Сторінка 1 з 2

Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 21 грудня 2009, 21:42
вуйко
Текст взято із російської Вікіпедії. Є український варіант цієї статті, але не такий розгорнутий.

"Типичные окончания и суффиксы украинских фамилий
* -енко (-енько): патронимический суффикс, родственный русскому «-ёнок», «чей-то сын». Зафиксированный в звательном падеже. Типичен для казаков, горожан и крестьян Наднепрянской Украины. Примеры: Шевченко, Ткаченко, Терещенко, Маренко, Тимошенко, Коваленко, Бондаренко, Кириленко, Симоненко, Савенко, Зленко, Иваненко, Петренко, Павленко, Потебенько, Кравченко, Захарченко
* -ейко: Шумейко, Борейко, Бутейко, Шейко
* -очко: Семочко, Толочко, Марочко
* -ко: Сирко, Забужко, Бутко, Цушко, Кличко, Кропивко, Андрейко
* -ский (-цкий) — топонимический суффикс (прилагательное), распространён также среди поляков, чехов, русских, белорусов, евреев. Часто встречается среди фамилий знати, первоначально шляхты (по названию герба либо родового поместья, например Вишневецкий — Вишневец), казаков и городского населения (часто по названию места жительства, например Шкловский — Шклов, Могилевская — Могилёв). У русских подобные фамилии характерны исключительно[источник не указан 216 дней] для родового дворянства (Оболенский, Вяземский) и священников (Вознесенский, Рождественский), остальные же имеют украинское происхождение: Коцюбинский, Скоропадский, Саксаганский, Милославский, Хованский, Городецкий, Острожский
* -овский (-ивский) — разновидность топонимического суффикса «-ский»: Котовский, Петровский, Масловский, Барановский, Яворивский
* -евский — разновидность топонимического суффикса «-ский»: Трублаевский, Алчевский, Миклашевский, Могилевская, Гриневская, Гребневский
* -ич (-ыч) — старославянский патронимический суффикс, аналогичны польским и белорусским): Давыдович, Германович, Шуфрич, Зварыч
* -ов (-ёв) : Драгоманов, Костомаров, Хрущов. Хотя окончания -ов (-ёв, йив) и -ово считаются в основном русскими, они распространены среди украинцев, например Шугаев, Паньков, Шинкарёв. В Российской империи украинские фамилии иногда русифицировались путём добавления данных окончаний, например Пореченков, Петренков.
* -во: Хитрово, Дурново
* -ив — притяжательный суффикс, родственный русскому «-ов», характерен для Галичины, присоединяется к основе мужского имени. Примеры: Стецькив (общеукраинское Стецько), Каськив, Петрив, Иванив, Павлив и т. д.
* -ий (с ударением на последнем слоге, склоняется как существительное): Палий, Плаксий, Повалий, Червоний
* -ый (-ой; укр: -ий): Многогрешный, Мирный, Карпенко-Карый, Червоный, Яловой, Яровой, Лановой
* -ей (русифицированный вариант суффикса «-ий»): Бачей, Гелетей
* -ай: Тягай, Мамай
* -ак (-як): Приймак, Щербак, Коровяк, Худобяк,Грабчак
* -ик (уменьшительный): Петрик
*-ник (обычно от названия профессии): Бердник, Пасичник, Линник. Суффикс также характерен для еврейских фамилий, происходящих из Украины, напр., Резник.
* -ук (-юк) и -чук — патронимические суффиксы, которые значат «чей-то слуга», например, Бондарчук — слуга бондаря, Савчук — слуга Савки или Савы. Особенно характерны для Западной Украины и Наднипрянщины. Происходят со времён включения украинских областей в состав Великого княжества Литовского в XIV в. (-ukas — очень распространённый литовский суффикс с уменьшительным значением). Примеры: Хитрук, Полищук (Полещук, из Полесья), Тарасюк, Сердюк
* -чук (также литовского происхождения, от уменьшительного суффикса -čiukas): Кравчук, Корнейчук, Гайчук
* -ец: Коломоец, Таранец
* -ла: Притула, Гамула
* -ло: Чикатило, Трясило
* -айло (из литовского): Мазайло, Стегайло, Грум-Гржимайло, Предыбайло
* -ба: Шкраба, Дзюба, Чикольба.
* -да: Негода, Майборода
* -ра: Бандера, Магера, Петлюра. Фамилия украинского поэта Сосюра, однако, происходит не от данного суффикса, а является адаптацией французской фамилии Соссюр[источник не указан 216 дней].
* -но: Лихно, Махно, Юхно
* -шин — матронимический суффикс, имеющий притяжательное значение и присоединяющийся к основе женского прозвища на -ха: например, Федоришин — это сын Федорихи (жены Фёдора), Яцишин — сын Яцихи (жены Яця) и т. п. Характерен для Галичины и Закарпатья.

Фамилии, образованные от названий профессий
* Бондарь, Бондаренко, Бондарчук — производитель бочек (бочар)
* Грабарь — землекоп, гробокоп
* Гончар, Гончаренко, Гончарук — гончар
* Коваль, Коваленко, Ковальчук — кузнец
* Кравец, Кравченко, Кравчук — портной
* Пасичник — пасечник
* Палий — поджигатель (артиллерист в запорожской сечи)
* Рыбалко — от рыбалка, то есть рыбак.
* Рымарь — ременщик
* Сердюк — сердюк (пехотинец-наёмник)
* Спивак — певец
* Стельмах — изготовитель колёс или колясок (колесник)
* Токарь, Токар — работающий на току
* Чумак — ходок за солью
* Шинкарь, Шинкаренко, Шинкарук — содержатель шинка
* Кушнерчук — меховщик, занимающийся выделкой овчин
Фамилии, образованные от существительных
* Бандурка — от бандура
* Доля — от судьба
* Кошара
* Мороз
* Середа — среда
* Телига — телега
* Боняк — кастрюля
Фамилии, образованные от имён
* Захарченко — от Захарий
* Франко
* Ярэма — от Иеремия
* Филь — лемковская фамилия от имени Филипп
* Ющак, Ющенко — от Юшко, то есть Юрий
* Клим — от Климент
* Олефиренко — от Олефир
* Мартышин — от Мартин
Фамилии, образованные от названий животных
* Гоголь — птица
* Горобец — воробей
* Душак - дятел
* Комарь, Комаровский — комар
* Лящ, Лещинский, Лещенко (с буквой я из польского) — лещ
* Собачинский — собака
* Сиромаха — росомаха
* Пацюк — крыса
* Щур — крыса
* Хрущ, Хрущов — майский жук
* Вовк — волк
Фамилия из двух частей (прилагательное+существительное)
* Белоштан — с белыми штанами
* Добрыйвечир (Добривечер)
* Дыроштан — обладатель дырявых штанов
* Жовтонис — желтый нос
* Каливод
* Красношапка
* Кривонос — кривой нос
* Нетудыхата
* Синебрюх
* Черновол (Чорновил)
* Староконь — старый конь
* Рябоконь — рябой конь
Фамилия из двух частей (глагол+существительное)
* Незовибатько
* Непийвода
* Перебейніс
* Несвятипаска
* Подопригора
* Швидкоруч
* Тягнибок

