Форум Українського геральдичного товариства

Ну от, ще й такі імена в нас тепер є!
На: http://unian.net/ukr/news/news-354198.html

Новонародженого хлопчика назвали Януковичем
26.12.2009
У Закарпатті новонародженого хлопчика назвали Януковичем.
Про це кореспонденту УНІАН повідомила мати малюка Олена Брежинська.
За її словами, сина вона народила 10 грудня і вирішила назвати Януковичем на честь лідера Партії регіонів Віктора Януковича.
Малюка відтепер зватимуть Брежинський Янукович Іванович.
25-річна мати хлопчика Януковичем назвала свого третього сина. Старшого, 9-річного, звати Ігнатіо, середнього, 7-річного, охрестили Віталієм. «Ім’я Ігнатіо дала на честь героя з одного з бразильських серіалів, які дивилася на той час, коли малюк народився. Януковичем вирішила назвати, бо Віктор Федорович мені дуже подобається, тому хочу, щоб мій син був такий гарний і твердохарактерний, як він», - додала О. Брежинська.
Вона також додала, що з чоловіком Іваном живе у цивільному шлюбі, він нічого проти такого імені не має.
О. Брежинська також розповіла, що всі жителі мікрорайону, в якому вона живе, всі родичі та сусіди дуже раді, що вона назвала сина Януковичем. Голосувати всі також обіцяють за В. Януковича. «Навіть у нашій хаті на стіні портрети Віктора Януковича», - уточнила О. Брежинська.
Родина Брежинських живе у присілку Іванівка смт Середнє Ужгородського району Закарпатської області. В присілку Іванівці живуть переважно роми.

повертається епоха октябрін і владленів..?

Чим би "русины" не бавились, лише б не плакали.

"А я дивлюсь, поглядаю,
Сміюся сльозами.
Дивлюся, сміюся, дрібні утираю..."
Якщо в народу нема клепки то звідки вона візьметься в народних обранців.

Оце вже точно - якщо дуріють звичайні люди, то що вже чекати від тих, що з жиру бісяться.

Балимба написав:Чим би "русины" не бавились, лише б не плакали.

Так виглядає, що це не русини, а цигани. В кінці статті якось так "розмито" написано: "В присілку Іванівці живуть переважно роми". Називається - розумій, як хочеш!

На http://ukrainica.org.ua/ukr/ukr_imena_prizvysha низка матеріалів про імена та прізвища.

Щодо імен знімаю капелюха перед балканськими слов"янами - такі гарні слов"янські імена зберегли!!! І це при більш ранній порівняно з нами християнізації

До речі, про слов"янські імена:

ТРЕХЛЕБОВ А. В. СЛАВЯНСКИЙ ИМЕНОСЛОВ
Пермь 2002

СОДЕРЖАНИЕ
СЛОВАРЬ КОЩУННИКА 4
Основные понятия именослова 5
СЛАВЯНСКИЙ ИМЕНОСЛОВ 27
Предисловие 27
Искажение предназначения имени в современных заимствованиях 30
Славянские имена, отражающие качества Знания 34
Уклад славянского общества и его связь с именем человека 42
Славянские имена 45
Имена смердов 45
Имена весей 50
Имена витязей 58
Имена ведунов 68

http://upload.com.ua/get/901290102/
Книга не без "фанатизму" , проте є що почерпати .

Krutyvus написав: http://upload.com.ua/get/901290102/

На жаль, за вказаним посиланням книжка вже недоступна. Чи можете її десь "закачати"?
Цікаво, чи є в цій книженції ім'я "Янукович" і чиє воно - смерда чи відуна?

Советую почитать книгу В.С. Казакова "Именослов"(2003 г, Москва-Калуга)-там описаны все исконно славянские имена. Причём книга очень адекватная, без всяких фантазий,которые нередко встреч-ся у неоязычников.

DmitroR-2 написав:Советую почитать книгу В.С. Казакова "Именослов"(2003 г, Москва-Калуга)-там описаны все исконно славянские имена. Причём книга очень адекватная, без всяких фантазий,которые нередко встреч-ся у неоязычников.

