Печатки й фондах ЦДІА України у Києві

[ABG]

До історії української печатки

Печатка – це застигла у часі історія, яку не можна відредагувати на догоду швидкоплинним політичним інтересам. Тому печатка, яка засвідчує документ, оформлений за всіма правилами діловодства, сама по собі є не тільки предметом вивчення сфрагістики, але й важливим, а в окремих випадках – унікальним історичним джерелом. Українська печатка не лише увібрала в себе основні елементи традицій європейського діловодства, проте й набула окремих рис, притаманних нашим землям – мова йде про паперові кустодії-витинанки, характерні для документів України-Гетьманщини (як для вищого, так і для регіональних чи відомчих рівнів).

Козацькі печатки впізнавані зображенням «лицаря з самопалом» чи «козака з мушкетом», яке з’являється, на думку більшості істориків, у 1578 році у вигляді герба на печатці запорозького гетьмана Яна Оришовського (Оришевського). Найдавніші відбитки печаток, які збереглися – на документі 1592 року Війська Запорозького Низового і на універсалі 1595 року гетьмана Григорія Лободи.

Упродовж XVI–XVIII ст. цей герб використовувався на печатках основних державних («генеральних») інституцій Гетьманщини – наприклад, Генеральної військової канцелярії або Генерального військового суду, а також на печатках всіх українських гетьманів: Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Івана Брюховецького, Павла Тетері, Дем’яна Ігнатовича, Івана Самойловича, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Івана Скоропадського, Данила Апостола, Кирила Розумовського.

Зображення козака на печатці Війська Запорозького (Гетьманщини) за часів гетьманування Кирила Розумовського, коли на вищому рівні було впроваджено уніфікацію різних напрямів функціонування козацької держави, було запропоновано використовувати в якості національного гербу для полкових і сотенних прапорів: з одного боку – національний герб (той самий козак з мушкетом), з іншого – сотенний: “І на оних знаменах з правого боку бути гербу нації, а з іншого боку – тієї сотні, для якої цей прапор виготовлятиметься”.

Від початку XVIII ст. для відтисків печаток на документах Війська Запорозького (Гетьманщини) та Війська Запорозького Низового (Коша) почали використовувати паперові кустодії (від лат. custōdia, «охорона») – зверху на розплавлений віск чи сургуч прикладали клаптик паперу (окремий, або куток вирізаного з цього ж документу) або віск виливали поміж двох аркушів паперу і зверху прикладали печатку-матрицю; іноді цією печаткою закріплювали стрічку чи нитку, якою було зшито аркуші паперу. Це дозволяло зробити чіткий відтиск і запобігало руйнуванню самої печатки під час зберігання. З часом прості геометричні форми кустодій ускладнювались і набували рис «витинанок» – подібних до тих, якими пізніше, у ХІХ–ХХ ст., господині прикрашали свої домівки на свята. Універсали українських гетьманів від Богдана Хмельницького до Івана Мазепи оздоблені, переважно, простими паперовими кустодіями, тоді ж як документи їх наступників мають кустодії-«витинанки» (універсали гетьманів Івана Скоропадського, Данила Апостола тощо). Таку саму трансформацію можемо спостерігати і на печатках запорожців – від простих кустодій до більш складних геометричних форм.

Традиції використання паперових кустодій (як і зображення на печатці козака у повному спорядженні) продовжились в період правління гетьманського уряду (Канцелярії міністерського правління, яке проіснувало з 1734 по 1750 рр. та підпорядковувалось Канцелярії Малоросійських справ Правительствуючого Сенату) – документи цієї установи також прикрашалися паперовими кустодіями, під які підкладалися шовкові кольорові стрічки. Цікаво, що ця традиція зберіглась, незважаючи на склад цієї установи – частина членів були росіянами (князь Олексій Шаховський, князь Андрій Барятинський, полковник Василій Гур’єв), інші члени – українцями, представниками козацької старшини (генеральний підскарбій Андрій Маркович, генеральний осавул Федор Лисенко). Генеральний військовий суд також використовував печатки-«витинанки», але на печатці замість «козака з мушкетом» було зображення жезла, півмісяця, зірки, а також хрестів.

Крім центральних органів влади Гетьманщини, паперові кустодії на печатках зустрічаються і в документах регіональних установ влади – полкових та сотенних канцелярій, які мали на відтисках печаток свої, притаманні регіонам, зображення.

Офіційні особи міст (війти, бурмістри, райці), надаючи виписи з магістратських та ратушних книг, засвідчували ці документи своїми підписами і міськими печатками, які також були прикрашені паперовими кустодіями із цікавими орнаментами, іноді – з підкладеними стрічками. На відбитках печаток було зображення гербів міст – часто старовинних, які існували ще з часів Речі Посполитої (наприклад, на печатках київського магістрату було зображено кушу, ніжинської ратуші – Георгія-змієборця, чернігівського магістрату – святого Владислава тощо); ці герби міста отримували разом з привілеями на магдебурзьке право.

На грамотах церковних ієрархів (на призначення священників, ктиторів та дяків) зустрічаємо напрочуд гарні та вигадливі кустодії-«витинаки», часто – на шовкових підкладках або стрічках. На кустодіях цього типу документів можна зустріти незвичний порядок застосування паперу і воску (сургучу) – в деяких випадках віск або сургуч знаходились поверх паперової кустодії, а не під нею. Паперові витинанки теж містять зображення (геометиричні та зооморфні), характерні для свого часу.
* * *
На виставці представлено підбірку документів з різних фондів ЦДІАК України, які презентують історію паперових кустодій з українським «витинанковим» колоритом.

Виставку підготувала:
Ольга Вовк, начальник відділу давніх актів Центрального державного історичного архіву України, м. Київ

https://cdiak.archives.gov.ua/v_pechtky_2025.php