Спроба врахування нагородної спадщини (1992 р.)

[TheDarkMax2]

Знайшов дуже цікаве посилання: Спроба врахування нагородної спадщини українського національно-визвольного руху ХХ ст. під час розробки державних нагород України у 1992 р.



Хмельницького отримали майже без змін, Мазепи чомусь змінив колір, а морського ордену Україна досі не має.

[Mykola Chmyr]

Орден гетьмана Івана Мазепи, запропонований у 1992 р. і Хрест Івана Мазепи, встановлений у 2009 р. - це зовсім різні нагороди, не пов'язані між собою.

[TheDarkMax2]

Орден гетьмана Івана Мазепи, запропонований у 1992 р. і Хрест Івана Мазепи, встановлений у 2009 р. - це зовсім різні нагороди, не пов'язані між собою.

Я виключно про художній бік казав

[Mykola Chmyr]

Так, але з художньої точки зору вони також зовсім різні.

[TheDarkMax2]

Так, але з художньої точки зору вони також зовсім різні.

Але відчувається, що обидва варіанти надихалися Мазепинським хрестом УНР - символ з герба Мазепи поза щитом.

[Mykola Chmyr]

Згоден з Вами.

[TheDarkMax2]

До речі, як ви оцінюєте ідею з вищезазначеної статті відродити Залізний хрест?

11.jpg (56.59 Кб) Переглянуто 22432 разів

12.jpg (50.23 Кб) Переглянуто 22432 разів

На відміну від орденів Богдана Хмельницького, гетьмана Івана Мазепи та гетьмана Петра Сагайдачного орден “Лицар України” та медаль “За мужність та відвагу” були напряму пов’язані з нагородами УНР та УПА.

Так, орден “Лицар України” повторює орден (лицарів) Залізного Хреста Армії УНР (другий випуск), зображення якого опубліковано в книзі Я. Семотюка[15]. Історія цієї нагороди бере свій початок за часів Української революції 1917 – 1920 рр. Наказом Головної Команди Війська УНР від 19 жовтня 1920 р. ч. 083 було встановлено орден Визволення двох ступенів та відзнаку Залізного Хреста, тимчасово затверджено їхні статути[16]. Відзнака Залізного Хреста призначалася для нагородження учасників славетного Зимового походу армії УНР (6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.). Ідея встановлення цієї нагороди виникла, очевидно, вже наприкінці походу. В штабі Дієвої армії УНР було розроблено проект статуту ордена “Залізного хреста св. Андрія за похід і бої з 6 грудня 1919 р.” та його ескіз[17]. Згодом Рада Народних Міністрів УНР на засіданні 15 травня 1920 р. ухвалила: “Доручити М-ру війни внести законопроект про нагороду всім участникам походу спец. орденом і грошовою допомогою”[18]. Проект статуту ордена “Залізного хреста св. Андрія за похід і бої з 6 грудня 1919 р.” взяли за основу при підготовці статуту відзнаки Залізного Хреста. При цьому від патронату св. Андрія вирішили відмовитися. Під час роботи над зовнішнім виглядом відзнаки було підготовлено два її проекти, на які великий вплив справив ескіз, розроблений в штабі Дієвої армії. Перший, датований 17 травня 1920 р., належав сотнику Ю. Буцманюку, другий, датований 4 вересня 1920 р. – сотнику С. Краснопері. Останній затвердив 19 жовтня 1920 р. Головний Отаман Війська УНР С.Петлюра[19]. Згідно з описом відзнака Залізного Хреста являла собою чорний простий рівносторонній хрест з чотирикутною золотою зіркою посередині, у центрі якої “герб старинний український золотий” на блакитному полі. На звороті передбачалися написи “6/ХІІ”, “19”, “За волю України”, “6/V”, “20” (на виготовлених відзнаках – “6 ХІІ 1919”, “За зимовий похід і бої”, “6 V 1920”). Хрест мав з’єднуватися зі стрічкою за допомогою кільця, через яке проходили схрещені булави жовтого металу. Однак на виготовлених відзнаках булави становлять окремий елемент і слугують проміжною ланкою між хрестом і стрічкою[20]. Стрічка відзнаки, відповідно до опису, складалася з трьох жовтих і трьох блакитних смужок, проте на стрічках виготовлених відзнак було чотири жовті та три блакитні смужки[21]. Слід наголосити на тому, що описана вище нагорода була не орденом, а саме відзнакою, тобто мала статус вищий, ніж медаль, але нижчий, ніж орден. Та вже у 1921 р., коли армія УНР була інтернована на території Польщі, висловлювалися пропозиції іменувати відзнаку Залізного Хреста орденом. Річ у тім, що її таки вдалося виготовити та вручити військовикам, тоді як перспектива виготовлення ордена Визволення залишалася туманною[22]. В період інтернування було підготовлено проект статуту ордена Залізного хреста, але він не був затверджений[23]. Лише 8 березня 1958 р. Голова Української Національної Ради І. Багряний затвердив статут ордена Залізного Хреста, того ж року в США здійснено другий випуск нагороди[24]. Орден Залізного Хреста, випущений у 1958 р., мав покращений зовнішній вигляд, тож саме його і взяли за основу під час розробки ордена “Лицар України” у 1992 р. Як видно з малюнка, спочатку для ордена пропонувалася інша назва – “За хоробрість та службу”. Відмову від назви “Залізний Хрест” можна пояснити тим, що вона могла викликати небажані асоціації з нагородами нацистської Німеччини.

