Стрільбицькі \ Стрельбицькі \ Стрельбіцькі \ Стрельбицкие \

Дослідження родоводів

Re: Стрільбицькі \ Стрельбицькі \ Стрельбіцькі \ Стрельбицки

Повідомлення Strilbycki » 01 березня 2012, 23:22

Перша документальна згадка про село Стрільбичі від 1437 року.

Зображення


Вичитка цього документу:
«210. Actor Wolosschin kmetho de Strzelbicze terminum secundum contra dominum Stadniczski attemptavit. Et Albertus de Podlyeski procurator ipsius terminum simplici infirmitate prorogavit ad terminos proximos»

Переклад на українську мову:
«210. позивач Волошин, кметь зі Стрільбич, вдуге ставав (або позивав) до суду проти Стадницького . Альберт з Підліски, уповноважений (Стадницького) на це засідання суду не зявився, справа переноситься на найбличе засідання суду».
(Висловлюю щиру подяку, пану Ігорю Смутку за правильне тлумачення перекладу з латини на українську мову).

Джерело: AGZ XIII, nr 210. (Акти гродські та земські т. ХІІІ, ст. 23, № 210)
http://www.wbc.poznan.pl/dlibra/publica ... 4646&tab=3
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 291
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Стрільбицькі \ Стрельбицькі \ Стрельбіцькі \ Стрельбицки

Повідомлення Strilbycki » 15 квітня 2012, 12:22

Юрій (Георгій) де Стрільбицький (*01 червня 1776 р., село Військо (Гійсько) Добромильського деканату Перемишльської єпархії + 25 лютого 1832 року), син пароха цього села, отця Івана Стрільбицького та Марії з дому Левицьких (старший брат ротмістра кавалерії Миколи-Івана Стрільбицького).
Скінчив головну школу і гімназію (напевно в Добромилі, Перемишлі, або Львові ?).
Прийнятий до семінарії 23 жовтня 1787 р.
Скінчив студії Духовної самінарії 10 липня 1793 року.
Свячення прийняв 28 січня 1794 р.
Став каноніком в 1818 р., згодом архидияконом, деканом Перемишльським, радником і референтом митрополичої консисторії (за митрополита Михайла Левицького).

Джерело: О.В.Дольницький "Літопис роду Дольницьких" Львів, Український Католицький Університет 2004 р., стор. 399-407.
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 291
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Стрільбицькі \ Стрельбицькі \ Стрельбіцькі \ Стрельбицки

Повідомлення Strilbycki » 17 квітня 2012, 20:09

Літопис роду Дольницьких. Документи, матеріали, спогади: генеалогічне дослідження - http://press.ucu.edu.ua/book/litopis-ro ... idzhennya/

Зображення
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 291
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Стрільбицькі \ Стрельбицькі \ Стрельбіцькі \ Стрельбицки

Повідомлення Strilbycki » 27 квітня 2018, 10:17

Про користь від дослідження бокових гілок Роду.

Мова про потомків брата мого чотири рази прадіда Івана Стрільбицького - Миколу Стрільбицького.
Микола Стрільбицький народився в селі Військо під Перемишлем.
В архіві Перемишля збереглась метрика про його народження, яку вдалося відшукати ще десять років тому.

Згідно шематизмів, що видані Дмитром Блажейовським (Historical sematism of the Archeparhy of L`viv 1832-1944. Kyiv 2004. Ст. 417) підтверджується, що Mykola Stril`byc`kyj народився 1774 року, висвятився 1803 року, та помер 29.03.1845 року в Ozirna, Zboriv (1832 - 1845).
Парафію Святої Трійці успадкував його зять - Степан Качала. (Про депутата Галицького сейму о. С.Качалу нижче)
Микола Стрільбицький мав сина Гната та двох доньок: Анну та Юлію.
Наш спільний предок Ян Стрільбицький мешкав під Перемишлем в селі Військо, де він був парохом цього села.
Все це підтверджує в "Своєму родоводі" правнук о. Миколи Стрільбицького - Кирило Студинський.
Голова НТШ у Львові 1923-1932 років Кирило Студинський залишив багато власних публікацій в науковій літературі. Про нього такожє великий пласт досліджень, але в жодному з видань не наводили в повному обсязі розписаний його власною рукою Родовід, де третина присвячена спорідненню Качал та Левицьких і в наступному поколіні відповідно: Студинських, Слюзарів та Лозинських з родом Стрільбицьких.
Він описує перекази своєї матері (онуки Миколи Стрільбицького) про наполеонівського ротмістра, та цитує деякі публікації української та польської преси з середини сорокових років минулого століття.
Загалом характеризує ситуацію з складанням родоводів представниками української інтелігенції на той період.