Сечевые фамилии
Обычно состоит из двух частей — глагол в повелительном наклонении + существительное.
* Тягнирядно, Задерихвист, Пидипрыгора, Закривидорога, Вырвихвист,Вовкодав, Непыйпыво, Нездийминога, Жуйборода, Пидкуймуха, Лупыбатько, Неварыкаша, Нейижпапа, Загубысундук, Неижкаша, Неижборщ, Небыйморда, Несвятыпаска, Оббижисвит и Заплюйсвичка.
Эти ассоциативные фамилии имеют яркую эмоциональную окраску, настраивают на определённый лад, пробуждая в воображении множество образов.
Авторство этих фамилий принадлежало казакам. По правилам Сечи, вновь прибывшие должны были оставить свои фамилии за внешними стенами и войти в казацкий мир с тем именем, которое бы удачнее всего их характеризовало. Принимая во внимание такую предметность казацкой жизни, не следует удивляться тому, что сегодня одни из самых цветистых имен собственных принадлежат потомкам настоящих казаков.
— В. Сорокопуд «Еcть на Руси такие фамилии…»

Женские формы фамилий
Женские формы существуют для фамилий с суффиксом -ский (-ская), то есть для таких, которые морфологически идентифицируются как прилагательные, а также для фамилий с русским суффиксом -ов (-ова).
Западноукраинские фамилии на «-ив» и «-шин» традиционно не имеют женских форм (примеры: Анастасия Волошин, Аркадия Оленска-Петришин и др.). Такое правило сложилось во времена, когда Галиция и Закарпатье входили в состав Австро-Венгрии, поскольку в немецком языке женские формы фамилий не были предусмотрены). В настоящее время в качестве исключений изредка встречаются женские формы данных фамилий (Василишина, Петрива и др.) в основном у украинцев, живущих в русскоязычной среде.
Прочие украинские фамилии, как правило, имеют одинаковые мужские и женские формы.

Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 06 січня 2010, 23:29
ABG
Статті на http://etno.us.org.ua/lib/vasylczenko.html
http://etno.uaweb.org/lib/vasylczenko.html :
В'ячеслав Васильченко (старший викладач кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова) "Українські прізвища".

На http://www.roditeli.ua/semya/imena/ukr_name_fam:
Машинець Олександр, "Українські імена та прізвища".

Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 05 квітня 2010, 11:25
ABG
Автореферат дисертації канд. філ. наук: Бачинська Галина Василівна, Антропонімікон переселенців з Польщі на Тернопільщину. Івано-Франківськ, 2001: http://bojky.wordpress.com/2009/09/17/% ... %8C%D1%89/ ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2001/01bgvppt.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Булава Наталя Юріївна, Сучасні українські прізвища північної Донеччини. Одеса, 2005: http://www.lib.ua-ru.net/inode/6174.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2005/05bnyppd.zip

Джерела походження та способи словотвору українських прізвищ XVII ст. на основі «Реєстру Війська Запорозького 1649 року» (полк Чигиринський): http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1353.html

Добровольська Оксана, Білоруські лексичні елементи в українській антропонімії ХVІІ ст. (на основі "Реєстрів Війська Запорозького" 1649 р.) // Проблеми слов'янознавства. – 1999. – Вип. 50. – С. 91-96.: http://www.lnu.edu.ua/page/n50/09.pdf

Лученко Валентин, Походження українського прізвища.: http://luchenko.com/index.php?option=co ... &Itemid=50

Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 05 квітня 2010, 11:59
ABG
Наукові записки. Збірник наукових праць. (Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка). Філологічні науки. 2009. Вип. 81 (1):

(С. 156-159) Головчак Н. Репертуар чоловічих імен закарпатських німців: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/N ... tti/38.pdf
(С. 201-204) Корзун О. Моделі формування українських прізвищ в XVIII ст. (на матеріалі «Реєстрів війська Запорозького»): http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/N ... tti/49.pdf

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 07 квітня 2010, 14:25
Метя
ABG написав:Автореферат дисертації канд. філ. наук: Бачинська Галина Василівна, Антропонімікон переселенців з Польщі на Тернопільщину. Івано-Франківськ, 2001: http://bojky.wordpress.com/2009/09/17/% ... %8C%D1%89/

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Булава Наталя Юріївна, Сучасні українські прізвища північної Донеччини. Одеса, 2005: http://www.lib.ua-ru.net/inode/6174.html

Джерела походження та способи словотвору українських прізвищ XVII ст. на основі «Реєстру Війська Запорозького 1649 року» (полк Чигиринський): http://www.ukrlit.vn.ua/article1/1353.html

Добровольська Оксана, Білоруські лексичні елементи в українській антропонімії ХVІІ ст. (на основі "Реєстрів Війська Запорозького" 1649 р.) // Проблеми слов'янознавства. – 1999. – Вип. 50. – С. 91-96.: http://www.lnu.edu.ua/page/n50/09.pdf

Лученко Валентин, Походження українського прізвища.: http://luchenko.com/index.php?option=co ... &Itemid=50

Перераховані джерела - звичайні "передери" з праць дійсно відомих науковців.

