатка Запорожжя з кінця XVI — початку XVII ст. чи якісь інші додаткові дані.
Написи козацьких печаток служать найбільш авторитетним і достовірним джерелом для встановлення точної назви Української козацької держави. Адже історики давно вже вважають легенди печаток одним з найавтентичніших аргументів при визначенні посад, титулів, імен історичних діячів, назв державних й адміністративних установ, територій. У написах козацьких військових печаток при усіх їхніх юридичних нюансах і стилістичних особливостях незмінно повторюється ключове поняття «Військо Запорозьке». На печатках Б. Хмельницького (тип 3), І. Брюховецького (тип 2), Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Скоропадського, Д. Апостола й К. Розумовського зустрічається словосполучення: «ПЕЧАТЬ МАЛОЙ РОССИИ ВОЙСКА ЗАПОРОЖСКОГО». Винятком є овальна печатка І. Виговського з 1659–1664 рр., де замість традиційної назви стоїть «КНЯЗІВСТВО РУСЬКЕ» [28) Крип’якевич І. П. З козацької сфрагістики. С. 4–14; Ситий І. Невідомі печатки... С. ].
Легенди печаток чітко відбивають політичне становище козацтва й свідчать про характер історичних подій, що відбувалися в Україні, вказують на політичну орієнтацію того чи іншого гетьмана. У найдавніших печатках 1595–1638 pp. з написом «+КОПѢѦ (КОПИѦ) ВОИСКА ЗАПОРОЗЬCКОГО» відсутня політична заангажованість (Г. Лобода, Г. Василевич, М. Дорошенко, Г. Крутневич, П. Сагайдачний, А. Гаврилович, Т. Онушкевич, І. Караїмович). Починаючи з середини XVII ст., печатки поділяються на дві майже рівні групи: 1) з написами «ЙОГО КОРОЛІВСЬКОЇ МИЛОСТІ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО» (Б. Хмельницький (1–2 тип), П. Дорошенко, П. Тетеря, М. Ханенко; 1648–1671 pp.); 2) з написами «ЦАРСЬКОЇ ВЕЛИЧНОСТІ МАЛОЇ РОСІЇ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО» або «МАЛОЇ РОСІЇ ВІЙСЬКА ЙОГО ЦАРСЬКОЇ ПРЕСВІТЛОЇ ВЕЛИЧНОСТІ ЗАПОРОЗЬКОГО» (Б. Хмельницький (3–4 тип), Ю. Хмельницький, І. Брюховецький, Д. Многогрішний, І. Самойлович, І. Мазепа, І. Скоропадський; 1654–1721 pp.), або «МАЛОЇ РОСІЇ ЙОГО ІМПЕРАТОРСЬКОЇ ВЕЛИЧНОСТІ ЗАПОРОЗЬКОГО ВІЙСЬКА» (Д. Апостол, К. Розумовський; 1727–1734, 1750–1764 pp.) [29) Фоменко В. Г. Військові печатки... C. 155–158].
Запорозькі печатки входили до числа основних регалій влади. Як і прапор, корогва, булава, бунчук та литаври, військова срібна печатка надавалася в урочистій обстановці. Сфрагістичні пам’ятки служили обов’язковим атрибутом різних запорозьких обрядів (вибори кошових отаманів і гетьманів, проведення Військових Рад, зустрічі послів, похорони гетьманів) тощо.
Поглиблене дослідження сфрагістично-геральдичних матеріалів козацької доби вносить новий струмінь у з’ясування питання про початкові етапи та еволюцію української козацької державності. Тотожні зображення гербу (озброєний козак), однакові стилістичні особливості печаток, адекватний зміст їх легенд, зокрема назва «Військо Запорозьке», свідчать, що сфрагістичні знаки, як високодостовірні атрибути влади, розвивалися на одних і тих самих засадах на Запорозькій Січі і в Гетьманщині. Майже всі компоненти печаток Запорожжя логічно були засвоєні сфрагістичними пам’ятками Гетьманщини.
Немає сумніву, що сфрагістика розширює потенціал інформації про українську козацьку державність, збагачує наші знання про цей ще недостатньо вивчений період історії України. У теперішніх і майбутніх дослідженнях з проблем української національної держави печатки і герби додадуть історикам чимало нових аргументів.

[ABG]

Suммary

The essay examines the resource value and inscriptive peculiarities of the cos-sack seals used in Ukraine at the close of the 16th–18th centuries. Basing himself on the European sphragistic practice, the author classifies about 300 seals and defines State ones. Seals of different kinds are characterized from legal aspect of their func-tioning within the framework of the Zaporozhian Host and Hetmanate state as well as that-time Ukrainian society. The supplement contains examples of several Ukrainian hetmans’ souls.