П.М.Також загально відомо, що донька К.Студинського була одружена з О.Тисовським.

В архіві (ЦДІАУ у Львові) збереглась ця його розвідка, яка була написана в другій половині сорокових років минулого століття.
Дякуючи Ігою Смутку цей матеріал зараз є в моєму користуванню.

отець Степан Качала - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1 ... 0%BB%D0%B0

Сьогодні відвідав будівлю в Києві, яку звів онук брата мого чотири раза прадіда - Володимир Качала - http://kbvnanu.kiev.ua/kontakty/14-budy ... enykh.html

Цій історичній садибі зараз знаходиться "Будинок вчених" Київський Будинок Вчених НАН України.
Саме там задовго до винайдення "лямпочки ілліча" було вперше в Києві запроваджено електричне освітлення лампами накалювання (Едісона).

Володимир підтримував українців в Києві.
Цікава довідка на сайті "Будинку вчених" - http://kbvnanu.kiev.ua/kontakty/14-budy ... enykh.html

Поза лікувальним сезоном орендатор використовував приміщення закладу на свій розсуд. Частину їх займав цілорічний готель, де мешкав і сам Володимир Степанович із родиною. Тут він охоче приймав земляків з Галичини, серед яких були і його родичі. Так, у 1880-і роки, навчаючись на медичному факультеті Київського університету, в помешканні інженера Качали жив його племінник Сергій Киричинський; сюди приїздив і старший брат Сергія – Омелян Киричинський. У спогадах останнього про Володимира Качалу сказано таке: «Почував себе Українцем, жив в стислій приязні з [Олександром] Кониським і залюбки жертвував на українські справи чималі суми, потайки від тітки, що була Росіянкою і не раз передо мною нарікала, що дядькове українство коштує їм дорого. Як Галичанин, він давав притулок приїжджим до Києва Галичанам і допомагав їм влаштовуватися». Саме в готелі Качали у квітні-травні 1886 року зупинився Іван Якович Франко, коли приїздив до Києва брати шлюб з киянкою Ольгою Хоружинською, а Сергій Киричинський був у весільному обряді одним з «бояр» від нареченого. Зауважимо, що перебування славетного письменника потім далося інженерові взнаки, бо царська влада сприймала Франка як «небезпечного соціаліста». Тож сам Качала потрапив до списків «неблагонадійних» і навіть не мав змоги оформити перехід з австрійського підданства до російського.
Втім, це не заважало Володимиру Степановичу незмінно підтримувати українську культурну справу в Києві. Одним з її символом стала так звана «зала Качали» в закладі мінеральних вод. Коли вона була вільною від лікувальних функцій, орендатор надавав її, зокрема, під заняття українського хору, очолюваного композитором Миколою Віталійовичем Лисенком. Про «залу Качали» тепло згадувала племінниця Лисенка – письменниця та українська громадська діячка Валерія О’Коннор-Віленська. У 1887 році в гостях у Володимира Качали перебував його небіж Кирило Студинський (майбутній літературознавець, дійсний член Всеукраїнської Академії наук); тут він познайомився з Миколою Лисенком і разом з ним їздив до Канева на могилу Тараса Шевченка.