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 28 квітня 2010, 10:29
ABG
Ільченко І. І. Прізвища іншомовного походження Надвеликолузького реґіону
(http://planeta-imen.narod.ru/archivonom ... o2008.html)

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Ільченко Ірина Іванівна, Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в її історичному розвиткові (надвеликолузький регіон). Дніпропетровськ, 2003: http://disser.com.ua/contents/3114.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2003/03iiirnr.zip

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 12:27
ABG
Горпинич В. О. Словник відтопонімічних прикметників і назв жителів України: У 2 т. — Кіровоград, 1994. — Т. 1. — 160 с. (15000 слів)

Горпинич В. О. Прізвища степової України: Словник: близько 75 000 слів. – Дніпропетровськ: ДДУ, 2000. – 404 с. 20 см. - ISBN 5-7763-1817-3

Горпинич В. О., Корнієнко І. А. Прізвища Дніпровського Припоріжжя: Словник: близько 20 000 прізвищ . – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – 272 с.

Горпинич В. О., Тимченко Т. В. Прізвища правобережного степу. Словник. – Дніпропетровськ: Пороги, 2005.

Горпинич В. О. Вся Гуляйпільщина в іменах та прізвищах. – Дніпропетровськ: ДНУ,. 2007.
Буркат, Валерій Петрович. Оригінальні козацькі прізвища : научное издание / В. П. Буркат. – Київ, 2005. – 208 с.

Стехна, Павло Михайлович. Сучасні прізвища Запорізької Приазовщини: словник. Вип. 33. Ономастика і апелятиви / П. М. Стехна; ред. В. О. Горпинич; М-во освіти і науки України, Дніпропетровський нац. ун-т ім. О. Гончара, Придніпровська держ акад. будівництва та архітектури. – Дніпропетровськ, 2009. – 91 с.

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 12:28
ABG
ОНОМАСТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФ. ЮЛІАНА РЕДЬКА
Дмитро Гринчишин

Серед багатьох українських учених ХХ століття гідне місце займає Юліан Костянтинович Редько. Його ім'я добре відоме науковій громадськості не тільки в Україні, а й поза її межами. Заслужене визнання принесли йому численні праці з ономастики, літературні розвідки про Т.Шевченка, Лесю Українку, В.Стефаника, П.Грабовського та ін., а також художні твори „Дурні діти", „Дорога та бездоріжжя", „Збірка поезій у прозі", „Учора і сьогодні", „Так було", публіцистичні статті, переклади творів М.Лермонтова, Р.Брандштетера, Я.Добрянського, Р.Писарського, рецензії на художні твори О.Кобилянської, Б.Лепкого, А.Чайковського, В.Щурата, Богдана-Ігоря Антонича та ін.

Науковий доробок проф. Ю.Редька становить понад 200 праць. Це і теоретичні розвідки з атропономії, словники, художні й публіцистичні твори, переклади і т. ін. Однак найвагомішим внеском в українську науку є його монографія „Сучасні українські прізвища", численні розвідки з ономастики (їх понад 10), „ Довідник українських прізвищ", які високо оцінені вітчизняними і зарубіжними вченими. Особливо велике практичне значення мав і досі зберігає „Довідник українських прізвищ", що побачив світ у 1969 р. і який ставив своїм завданням допомогти встановленню правописних, граматичних та акцентуаційних норм уживання українських прізвищ, а також уникнути непорозумінь при оформленні актів юридичного характеру.

Наукова новизна ономастичних досліджень проф. Ю.Редька передусім у тому, що вчений уперше в українському мовознавстві на великому фактичному матеріалі, зібраному протягом десяти років різними методами (анкетування, записи студентів багатьох вищих навчальних закладів України, а також викладачів Вінницького, Запорізького педінститутів та Чернівецького університету, діалектологічні експедиції), зробив спробу проаналізувати всі типи сучасних українських щодо шляхів їх виникнення, словотвірної будови, географічного поширення. У монографії „Сучасні українські прізвища" проф. Ю.Редько детально розглядає семантику твірних основ цих прізвищ, виділяючи чотири основні лексико-семантичні групи: 1. Прізвища, утворені від особових власних імен — чоловічих і жіночих; 2. Прізвища, утворені від топонімів, етнонімів і вказували на походження або місце проживання; 3. Прізвища за соціальною (класовою) належністю або за постійним заняттям (професією); 4. Прізвища, утворені від якоїсь індивідуальної ознаки (фізичної чи психічної властивості) їх першого носія [7, 9]. У межах кожної групи дослідник аналізує різні способи утворення відіменних та відприкметникових прізвищ за допомогою тих чи інших суфіксів, вказуючи при цьому на їх продуктивність і територіальне поширення. Не залишились поза увагою дослідника і прізвища, утворені від рідкісних або неукраїнських імен, які також могли бути основою для утворення українських родових прізвищ. За спостереженнями автора, перше місце за кількістю займають польські імена або в польській фонетичній формі. Значно менше українських прізвищ угорського, німецького, румунського, єврейського, вірменського, тюркського походження та ін. Крім того, як стверджує Ю.Редько, більшість прізвищ іншомовного походження оформлена за допомогою українських словотворчих засобів [7,с. 189-192].
Велику цінність для дослідження суспільного життя України в багатьох аспектах становлять українські прізвища, що виникли від назв професій (занять) або пов'язані з класовою належністю. При відсутності даних про соціальний склад населення України, його основні професії і заняття, економіку, культуру і т. ін., засвідчені у „Довіднику українських прізвищ" родові прізвища служать джерелом для повної та достовірної реконструкції картини життя у давній період. Ці питання знайшли детальне висвітлення у розвідці„ Назва професії як основа виникнення частини українських прізвищ" [5, с. 127— 136].

Багато уваги присвятив Ю.Редько аналізу словотвірних типів сучасних українських прізвищ, їх поширенню та продуктивності на території України, а також дослідженню різних способів утворення цих прізвищ, а саме: семантичному, лексико-семантичному, морфологічному, морфолого-синтаксичному, синтаксичному, синтаксико-морфологічному, регресивному, або безсуфіксному, а також прізвищам, утворених із дієслівних форм, прислівників, службових слів, вигуків. Цікавими є статистичні дані, які автор наводить на зведеній таблиці про частоту вживання іменникових та прикметникових суфіксів [7, с. 164—167; 195], а також про продуктивність прізвищ, утворених вище названими способами [7, с. 194].