[Ігор90]

Я за те, щоб відродити ОЗХ, і надавати його учасникам військових дій за відзначення в боях (а на звороті буде викарбувано дату та бій/кампанію за участь в яких був нагороджений власник цього хреста).

Також я за те, щоб відродити Хрест Комбатанта та Хрест Симона Петлюри, Хрест УВК, Орден Визволення України (варіант з 1976 р.).

Хрест Комбатанта.PNG (5 Кб) Переглянуто 22961 разів

Хрест УВК.PNG (11.18 Кб) Переглянуто 22961 разів

Орден Визволення.PNG (10.1 Кб) Переглянуто 22961 разів

Має також "ожити" лінія ювілейних нагород типу "Воєнного Хреста" 40-річчя збройних сил (1917-1957) та "Хреста відродження в пам'ять 60-ліття Армії УНР" (1917-1977). Обовязково відповідна відзнака має зявитися на 100 річчя ЗСУ.

Воєнний Хрест.PNG (11.47 Кб) Переглянуто 22961 разів

Хрест 60-ти ліття відродження Українських Збройних Сил.PNG (10.76 Кб) Переглянуто 22961 разів

Це вічна класика української фалеристики, яка має бути привернена до життя.

[Mykola Chmyr]

До речі, як ви оцінюєте ідею з вищезазначеної статті відродити Залізний хрест?

У мене до себе претензій немає!

[Mykola Chmyr]

Також я за те, щоб відродити Хрест Комбатанта та Хрест Симона Петлюри, Хрест УВК, Орден Визволення України (варіант з 1976 р.).

Відверто кажучи, орденів у нас і так забагато - тепер вже дев'ять.
А от хрести та медалі - так, потрібні.

[Olexa]

Дуже все наше, дуже доречне. Намалюю-векторну, закину сюди. З Залізного хреста почну.

[TheDarkMax2]

Воєнний хрест і так "відродили":

Орден "За мужність".
До речі, дуже бісить "за" в назвах орденів.

Також я за те, щоб відродити Хрест Комбатанта та Хрест Симона Петлюри, Хрест УВК, Орден Визволення України (варіант з 1976 р.).

Відверто кажучи, орденів у нас і так забагато - тепер вже дев'ять.
А от хрести та медалі - так, потрібні.

Ну, я не пропоную зараз збільшувати їх кількість. Я про ідеї, що були у 1992 році.

[Ігор90]

Відверто кажучи, орденів у нас і так забагато - тепер вже дев'ять.
А от хрести та медалі - так, потрібні.

Як на мене, існуючі ордени треба скасувати як такі, що не мають традиційної сталості. В ідеалі, треба повернутися до системи такої, що існувала станом на 1980 р. Кажуть що не можна увійти в одну річку двічі...але я спробував би. Зробив би таке, як була б моя воля:

1. Орден Визволення України - нагорода за виняткові воєнні заслуги та самопожертву. Використовувати проект ордену з 1976 р. Мається на увазі що це такий орден, що їм нагороджені могли би хіба одиниці і то, якщо був би привід.

2. Залізний Хрест - нагорода за воєнні заслуги та особисту хоробрість в бою з вказанням на звороті кампанії/бою, а також дати коли ця подія відбулася.

3. Хрест Симона Петлюри треба перетворити на триступеневий, як те планувалося в 1972 р. Прописати в новому статуті, за які властиво заслуги яка ступінь хреста дається...

4. Хрест УВК - нагорода для іррегулярних військових формацій, військових лікарів, військових чиновників. Варіант без мечів - хрест для некомбатантів. Зберегти систему зірочок та лаврових гілок для цієї нагороди. Власник нагороди відповідно, автоматично стає членом місцевого відділу УВК.

5. Хрест Комбатанта встановити як відзнаку всім учасникам бойових дій із відповідним встановленням їх як членів регіональних ветеранських станиць загальноукраїнської ветеранської організації, яка мала би бути створена по зразку СУВ або ОБВУ.

6. Медаль за поранення - встановити таку, яка встановлена в 1980 р.

Якось так.