Тут про перебування Івана Франка у Києві - http://elib.nplu.org/view.html?&id=7836

Про Кирила Студинського - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1 ... 0%B8%D1%87

Про Володимира Качалу - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0 ... 0%B8%D1%87

Про потомків сестри К.Студинського - Слюзарів - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0 ... 0%B8%D1%87

Про Владислова Лозинського - онука Юлії Левицької, яка була сестрою пароха Максима Левицького жонатого на донці о. М.Стрільбицького - Юлії.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0 ... 0%B8%D0%B9

Про Олександра Тисовського - https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0 ... 0%B4%D1%80
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 291
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Re: Стрільбицькі \ Стрельбицькі \ Стрельбіцькі \ Стрельбицки

Повідомлення Strilbycki » 09 серпня 2020, 20:49

Міфи та реальність. Вивід з тіні незабутих предків.

До теми коли пра....прадід, син греко-католицького священика з під Перемишля, ротмістр кавалерії Іван Стрільбицький під час наполеонівських воєн полонив графську доньку, мою чотири разі прабабусю Анну Марію Доротею Терезію Ферретто.

Цю історію вперше почув від своєї бабусі перед сном, коли вона розповідала про її молодість, про її предків та мужа який згинув на ІІ світовій.

Історіографія цієї саги вже має 200 років і за цей час реальна історія була оповита низкою міфів.

В родині зберігся складений в кінці ХІХ ст. моїм прапрадідом Володимиром родовід в якому згадується чотири покоління Стрільбицьких.
Зображення

В польській та українській, а також румунській пресі міжвоєнного часу було зроблено низку публікацій стосовно розшуку потомків по Анні Марії Ферретто, оскільки їх розшукували в рамках спадкової справи по братові Анни Марії - Джованні Марія Мастай де Ферретто, який більше відомий широкому загалу під іменем Папи Римського Пія ІХ.

часопис "Свобода" №27 від п`ятниці 3 лютого 1933 р. з ЗДА (США) [url]http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1933/Svoboda-1933-027.pdf#search="стрільбицький"[/url]


Зображення

вичитка:
ВЕЛИЧНИЙ СПАДОК ДЛЯ УКРАЇНЦІВ.
Час від часу стрічається в польській пресі голоси про великий процес, який ведеться в Барцелоні в справі спадку по по сестрі папи Пія ІХ. Процес той добігає до кінця. Сестра папи походила з давньої шляхотської родини графів Мастай деля Фереті. Обоє з папою посідали в Барцельоні палату грандів і безмежні лятифундії. Вартість усього маєтку оцінюється на 2 міліони фунтів стерленгів. Побіч інших спадкоємців підіймає претенсії до того великого спадку п. Іван Стрільбицький, залізничний урядник руху мешкаючий у Букачівцях. І. Стрільбицький є в простій лінії правнуком сестри папи, графянки Марії Мастай деля Фереті, яка пізнала на двірській в Барцельоні молодого емігранта Івана Стрільбицького. Молоді пібрались і вкоротці вернулись до родинних дібр Стрільбицького в Галичині.
І.Стрільбицький посідає грамоти і копії метрик, з яких видно що його прадід був оженений з Марією Мастай деля Фереті і помер у часі холери 1855, як гр.-кат. парох у Гуйську коло Добромиля. З того подружжя походив гр.-кат. парох громади Текучи коло Коломиї. Він помер 1882 р., полишаючи трьох синів: Володимира, Льва, Антона і 2 доньки. Лев Стрільбецький мешкає тепер у Текучій і числить 82 роки. Антін полишив шестеро дітей, між котрими є як найстарший Іван Стрільбицький з Букачовець. Як правнук, має правні претенсії до великого маєтку. Добігаючий до кінця процес бере корисний оборот, так, що можна надіятися, що часть колосального спадку прийде й українській родині.