Не залишились поза увагою проф. Ю.Редька і деякі дискусійні питання. Це, зокрема, питання, що стосуються самого визначення українських прізвищ, утворення прізвищ за допомогою суфіксів присвійних прикметників -ов, -ев, -ин, написання, наголошування та відмінювання українських прізвищ.
До українських прізвищ Ю.Редько зараховує не тільки прізвища, утворені від українських основ, а прізвища іншомовного походження. На його думку, всі прізвища осіб української національності без уваги на походження є українськими; прізвища іншомовного походження (польського, німецького, латинського, румунського, єврейського, угорського, тюркського та ін.) є українськими, якщо їх носії є українці. На підтвердження своєї думки проф. Ю.Редько наводить слова банк, армія, пролетаріат та ін., які хоча й запозичені з інших мов, однак їх не можна виключити з основного лексичного фонду української мови. Такого погляду дотримуються й автори „Словника прізвищ …. Чернівеччини". Вони вважають українським всяке прізвище, носієм якого є особа української національності [8, с. 5]. Так само до українських прізвищ відносить проф. П.Чучка всі прізвища осіб української національності, якщо їх носії вважають себе українцями.

До прізвищ власне українського походження П.Чучка зараховує чужомовні лексеми, утворені представниками інших народів типу Керекеш, Кравс, Шандор, Шубер та ін., якщо їх денотати є людьми української національності [11, ХV]. До українських прізвищ Ю.Редько зараховує прізвища іншомовного походження типу Шварц, Шнайдер, Генсьорський, Лупул, Галібей та ін. на тій основі, що вони досить давно функціонують в українській антропонімії, від них утворюються форми непрямих відмінків та форми однини і множини, так само як і від будь-якого українського іменника та прикметника. Крім цих особливостей, проф. П.Чучка називає ще утворення прізвищ від чужомовних слів за допомогою українських словотворчих засобів [11, ХVІ].

Розглядаючи українські прізвища іншомовного походження, Ю.Редько виділяє три причини їх появи, а саме: 1. Асиміляція окремих чужинців, які проживали серед українського народу. Вони зжилися з народом, який їх прийняв, засвоїли українську мову як свою рідну, але зберегли своє родове прізвище; 2. Свідоме перекручення українських прізвищ урядовими органами іншої держави; 3. Певні обставини (перебування у чужій армії, перекручення іншомовних слів тощо). За твердженням авторів названого вище „Словника прізвищ... Чернівеччини", запозичення прізвищ — природне явище, особливо за умов тривалого спільного проживання на одній території двох чи кількох народів, які перебувають на однаковому чи близькому рівні економічного розвитку, займаються однаковою господарською діяльністю, контактують у побуті, близькі звичаями й культурою [8, с. 6]. За спостереженням Ю.Редька іншомовні прізвища складають приблизно 3,5 % від загальної кількості українських прізвищ. Прізвищам іншомовного походження присвячений окремий розділ у монографії „Сучасні українські прізвища" [7, с. 182-192].

Багато уваги приділив дослідник у своїх працях прізвищам, утворених за допомогою суф. -ов, -ев, -ин. За твердженням Ю.Редька, прізвища типу Михайлов, Павлов, Петров, Савин, Думин, Лесин та ін. можна розглядати і російськими, й українськими, оскільки присвійні прикметники утворилися однаково за допомогою суф. -ов, -ев, -ин. Українськими ці прізвища проф. Ю.Редько вважає тоді, якщо їх носії є українці; якщо носіями цих прізвищ є росіяни, то такі прізвища слід розглядати як російські [7, с. 92]. На думку Ю.Редька, прізвища на -ов, -ев можна вважати російськими лише в тих випадках, коли передсуфіксальна частина властива лише російській мові і не відома українській типу Воробйов, Петьков, Рубльов, Скорняков, Согласов і т. ін. І навпаки, якщо прізвища, утворені від української форми імені або від української загальної назви, якої немає у російській мові, то вони виникли на українському ґрунті і є суто українськими. Наприклад: Грицьков, Кравцов, Каськов, Шевцов, Панасов та ін. Причиною збереження етимологічних -ов, -ев у названих прізвищах автор вважає, по-перше, традиційне вживання саме такої форми прізвища з давніх-давен. Наприклад: Давидовъ, Дмитриєвь, Дмитровъ, Манчюловъ, Марковъ, Мартиновъ та ін. (ССУМ І,276; 302; 303; 575; 577) і, по-друге, те, що у дореволюційні часи метрики виписувалися російською мовою й особові документи видавали, не звертаючи уваги на особливості української мови. Тому всі українські прізвища з суф. -ов, -ев одержали єдину офіційну форму, зливаючись із типовими для російської мови прізвищами на -ов, -ев [7, с. 92]. До речі, прізвища на -ов, -ев поширені на території України, що входила до складу Росії. Зрідка фіксуються вони на Закарпатті (пор. Сабов, Борзов). Проф. П.Чучка фіксує ще такі прізвища з суф. -ов у словах Бажов, Буков, Васков, Ільков, Сайков, які поширені в зоні активного контактування з угорцями [11, ХХХІV].
У центрі уваги проф. Ю.Редька були також прізвища з суф. —ин, який є типовим і для російської мови, і для української. Єдина різниця між більшістю українських і російських прізвищ — це вимова: по-українськи він звучить як —ин, по-російськи —ін. Наприклад: Савин і Савін, Думин іДумін, Березин і Березін, Кузьмин і Кузьмін, Воронин і Воронін. Прізвищ із суф. —ин серед українців дуже багато. Найчастіше утворюються вони від особових та демінутивних форм жіночих власних імен, рідше від чоловічих імен на — а, а також від прізвиськ основоположників роду. Наприклад: Лесин < Леся, Настин < Настя, Химин < Хима; Кузьмин < Кузьма, Микитин < Микита; Смолин < Смола, Гулин < Гуля. Про українське походження таких прізвищ свідчить нерідко їхня передсуфіксальна частина, яка відсутня в російській мові. Пор. Хомин (рос. Фомин), Микитин (рос. Никитин), Миколин (рос. Николин), Олексин (рос. Алексин) та ін. Якщо в таких прізвищах українців наявне і замість и у суф. -ин, то це, на думку Ю.Редька, результат перекручення українського прізвища колишньою адміністрацією, тому їх треба виправляти.