Порада "на охотку"! Справа в тому, що з давніх часів і десь до 15-16 ст. новонародженим паралельно з хрестильним, давали ще й ім'я-оберег (язичницьке). І якими б "фанатиками" православ'я наші предки не були (насправді цю дурницю видумали попи казками про козацьку боротьбу з іновірцями), оте ім'я-оберег набагато більше важило для сім'ї.
Це все я веду до того, що зараз "колекціонерів" імен розвелося як мулу. Переписують один в одного тлумачення імен, часто допускаючи дурепні помилки у трактуванні. І майже ніхто з них не читає літературних пам'яток, щоб відшукати те чи інше ім'я. Тому, думаю, що ваш Казаков - черговий козачок у цьому питанні. Адже йому ніколи не вистачить бекети в голові написати у своїй "роботі" звучання імені, наприклад, канівською чи ніжинською говіркою. А там якраз весь смак!..

Власні імена людей: Словник-довідник / Уклад. Л. Г. Скрипник, Н. П. Дзятківська. — Київ: Наукова думка, 1986. — 310 с.

Російсько-український словник: Прізвища, Імена, Імена по-батькові; Області; Райони; Міста; Селища міського типу; Села / Упоряд. З. Г. Рикова, Н. В. Щеголівська. — Харків: РПВ «Оригінал», 1997. — 304 с.

Словник українських імен / укл. І. І. Трійняк — Київ: Довіра, 2005.

Електронні ресурси:
Власні імена людей: http://hohlopedia.org.ua/vlasni_imena_lyudey/

Статті про поширення імен в Галичині в ХІХ – на поч. ХХ ст.:

*Ярослав ГРИЦАК, "Яких-то князів були столиці в Києві?..": до конструювання історичної пам’яті галицьких українців у 1830-1930-ті роки // Україна Модерна. – 2001. – Ч. 6.
(http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/ ... roslav.htm)

*Ярослав ГРИЦАК, Руслан, Богдан і Мирон: три приклади конструювання ідентичності серед галицьких русино-українців // Україна Модерна. – 2003. – Ч. 8.
(http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/ ... roslav.htm)

Олександр Пономарів, Особові імена та прізвища: http://ponomariv-kultura-slova.wikidot. ... bovi-imena

Газета «Вечірній Київ» багато років веде рубрику «Бо то не просто мова, звуки…», під якою виступають мовознавці, вчителі, письменники, публіцисти, інженери, робітники, селяни — люди з різних куточків України, об’єднані щирим уболіванням за долю української мови. Проте трапляються дописи, автори яких уболівають не зовсім переконливо. Одна дописувачка, що назвалася просто мамою, просить допомогти, бо вже, мовляв, «нервів не вистачає доводити свою правоту». У чому ж річ? Шановна мама зокрема пише: «Десять років тому я мала необережність назвати свою дочку найулюбленішим для мене ім’ям Аннушка, що перекладається з давньоєврейської мови як Божа благодать. Свідоцтво про народження дитини виписали, як і всі тоді документи, російською мовою. Все було добре». Уявляєте, яке своєрідне вболівання за українську мову? А далі в школі, в загсі та в інших установах тій пані почали доводити, що Анна українською мовою звучить як Ганна, але мама запевняла й запевняє: «У моєї дівчинки ім’я Анна, а не Ганна, бо я назвала її запозиченим ім’ям, а не українською Ганною».
Усі батьки мають право називати своїх дітей бозна-якими іменами (правда, не всі діти потім, коли виростуть, дякують татусеві й матусі за надмірну оригінальність). Але чи можна собі уявити, щоб, скажімо, англійська мати патетично вигукувала навіть спересердя: «Я назвала свою дочку запозиченим ім’ям (наприклад, Лисавета), а не англійською Елізабет!»? Полишмо на особистий смак шановної мами те, що їй миліша Аннушка, ніж Ганнуся. Завважмо тільки, що слова Аннушка (-ушк є суто російським суфіксом) у гебрайській (давньоєврейській) мові не було. Там було ім’я Hannah, пов’язане зі словом hanan «він (Бог) був милостивий (ласкавий, благодатний)». За іншою етимологічною версією, ім’я походить від гебрайського слова hen «грація, миловидність». Гебрайське ім’я Hannah через грецьку мову з прийняттям християнства поширилося в багатьох народів світу, пристосувавшись до фонетичних законів кожної мови. У слов’ян воно має такі форми: болг., рос. Анна, п. Hanna, ч., влуж. Hana, срб. Ана, укр., бр. Ганна.
Ім’я Ганна одне з найпоширеніших серед українок, про що свідчить велика кількість пестливих утворень від нього: Ганка, Ганочка, Ганнуся, Нуся, Нюся, Ганця, Гандзя (згадаймо відому народну пісню про Гандзю) тощо. Це ім’я оспіване в численних народних піснях і в творах майстрів українського слова. Напр.:

Сіла Ганочка край віконця,
Всі гадочки перегадала,
Дружечок позбирала (нар. пісня).

Ой сяду я під хатою,
На вулицю гляну,
Як то тії дівчаточка
Без своєї Ганни,
Без моєї Ганнусеньки
У хрещика грають (Т. Шевченко).

Є в нас і Анна, але це фонетичний варіант, поширений на західноукраїнських теренах. Скажімо, героїня драматичного твору Івана Франка «Украдене щастя» зветься Анна. Але офіційна українська форма — Ганна. Тож мають цілковиту рацію і вчителі, і працівники загсів, коли в документах записують Ганна, а не Анна. Коли ж мамі, про яку йдеться, більше подобаються запозичені, а не українські Імена, то вона може заспокоїтися тим, що Ганна й Анна, як зазначено вище, різні форми того самого гебрайського (запозиченого!) імені.
А взагалі якщо говорити про походження, то переважна більшість українських імен є іншомовними. Вони прийшли до нас із прийняттям християнства в X столітті і сягають трьох етимологічних джерел: грецького (Агатангел, Андрій, Антін, Аркадій, Василь, Гарасим, Дмитро, Євген, Леонід, Макар, Микола, Олексій, Олександр, Степан, Агата, Анастасія, Галина, Оксана, Олена, Раїса, Текля, Тетяна тощо), латинського (Валентин, Валерій, Віктор, Віталій, Сергій, Марина, Мокрина, Мотрона, Наталя і под.) та гебрайського (Адам, Гаврило, Данило, Іван, Максим, Михайло, Оверкій, Яків, Ада, Аза, Ганна, Марія, Сусана, Тамара й ін.). З дохристиянських імен канонізовано скандинавські — Ігор, Олег, Ольга, Оскольд (Аскольд) та слов’янські — Богуслав, Бронислав, Всеслав, В’ячеслав, Мирослав, Ростислав, Святослав, Станіслав, Людмила, Світлана та інші, частина з яких є кальками з грецьких — Богдан (гр. Theodotos), Богодар (гр. Theodoros), Віра (гр. Pistis), Любов (гр. Charis), Надія (гр. Elpis). Без перекладу лишилася Софія (гр. Sophia<sophia «мудрість»).
Коли ж тепер говоримо про якесь ім’я, що воно запозичене, маємо на увазі його належність до тих не освячених традицією антропонімів, що з’явилися в нас у 20—30-х роках: Адольф, Альберт, Артур, Аделіна, Гертруда, Женев’єва, Люсьєна, Матильда й под. Вони й тепер видаються не цілком звичними на українському ґрунті, особливо в поєднанні з нашими прізвищами та іменами по батькові (напр., Альварес Микитович Гарбуз, Матильда Харитонівна Підтикайло). Тож вибираючи ім’я дитині, батьки мають добре зважати на умови його функціонування в майбутньому...

Натрапила на таке:
Власні імена людей. Словник-довідник Автор: Скрипник Л.Г., Дзяткивская Н.П.Киев: Наукова Думка.2005.Страниц: 334.Формат: pdf. 12,3 Мб

Третье издание Словаря-справочника по своему построению, содержанию и объему существенно не отличается от предыдущего (1996 г.). В нем подаются официальные имена, употребляемые в Украине, и их варианты, включены сведения об их происхождении, правила правописания украинских и русских фамилий. Имена иллюстрируются отрывками из поэтических произведений, народных песен и тому подобное. Для филологов, работников прессы, загсов, паспортных столов, для всех тех, кто интересуется происхождением имен. Словарь пригодится молодым родителям

Ссылки :
http://turbobit.net/zt0ajfu40ij5.html
http://depositfiles.com/files/b833tt4s4