газета Діло №109 четвер 25 квітня 1935 р.
Зображення

Українка з Буковини спадкоємницею папи Пія ІХ (помилково написано - ХІ)
Румунські газети розписалися широко про спадщину по папі Пію ІХ. В 1916 р. явилися в польських газетах оголошення, в яких шукалося спадкоємців папи Пія ІХ., що помер в Римі 1879 р. Спадщина, полишена папою Пієм ІХ склалася з замку і маєтку в Барселоні, 60 міліонів у пезетах і ріжних дорогоцінностей і мала припасти нащадкам його сестри Марії Доротеї. На це оголошення зголосилося багато спадкоємців, але вони не могли доказати своїх прав до спадщини. Одинокою особою, яка ці права доказала, була пані Ольга Федорович із Вижниці на Буковині, що мешкає тепер у Чернівцях. Вона предложила документи, з яких виходить недвозначно, що покійна сестра папи Пія ІХ була її прабабкою. Пані Ольга Федорович жила в дуже скромних відносинах з маленької пенсії по своєму мужові, що був урядником. Вона оповідає, що недавно відвідав її один торговець старинними річами з Берліну, граф Болеслав Мастай деля Фереті, який обїхав автом цілу Польщу, щоби доказати, що він кревний покійного папи Пія ІХ. Каже, що він походить з родини, яка від 1520 р. мешкає в Італії і має кревних у Львові та Кракові. Незабаром він має виїхати до Барцельони, щоби 28 свідоцтвами уродження доказати, що він кревний покійного папи Пія ІХ. Але й п. О.Федорович має старі документи, я яких виходить, що пок. сестра папи Пія ІХ. познайомилася на двірськім балю в Барцельоні з бувшим полоненим Наполєона, Іваном Стшельбіцьким, якого батько мав посілости в Польщі, і вийшла за нього заміж. Молода пара виїхала після весілля до Польщі, де залишилася у своїх добрах. Пані Федорович твердить, що вона є одинокою правдивою спадкоємницею по папі, бо пам'ятає, що її покійний батько оповідав про маєтки в Барцельоні та дорогоцінности, які там осталися. "Я знала", оповідає пані Ольга Федорович, "що походжу з шляхотської родини, що пок. папа Пій ІХ був нашим близьким свояком, одначе не інтересувалася спадщиною. Я пригадала собі те все аж тоді, коли вичитала в польських газетах про спадщину і про рішення суду в Барцельоні". Пані Ольга Федорович приготовлюється тепер до виїзду до Барцельони, де перед судом докаже свої права до спадщини, щоби відти повернути - міліонеркою.
-Буковинець.


Газета "Діло" №146 від 05.06.1935 р. додає роз'яснення та уточнення до попередньої публікації:
- українські спадкоємці міліонового папського майна. У звязку зі статею, поміщеною в 109-му числі "Діла" (з 25. квітня ц.р.) п.а. "Українка з Буковини спадкоємницею папи Пія ХІ" одержуємо з добре проінформованих кол таке вияснення; "Бл. п. Іван Стрільбицький був ротмістром наполеонівських військ і в цьому характері мав вступ на двірський баль у Барцельоні, де познайомився зі сестрою папи Пія ІХ, Марією Доротеєю, з якою оженився. Був українцем з Галичини та вивчив свого сина Миколу на священика, що був парохом Текучі пов. Коломия. Там він помер у 1880 р. залишивши трьох синів та одну чи дві доньки. Один з тих синів о. Миколи Стрільбицького, внук ротмістра Івана Стрільбицького і сестри папи Пія ІХ Марії Доротеї, а саме Лев Стрільбицький, 86-літній старець, що живе, перебуваючи у сина Володимира, державного лісничого в Микуличині Чемигівській Поляниці. Донька того ще жиючого Лева Стрільбицького є п. Ольга Федорович із Чернівців, якої чоловік був суддею у Вижиці на Буковині. Родина Стрільбицьких є дуже розгалужена, начисляє може зі сотню осіб, тому п.Федоровичева не є одинокою спадкоємницею міліонового папського маєтку.


Понтифік по смерті залишив частину свого особистого, родового спадку своїй сестрі, а вона, вже пізніше перезаповіла одну із частин на потомків по своїй сестрі Анні Марії, яка вийшла заміж за офіцера наполеонівської армії без батьківського благословіння.