Заслуговують на увагу також міркування Ю.Редька щодо відмінювання та наголошування деяких прізвищ. Зокрема, деякі носії прізвищ на —ів безпідставно вимагають зберігати звук і в непрямих відмінках їхніх прізвищ, кажучи: „Я Михайлів, а не Михайлов, тому треба писати Михайліва". Такі твердження, як уважає проф. Ю.Редько, свідчать про незнання законів української мови, і такому „філологові" слід сказати, що правильно говорити по-українському коня, а не „кіня", та що Львів перестав бути українським містом, хоч говоримо Львова, а не „Львіва" [7, с. 53—54]. Отже, автор категорично виступає проти неправильних форм у непрямих відмінках типу Михайлів, Михайліва, Михайліву, Михайлівим, Михайліви, Михайлових, Михайлівим і т. д., уживані в пресі, радіо, телебаченні, у мові вчителів, студентів, викладачів, журналістів, під час оформлення ділових документів (у свідоцтвах, метриках, атестатах і т. ін.). Він розглядає таке явище як спотворення мови, з яким треба рішуче боротися. Своє твердження дослідник аргументує чергуванням голосного [і] в закритому складі з голосними [о, е] у відкритому складі в назвах топонімів та апелятивах. Пор. Київ (Києва, Києву); стіл (стола, столу), річ (речі). Тому автор пропонує при відмінюванні в непрямих відмінках писати [о] або [е]. Наприклад: Павлів, Павлова, Павлову і т. д.; Лесів, Лесева, Лесеву; Кравців, Кравцева, Кравцеву. Однак, сучасне життя внесло деякі корективи в цю пропозицію дослідника, що закріплено у чинному „Українському правописі". Адже поруч із закономірною формою о, е у суф. -ов, -ев (-єв) у відкритих складах тут подаються в дужках форми із суф. —ів (-їв). Наприклад: Прокопів, Прокопов-а (-пів-а), Прокопов-у (-пів-у), Прокопов-им (-пів-им) та ін.; Ковалів, Ковалев-а (-лів-а), Ковал-ев-у (-лів-у), Ковалев-им (-лів-им) і т. д. [10, с .11]. Такі паралельні форми у непрямих відмінках подаються і в „Словнику прізвищ... Чернівеччини" [8, с. 13].

Форми із суф. —ів у непрямих відмінках замість закономірних -ов, -ев (-єв) зумовлене, очевидно, тим, щоб розмежувати українські прізвища від російських, де завжди виступає суф. -ов. Наприклад: Павлов, Павлова, Павлову; Петров, Петрова, Петрову та ін.

Слушні зауваження висловив Ю.Редько щодо відмінювання прізвища Швець. Вони обґрунтовані. На його думку, форми непрямих відмінків Швеця, Швецеві (Швецю), Швецем та ін. є недоречними, оскільки не збігаються з відмінюванням апелятива швець. Підтвердженням цього можуть слугувати сотні інших прізвищ, які відмінюються так, як загальні назви. Пор. Лебідь, Лебедя,Лебедеві (Лебедю), Лебедем; Вовк, Вовка, Вовкові (Вовку), Вовком; Заєць, Зайця, Зайцеві (Зайцю), Зайцем і т. п. Тому не було потреби відрізняти у відмінюванні прізвище Швець від апелятива швець. Щоправда, „Український правопис" незрозуміло, з яких мотивів, зробив тут виняток, подавши форми Швеця, Швецеві (Швецю), Швецем та ін. [10, с. 110].

Говорячи про прізвища з суф. —ин, дослідник висловив думку, що в давальному відмінку однини потрібно вживати паралельні флексії -ові й —у, що знайшло відбиття у „Довіднику українських прізвищ". Наприклад: Ковалишинові а. Ковалишину, Степанишинові а. Степанииину, Ткачишинові а. Ткачишину і под. Такі паралельні закінчення подані у чинному „Українському правописі" (див. відмінювання прізвища Романишин [10,с. 111]).
Багато уваги приділяв проф. Ю.Редько вимові та наголошуванню прізвищ. Цим питанням автор присвятив спеціальну статтю „Вимова і правопис прізвищ" [1,22—28]. На його думку, прізвища, які дорівнюють загальним назвам (апелятивам), повинні завжди зберігати наголоси, властиві апелятивам. Тому наголошування прізвищ Кóваль, Спíвак, Крáвець, Бáран, Нóвак, Мáлий та ін. є необґрунтованим і помилковим [1, с. 26].

Щодо прізвищ із суф. -енко, то, за даними автора, їх із наголошеним суфіксом -éнко вдвоє більше, ніж на корені. Тому робить висновок, що наголошування на -енко треба вважати нормативним для всіх прізвищ із цим суфіксом, хоча можуть уживатися паралельні наголоси, зумовлені літературним або діалектним наголошуванням. Пор. літ. Лúсенко і діал. Лисéнко, літ. Теслéнко і діал. Тéсленко та ін.

У 1977 р. проф. Ю.Редько завершив роботу над восьмитомним „Словником сучасних українських прізвищ", над яким працював 25 років. Це унікальна праця в історії української лексикографії. Якби вона вийшла друком одразу після завершення роботи над нею, то була б єдиною працею такого типу на теренах Славії. Однак, у 80 - 90-х рр. XX ст. у слов'янському світі з'явилася низка лексикографічних праць. Серед них кілька невеликих історико-етимологічних словників російських прізвищ, а нещодавно ґрунтовний історико-етимологічний словник сучасних російських прізвищ У.Ганжиної. У 1999 — 2001 рр. побачив світ двотомний словник К.Римута „Nazwiska polaków: Słownik historyczno-etymologiczny". У 1983 р. вийшов словник чеських прізвищ. Словник своїх прізвищ видали македонці.

Після публікації„ Довідника українських прізвищ" (1969) пожвавилася робота в Україні над створенням регіональних словників-довідників. Це, зокрема, двотомний „Словник відтопонімічних прикметників і назв жителів України" (1994) та „Прізвища степової України. Словник" (2000) В.Горпинича; „Сучасні прізвища Ровенщини. - Ч. І. Дубровицький район" (1984) Я.Пури; „Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини к. XVIII - поч. XIX ст. (з етимологічним словником)" (2001) І.Фаріон; „Словник прізвищ. Практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі Чернівеччини)" (2002); „Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник" (2005) П.Чучки та деякі інші. Але навіть на фоні цієї сучасної ономастичної багатоманітності лексикографічних праць слов'янського й українського мовознавства „Словник сучасних українських прізвищ" Ю.Редька вигідно вирізняється. Це, насамперед, єдиний не реґіональний, а загальноукраїнський. Словник містить понад 25 тисяч прізвищ (точніше 25 809), зібраних із усіх реґіонів України. У ньому подана багата інформація про українські прізвища (правопис, наголошування, відмінювання, спосіб творення, етимологія, територія поширення). До словника доданий інверсійний індекс усіх прізвищ, який допоможе дослідникам з'ясувати словотвірну будову прізвищ. Усі ці елементи Словника становлять багатий і вдячний матеріал для розгортання ономастичних студій. „Словник сучасних українських прізвищ" стане основою для створення ономастичних словників, робота над якими останнім часом пожвавилась, про що свідчить їх поява. А це сприятиме створенню великого тезауруса українських прізвищ, який відображав би всю специфіку національної антропонімії. На матеріалі такого словника можна буде побудувати чимало досліджень із історії української мови, діалектології, лексикології, словотвору, а також етнографії та історії культури.

Незважаючи на те, що ономастичні праці проф. Ю.Редька написані й опубліковані майже півстоліття тому, вони й досі не втратили своєї наукової цінності. Їх високо оцінили вітчизняні й закордонні вчені. На ці праці часто посилаються дослідники з ономастики. З нетерпінням чекає наукова громадськість якнайшвидшого видання „Словника сучасних українських прізвищ", який стане гідним вкладом в українську лексикографію.

Література:
1. Редько Ю. К. Вимова і правопис прізвищ // УМЛШ. – 1964. – № 2. – С. 22-28.
2. Редько Ю. К. Відмінювання, правопис і наголос українських прізвищ // Про культуру мови. Матеріали республ. наук. конференції з питань культури української мови. – К., 1964. – С. 199-209.
3. Редько Ю. К. Географія основних типів українських прізвищ // Питання ономастики. Матеріали ІІ республ. наради з питань ономастики. – К., 1965. – С. 77-84.
4. Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. – К., 1969.
5. Редько Ю. К. Назва професії як основа виникнення частини українських родових прізвищ // Дослідження і матеріали з української мови. – К., 1959. – Т. 1. – С. 127-136.
6. Редько Ю. К. Основні словотворчі типи сучасних українських прізвищ у порівнянні з іншими слов'янськими // Філологічний збірник Українського комітету славістів. – К., 1958. – С. 112-129.
7. Редько Ю. К. Сучасні українські прізвища. – К., 1969.
8. Словник прізвищ. Практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі Чернівеччини). – Чернівці, 2002.
9. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У 2-х т. – К., 1978-1979.
10. Український правопис / 4-е вид., випр. і доп. – К., 1993.
11. Чучка П. Прізвища закарпатських українців. Історико-етимологічний словник. – Львів, 2005.
(http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=1340)

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 12:51
ABG
Автореферат дисертації канд. філ. наук: Брайченко Світлана Леонідівна, Антропонімічні уподобання мешканців Одеської області України: лінгвістичний аналіз. Одеса, 1999: http://disser.com.ua/contents/3111.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/1999/99bslula.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Панчук Галина Дмитрівна, Антропонімія Опілля. Тернопіль, 1999: http://disser.com.ua/contents/3115.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/1999/99pgdao0.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Шеремета Світлана Василівна, Антропонімія північної Тернопільщини. Івано-Франківськ, 2002: http://disser.com.ua/contents/3116.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2002/02ssvapt.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Головчак Наталія Іллівна. Німецькі прізвища Закарпаття. — Ужгород, 2003: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/242447.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2003/03gninpz.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Денисюк Василь Вікторович, Антропонімія українських історіографічних пам'яток другої половини XVII - XVIII ст. Київ, 2003: http://disser.com.ua/contents/3117.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2003/03dvvdp1.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Рульова Наталія Іванівна. Антропонімія Західного Поділля кінця XVIII-XX ст. Івано-Франківськ, 2004: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/31935.html

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 13:33
ABG
Пура Я. О. Сучасні прізвища Ровенщини. –. Ровно: РДПІ, Обл. географ. т-во, 1984-1989. – Ч. І-ІV. – 446 с.

Фаріон І. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини кінець XVIII – початок XIX ст. (з етимологічним словником. Львів, 2001. – 372 с.

Словник прізвищ: практичний словозмінно-орфографічний (на матеріалі Чернівеччини) / Гол. ред. Лук'янюк К. М.; Уклад.: Бабич Н. Д., Колесник Н. С., Лук'янюк К. М. та ін. – Чернівці: Букрек, 2002. – 423 с. (містить 30 000 прізвищ )

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 01 травня 2010, 13:33
ABG
Електронні ресурси:

Словник лемківских прізвищ: http://www.lemko.org/genealogy/krasovskiy/namesUA.html

Валентин Лученко, Тлумачний словник українських прізвищ: http://luchenko.com/index.php?option=co ... &Itemid=72

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 02 липня 2010, 13:16
ABG
Олександр Пономарів, Особові імена та прізвища: http://ponomariv-kultura-slova.wikidot. ... bovi-imena