Унікальну знахідку вперше вдалося було відшукати в далекому Гамбурзі, де народився їхній син Іван Микола (два імені).
В місті не збереглась каплиця в якій його хрестили, але зберігся метричний запис про його народження.
Ось її вичитка:
"sondern erst in denen der damaligen Kaiserlichen Gesandtschaftskapelle in Hamburg: Dort ist unter dem 2. Juni 1815 die Taufe von Johannes Nicolaus vermerkt, der am 23. Mai 1815 geboren wurde und Sohn des Johannes Frawisco (angefügt: Strzelbicki) und der Maria Frawisco, geborene Feretto war".

Переклав як:"
знайшли її тільки у тодішній Імперській посольскій каплиці Гамбургу. Там 02.06.1815 було зареєстровано хрещення Йоганеса Ніколауса (Івана-Миколи), що народився 23.05.1815 і був сином Йоганеса (Івана) Фравіско (додатково: Стрельбицький) і Марії Фравіско, дівоче прізвище Феретто".


Фактично такий самий метричний запис зберігся був на Галичині і його було відновлено через отримання копій з консисторських книг родичами, які в 1930-40 роках збирали необхідні документи для отримання спадку.

Доля цих, міжвоєнних документів взагалі викликає захоплення, бо вони пережили ІІ світову війну і еміграцію до Америки.
Повернулись до України лише по здобуттю Незалежності.
Для того, щоб з ними ознайомитись прийшлось два роки зачекати, бо вислані вуйком Олександром з США папери довго не були опрацьовані та належним чином описані науковою установою - бібліотека ім. Стефаника.

Надаю фрагмент з впису зробленого в 1929 році про ординацію 1832 ріку Івана Миколи Стрільбицького :
Strzelbicki Joannes Nicolaus, Joannis Fravisko rectius Strzelbicki et Maria Feretto legit. gonjungum filius, Hamburgias die 2 a Junii 815


Тільки нещодавно, завдяки випадку вдалося знайти підтвердження літературним домислам Михайла Ломацького та публікаціям в міжвоєнній пресі. В мемуарах родича, який певний час був очільником НТШ ім. Т.Г.Шевченка.

Всі крапки над "і" розставляє академік Кирило Студинський.

Його матір Вікторія народилась в хаті свого діда, пароха села Озерна на Тернопільщині - Николи Стрельбицького, який був рідним братом того самого ротмістра наполеонівської армії Івана Стрільбицького.
Метричний запис про народження Николи Стрільбицького в селі Військо під Перемишлем зберігся в архіві Перемишля і його копію був отримав ще на початку 2000-х,, також відомості про його р.н та роки служіння зазначені в шематизмах Д.Блажейовського.

Автобіографічна довідка Кирила Студинського: "Мій рід", згодом потрапила до Богдана Барвінського і була розділена між Києвом та Львовом (Інститут української мови НАН та ЦДІАУ у Львові).
За копіювання львівської частини цих спогадів Щиро Дякую Ігорю Смутку, а за київські - собі ).

В цій розвідці К. Студинський характеризує загальне положення з родоводами (генеалогією) його сучасників та подає відомості про рідних його батька та наявний у нього джерельний матеріал по священикам з прізвищем Студинські.

Моя вичитка оповіді К.Студинського з дотриманням стилістики та граматики автора.
Кирило Студинський