... Імена, як і прізвища, є частиною лексичного складу мови. Серед українських прізвищ є загадкові, незрозумілі без етимологічного дослідження запозичення з інших мов. Проте більшість наших прізвищ утворено на українському ґрунті, вони тісно пов’язані з лексико-словотворчою системою рідної мови. Скажімо, від слова коваль як назви професії утворено прізвища Коваль, Ковалик, Коваленко, Ковалів, Ковальчук, Ковальський, Ковалівський; від ткач — Ткач, Ткачик, Ткачук, Ткаченко.
Упродовж кількасотлітньої розкиданості нашого народу по різних державах українські прізвища зазнавали російщення, полонізації, мадяризації та іншої денаціоналізації, тобто втрати національного обличчя. Особливо модним цей процес був у Московській імперії до- і пожовтневих часів: Майборода ставав Майборода, Сірко — Сєрков, Дубина — Дубін, Федина — Федін, Гайовий — Гаєвой, Кучма — Кучма, Олексійчук — Алексєйчук тощо.
Більшість носіїв таких прізвищ протестувала й протестує проти спотворення. Але окремі власники прізвищ-покручів (здебільшого люди з утраченим національним корінням) задоволені такими метаморфозами і з гордістю заявляють: «А в міня так записано в паспорті, прошу не перекручівать!» Як ото Голохвостий із п’єси «За двома зайцями»: «Натурально мая хвамілія Ґалахвастов, ето необразованиє мужики перекручівають!»
У засобах масової інформації можна натрапити на багато спортворених прізвищ. Існує кілька способів перекручення.
Перший. Зміна наголосу, що робить прізвище (на думку його носія) не схожим на слово-апелятив: Баран, Коваль, Кравець, Лопух, Дубіна, Драбіна (хоч усі, безперечно, здогадуються, що йдеться про такі слова, як баран, коваль, кравець, лопух, дубина, драбина й под.). Отже, наголошуймо правильно — Баран, Коваль, Кравець, Лопух, Дубина, Драбина. Так ведеться в усіх цивілізованих народів, що не соромляться рідної мови. Скажімо, жодному з німців не спадає на думку міняти наголос у слові Báuer (селянин), коли воно вживається як прізвище.
Другий. Прикметникові прізвища набувають неукраїнського звучання: Рябой, Рудой, Сухой, навіть Швидкой. Оскільки таких парадигм відмінювання немає в українській мові, то відмінювати, либонь, треба Рябоя, Рудоя, Сухоя, Швидкоя? Щоб уникнути таких парадоксів, варто повернутися до звичайних українських форм Рябий, Рудий, Сухий, Швидкий.
Третій. Заміна закономірного звука і на недоречний у таких позиціях е (є): Бєлік, Бєлошапка, Вєнік, Гнєдаш, Охремчук, Пасєка, Сєрік, Стрельчук, навіть Поєхало. Аби не нагадувати подруги Голохвостого Проні Прокопівни, котра казала, що вона не Сіркова, а Сєркова, носіям згаданих прізвищ краще надати їм літературного українського звучання: Білик, Білошапка, Віник, Гнідаш, Охрімчук, Пасіка, Сірик, Стрільчук, Поїхало.
Четвертий. Уставляння зайвих звуків, зміна закінчень: Гавва, Ліппа, Салло, Куппо, Неллін, Дьяченко, Третьяк, Ільєнко, Касьяненко, Татьянич, Ульяненко. За допомогою цих хитрощів можна (але чи варто?) затемнити зміст хіба що в прізвищі Неллін (від нелин — дуб, що не линяє, тобто не скидає листя на зиму). Щодо решти — всім одразу спадають на думку слова ґава, липа, сало, купа, дяк, третяк, Ілля, Касян, Тетяна, Уляна. Не смішімо ж людей і пишімо: Ґава, Липа, Сало, Купа, Нелин, Дяченко, Третяк, Іллєнко, Касяненко, Тетянич, Уляненко.
П’ятий. Нехтування правила чергування о з і: Бєловол, Рябоконь, Кот, Поп, Дробноход. Виходить, що для того самого слова існують різні правописи, залежно від виконуваних ним функцій? Але така практика суперечить «Українському правописові», тому слід писати Біловіл, Рябокінь, Кіт, Піп, Дрібнохід (не забуваючи, однак, про чергування — Біловола, Рябоконя, Кота, Попа, Дрібнохода).
Шостий. Винайдення нових антропонімічних суфіксів: Калініченко, Резніченко, Огороднік, Вєдєніч, Варєнік, Кірік, Мечніков і под. В українській мові закономірними є суфікси -ик, -ич, після голосних -їк, -їч (Котик, Галич, Слоїк, Груїч); суфіксів -ік, -іч немає. Тож правильні написання згаданих прізвищ такі: Калиниченко, Різниченко, Огородник, Веденич, Вареник, Кирик, Мечников.
Сьомий. Написання на кшталт: Дєнісов, Данілов, Лєбєдєв, Шумілова, Архіпова. Жодними міркуваннями внутрішньомовного характеру такого виправдати не можна. У близькоспоріднених мовах (і не тільки в слов’янських), які користуються однією графікою, основи спільних слів пишуться однаково, а вимовляються по-різному, згідно з законами кожної мови. Скажімо, ім’я Ізаура французькою мовою пишеться Isaure, португальською Isaura, а вимовляється відповідно Ізор та Ісаура. Тож нам треба писати Денисов, Данилов, Лебедєв, Шумилова, Архипова, бо вимова типу Лєбєдєв, Дєнісов — справжнє знущання з фонетичної системи української мови.
Перелічені сім способів не вичерпнуть списку перекручень українських прізвищ. Є такі спотворення, що не вкладаються в жодні рамки: Алексєєнко, Алексієнко, Аніщенко, Вєрємєєнко, Гріщук, Зимніч… Найсумніше в цьому, ще раз наголошу, те, що носії прізвищ змирилися з перекрученням їх. Одні вперто повторюють, що в них «так записано в паспорті», інші намагаються навіть застосувати власну етимологію: мовляв: Грищук походить не від Гришко, а від гріх, Зимнич не від зимний (як Дивнич від дивний, а Білич від білий), а від зима й ніч (але ж тоді відмінювати прізвище Зимніч треба Зимночі, Зимніччю!), Куцовіл не від куций віл, а від куца воля, через це —Куцевол. Затемнюють прозору етимологію, наводять туману, якщо висловлюватися фразеологізмами.
Не варто обстоювати спотворені історичними обставинами форми прізвищ. Треба відродити справжні прізвища, як і цілу націю. Це явища одного порядку.
Чимало непорозумінь маємо з відмінюванням українських прізвищ. Здавалося б, тут усе зрозуміле: чоловічі прізвища відмінюються всі, жіночі також усі, крім тих, які закінчуються на приголосний та на о: Іван Кушнір, Петро Левченко, Євген Покотило — Івана Кушніра, Петра Левченка, Євгена Покотила, але Марія Кушнір, Ганна Левченко, Катерина Покотило — Марії Кушнір, Ганни Левченко, Катерини Покотило і т. д. Однак нерідко трапляються випадки, коли чоловіки — носії українських прізвищ на кшталт Бойко, Вареник, Лихопій запевняють, що їхні прізвища не відмінюються і пишуть: виступ Василя Бойко, спортивні успіхи Максима Вареник, заява Миколи Лихопій.
На прізвища, як і на решту слів, поширюються фонетичні, граматичні та інші мовні закони. Якщо в нашій мові в загальних назвах наявні випадні голосні е та о (голець — гольця, стрілець — стрільця, заєць — зайця, дубок — дубка), то вони мусять бути й у прізвищах: Голець — Гольця, Стрілець — Стрільця, Заєць — Зайця, Ємець — Ємця, Дубок — Дубка, Бурячок — Бурячка. А деякі мовці помилково кажуть і пишуть Заєця, Ємеця і под.
Український правопис у всіх його виданнях, спираючись на мовну практику українського народу (а не на окремих індивідів, котрі не опанували всіх тонкощів нашої мови), вимагає дотримуватися правил чергування о, е з і у відкритому й закритому складі: Кривоніс, Перебийніс — Кривоноса, Перебийноса; Біловіл, Чорновіл, Рябокінь, Сивокінь, Дерикіт — Біловола, Чорновола, Рябоконя, Сивоконя, Дерикота. Жодних інших варіантів у прізвищах такого типу не допускається.
Прізвища, котрі мають форму присвійних прикметників на -ів, так само зазнають чергування: Ковалів — Ковалева, Лесів — Лесева, Гнатів — Гнатова, Михайлів — Михайлова, Прокопів — Прокопова. У прізвищах цього типу останнє видання «Українського правопису» допускає також варіант без чергування: Михайліва, Олійниківа, Прокопіва тощо, хоч такі форми мають яскраво виражений розмовний характер. Ми ж поки що (слава Богу!) не пишемо Львіва, Могиліва-Подільського замість нормальних форм Львова, Могилева-Подільського.
На сторінках преси трапляються помилки в написанні українською мовою російських прізвищ: Васил’єв, Порфирьєв і под. Тут правило таке: після б, п, в, ф, м, задньоязикових г, х, ґ, к та після р пишемо апостроф: Аляб’єв, Астаф’єв, Артем’єв, Лук’янов, Григор’єв, Порфир’єв; після решти приголосних — м’який знак: Ананьєв, Васильєв, Панасьєв і т. д.
Кілька слів про відтворення українських прізвищ російською мовою. Прізвища, як і інші слова, належні до іменних частин мови, засвоюються здебільшого в формі називного відмінка однини: Перебийнис, Черновил, Дерикит, Лесив, Михайлив. Оскільки російській мові, на відміну від української, не властиве чергування голосних у закритому й відкритому складі, при відмінюванні треба зберігати фонетичне оформлення називного відмінка українських прізвищ: Перебийниса, Перебийнисом, Черновила, Дерикита, Лесива, Михайлива тощо.