Спогади

І Мій рід

Про мій рід зібрав я не багато. Мій покійний батько
мав метрику з призвищем Studziński, а підписувався
на урядових актах так само, а на приватних листах
Студінський і виводив свій рід із села Студінки,
Калуського повіту, а хоч до шляхотського титулу не
привязував ніякої ваги, нераз згадував, що наш
рід шляхотський та що мав він герб: Прус.
Одначе ніхто з роду мого батька про нобіліта=
цію в Австрії не старався і надармо шукавби хто
небудь за нашим родоводам по шляхотським реєстрах
під гербом Прус.
А веж воно велика шкода, що українська інтелі=
генція, на загал беручи, мало дбала про свої родоводи
з великою шкодою для національної культури. Шукала
вона за ними звичайно тоді, коли йшло про спад=
щину, але тоді по дорозі рвалися нитки і не можна
було нічого певного найти.
Що мій рід був шляхотський, про це свідчить один
оригінальний акт з р. 1776, що його закупив для мене
в архівара=жида директор міського архіву, др. Алексан=
дер Чоловський.
Подаю цей акт у моїх спогадах у повній осно=
ві:
« Leo na Szeptyckich Szeptycki z Bożej (lasri – закреслено) y S. Stoli=
cy Apostolskiey Łaski Biskup Lwowski, Halicki y Ka=
mieniecki, Arcybiskupstwa Metropolitalnego Kijowskie=
go, y cełey Rusi, z Opactwem Pieczarskim Koadjutor
y Administrator, Opał Kommendatariusz Mielecki, Orde=
rów Orła Białego y S.Stanisława Kowaler. ....


Далі він приділяє чималу увагу родоводу матері - Вікторії з дому Качала.

Ще менче, як про рідню батька можу сказати про свояків матери. Моя мати,
Вікторія була дочкою о. Степана Качали (
пароха Шельпак і Анни із Стрільбицьких.
о. Качала мав трьох дітей. Найстаршим був
Володимир (ур. 05.(17) грудня 1842 р. + 25.ХІІ. 1894, на латинський
святий вечір в моїй прияві. Пок. Володимир
кінчив студії хемії на політехніці у Львові і Відні
а по осягнені степеня інжінера поїхав до Пе=
тербурга, там нострифікував диплом, працював
спершу у фабриці, як звичайний робітник, опісля
заложив у Києві фабрику мінеральних вод, став
директором шости цукроварень. Умер в часі фінан=
сової скрути і з його міліонового маєтку, прегар=
ної камениці при вул. Св. Володимира (тепер Коро=
ленка 45 і віллі в огороді, одинока дочка Анна,
заміжня за інж. Іваном Єгоровичем Трескіним.
виратувала не більше, як 50 тисяч рублів. Була
це в Києві перша камениця, що мала свою
власну електровню, яка освітлювала теж частину
київських домів....


Тут потрібно пояснити, що Згаданий Степан Качала був не тільки священиком, а і послом до Галицького сейму; послом до Австрійського райстагу (1861—1879). Був одним із засновників Товариства ім. Шевченка, Народного Дому, товариства «Просвіта», Народної Ради, «Руського товариства педагогічного», політичний і громадський діяч, народовець, публіцист, великий покровитель української літератури. Його син В.Качала одружився з племінницею київського міського голови Степана Никифоровича Личкова - Марією Михайлівною Личковою.
В Санкт-Петербурзі познайомився з Терещенком і згодом перебрався до Києва.
Певний час був інженером у Терещенків.

Далі про свою матір в цьому розділі спогадів Кирило Студинський пише ось так:

Другою дитиною о. Степана Качали була моя
Мати Вікторія. Уродилася вона дня 29. V. 1844 р.
в Озарній в домі свого діда о. Миколи Стрільбицького,
місцевого пароха. Тогож дня охре(щено-закреслено)стив її з води
о. Клим Ілевич, парох і декан з Яршовець, Зборів=
ського деканату. В метриці вписані: батько:
coater Stephanus Kaczała, administrator ex ..oxyczc,
sacerdos saccularis r.g.c.
mater: Anna, parente Nicolas Strzelbicki, paroch.
r.gr.cath. Jeziernensi, dekanatus Kozlo=
vicnsis.
Кумами були: (And – закреслено) Андрій Ковальський,
учитель парахіяльної школи в Озарній і
Францішка Кунегунда Pregzner, посесор=
ка в Озарній та Wojtaszówce.
Копія метрики переховується у Св. Юрі в архіві,
звідкіля добув її для мене о. Ан. Яримович?, архівар.
(Copia ex libro metric. Natorum parochiae rix.
Gr. Cath. Jezierna pag 57)


Подальша оповідь К.Студинського повязана з згадками про Івана Стрільбицького - брата його прадіда Миколи Стрільбицького, які були народжені в священницькій родині. Їхні батьки, це парох села Військо Іван Стрільбицький та Марія з Левицьких.

Мав папа Пій ІХ сестру
Марію Доротею графянку Ферреті. Коли папі
Було 20 з чимось літ з роду, його сестра познайо=
милася на двірському балі в Барселоні з гали=
чанином Іваном Стрільбицьким, ротмістром на=
полеонських військ. Як відомо, національної
свідомості серед галицьких українців тоді не
було і в часі наполеонівських військ, в часі
повстань польських з р. 1831 і 1863, чимало га=
лицьких українців боролося в ім`я Польщі на
французьких і польських побоєвищах. Національна
свідомість була у них польська. За Польщу пролива=
ли вони кров, покутували по в`язницях Куф=
штайну і Шпільбергу. Були між ними люди світ=
ські і священики. Про них писав я в студіях
про «Польські конспірації серед руських питом=
ців і духовенства» (…………… Львів 1908) і
у «Львівській духовній семинарії» (Львів 1916.)
В браку власного національного ідеалу галицькі
українці промощували шлях для відродження
і реституції польського державного життя.
До тих людей, що в ім`я Польщі, боролися у Фран=
цузькій армії належав згаданий Іван Стрільбиц=
кий. Мав це бути дуже гарний мущина і в ньому
влюбилася сестра пізнішого папи графянка Марія
Доротея, а що любов довела обоє до вінчання

Що Лев Стрільбицький, (дід якого був - моя вставка) ротмістр напо=
леонівських військ, був свояком моєї матери,
про це вона сама мені оповідала. Казала,
що одружився з графянкою. В альбомі
(моїх – закр.) батьків, що перейшов на власність моєї
сестри Стефанії Слюзаревої, (пере- закр.) зберігається
світлина одного із Стрільбицьких (Антін - моя вставка) , що був чо=
тарем і братом Льва.
Дивні псоти витворює часом історія і саме
тому я згадую про цю подію.
ми повинні дбати про історію наших родів.


На мою думку, що К.Студинський не зовсім коректно в цьому фрагменті використовує поняття національного самовизначення та державності.
Не думаю що Іван Стрільбицький, ще до "весни народів" міг керуватись сучасними поглядами про національності та національні держави.
Вважаю, що в його свідомості основною домінантою були соціальні стосунки - шляхетські вольності та Річ Посполита яку щойно, за його життя розібрали сусіди, а не модерні "поляки" та "Польща" в сучасному розумінні.

Додаткову характеристику родинного виховання дають архівні документи по старшому брату ротмістра Івана - Юрію (Георгію) де Стрільбицькому.
З архівних джерел відомо, що він народився 01.04.1769 р., в селі Військо під Перемишлем, зараз це "вєсь Нові Сади" w. Nowe Sady Podkarpatskiego wojewodstwa.
Після домашнього виховання вчився в головній школі та гуманіорі, а 23.10.1787 року вступив до університету.
В 1791-1793 рр. заступав похвально префекта студій. 10.07.1793 р. був відзначений нотою : "exemplaris"
З предметів науки мав переважно ноту: "eminens" (найкращий).
Свяченя прийняв 28.01.1794 р.
Документи про його навчення збереглись в Львівському обласному державному архіві, - ф. 26, оп.15, Спр. 1034 та ЦДІАУ у Львові.
Після навчання віддався душпастирській роботі. В 1805 р. був канцлером генеральної консисторії Перемишльського греко-католицького єпископату. З 1808 року виконував обов'язки дієцезіального екзаменатора. В 1816 р. став каноніком, згодом архидияконом, деканом капітули, радником і референтом консисторії. З 1820 року і до смерті працював директором малої Перемишльської семінарії. Помер 25 лютого 1832 р.
Ось як його характеризував митрополит Михайло Левицький в листі до до єпископа Івана Снігурського від 6 березня 1832 р.: "З жалем я прочитав вістку про те, що зійшов з цього світу отець Стрільбицький. Не так легко вдасться компенсувати страту його, як і небіжчика отця Могильницького, особливо, якби навіть не бракувало здібних, - покликані до капітулярних і консисторських урядів з дієцезії будуть потребувати немало часу та інструкцій, запоки прикладуться до справи" (Українсько-Руський Архів, т. ХІІ, с. 62).
Унікальність Юрія Стрільбицького була ще й в тому, що він посідав всі ці високі посади будучі одруженим. (Українсько-Руський Архів, т. ХІІ, с. 82)
Приймав участь в синоді 1818 року на якому було ухвалено звернення до імператора про започаткування шкіл на Галичині для широких верств населення.