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 07 серпня 2010, 16:20
ABG
Автореферат дисертації канд. філ. наук: Кравченко Валентина Олександрівна. Антропонімія надазовських греків у її відношеннях з українською та російською антропоніміями. Донецьк, 2002: http://disser.com.ua/contents/3113.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2002/02kvoura.zip

Откуда у грека фамилия?: http://www.azovgreeks.com/portal/tabid/ ... icleId=240

Имена и фамилии по материалам поминальников православных парафий греков Крыма первой половины XVIII века: http://www.azovgreeks.com/portal/tabid/ ... icleId=261

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 17 вересня 2010, 21:27
ABG
Горобець В. З історії українських прізвищ ХVІІІ ст.: http://www.kulturamovy.org.ua/KM/pdfs/Magazine59-21.pdf

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 30 вересня 2010, 11:30
ABG
Автореферат дисертації канд. філ. наук: Близнюк Богдана Богданівна. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку. Львів, 1997: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/29985.html

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Глущик Сергій Васильович. Українська антропонімія у Генеральному описі Лівобережної України 1765-1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку). Київ, 2003: http://www.disser.com.ua/contents/6383.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2003/03gsvskp.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Корнієнко Ірина Анатоліївна. Прізвища Дніпровського Припоріжжя (граматична структура, морфемна структура, лексико-семантична база, походження). Дніпропетровськ, 2004: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/31816.html

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Бабій Юлія Борисівна. Прізвища сучасної Середньої Наддніпрянщини. Одеса, 2007: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/339158.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07bybssn.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Новикова Юлія Миколаївна. Семантико-словотвірна структура прізвищ Центральної і Східної Донеччини. Одеса, 2008: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/343900.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2008/08nymcsd.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Ящук Леся Валеріївна. Антропонімія Житомирщини XVI-XVII ст. Київ, 2008:
http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/341546.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2008/08ylvajs.zip

Автореферат дисертації канд. філ. наук: Фернос (Блажчук) Юлія Іванівна. Антропонімія Уманщини XVII – початку XXI ст. Київ, 2008: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/343206.html ; http://www.nbuv.gov.ua/ard/2008/08byiaup.zip ; http://avtoreferat.net/content/view/11131/66/

Автореферат дисс. канд. фил. наук: Романова Татьяна Николаевна. Российские фамилии украинского происхождения. Чебоксары, 2001: http://www.dissercat.com/content/rossii ... hozhdeniya

Re: Українські прізвища та їх форми (статті та матеріали)

ПовідомленняДодано: 02 березня 2011, 11:21
ABG
Добровольська О. Я. Білоруські лексичні елементи в українській антропонімії ХVII ст. (на основі “Реєстрів Війська Запорозького” 1649 р.) // Проблеми слов’янознавства. — 1999. — Вип. 50. — С. 91–96.
(http://www.franko.lviv.ua/page/n50/09.pdf)

Яценко Н. О. Українські прізвищеві назв XVII ст., мотивовані апелятивами на позначення назв одягу (на матеріалі "Реєстру Війська Запорозького 1649 року") // Ономастика. Антропоніміка. / Studia Slovakistica. — Вип. 9. — Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2009. — C. 96-100.
(http://www.odigest.org/index.php?page=a ... tsenko&p=7)