З приводу того, як могла виглядати Анна Марія Мастай де Феретті.

Французький художник, аквареліст Lucien Rousselot (детал і тут - https://fr.wikipedia.org/wiki/Lucien_Rousselot , або - https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%81%D1%81%D0%B5%D0%BB%D0%BE,_%D0%9B%D1%8E%D1%81%D1%8C%D0%B5%D0%BD ) відтворив безліч образів епохи Наполеона.

Окрема його серія акварелей стосується саме гвардії імператора Chevau-legers Polonais 1807-1814 - https://www.facebook.com/media/set/?set=a.873088992735148&type=3

Один з ескадронів гвардійців був особистою охороною маршала Даву бойовий шлях якого закінчився саме в Гамбурзі і саме там міг служити Іван Стрільбиицький та мати змогу разом з маршалом не тільки оглядати Чудів монастир в Москві, а і відвідувати бали по всій Європі та власне і Барселоні.

Ймовірне зображення Анни Марії могло бути десь таким, як на акварелі Люсьєна Руссело -
Зображення

Про міфи:
Певну кількість вигадок було вміщено в оповідані Михайла Ломацького "Було колись .. " на п'ятнадцяти сторінках є певна кількість міфів та неточностей (ст. 15 і по 32 ст.) оповідання вміщено в книзі "Верховино, світку ти мій" (Нариси з Гуцульщини).

Зараз це видання оцифровано та доступне для широкого загалу тут - http://shron1.chtyvo.org.ua/Lomatskyi_Mykhailo/Verkhovyno_svitku_ty_nash_Narysy_z_Hutsulschyny.pdf

Другим літературним твором, який базується на фантазії письменника є спогади про Березови: Нижній, Вижній та Баня і був виданий у США Іваном Кузич-Березовським у творі "Березівське боярство на тлі історії України". 1962 р.

весь твір доступний тут - http://194.44.152.155/elib/local/r67.pdf

Вигадки про Стрільбицьких з Текучі:

Під час воєн Наполеона все польське населення міст і дідичі- магнати
симпатизували йому і польському генералові Домбровському. Дрібна українська
шляхта й селянство симпатизували Австрії, та, поскільки панщизняне селянство було
підвладне панам, по стороні Австрії чинно могла виступити лише дрібна українська
шляхта. Австрійський уряд переводив тоді щороку інтенсивне вербування в
шляхетських осередках, і тоді з Березова голосилися добровольці. Правдоподібно
зголошень було багато, але до наших часів збереглися згадки лише про три випадки.
В Березові Нижньому зголосилися тоді два сини вже згадуваного Андрія Базюка
— Антін та Іван. Вони вернулися додому в ранзі офіцерів. За вірну службу одержали
пергаміни з наданням якихось титулів і права їздити повозом, запряженим в три пари
коней, що в ті часи дозволялося лише графам, а також мали право на лови, випас
худоби і безплатне користування будівельним і опаловим матеріялом з державних
лісів та річну пенсію по 180 срібних талярів Марії-Терези, що на ті часи було дуже
багато. Вони повернулися старими парубками і вже не женилися та, крім пенсії, мало
користувалися своїми правами. За оповіданням 83-літнього М. Кузича ті пергаміни
ще в кінці 19 ст. переховувалися в родині їхнього діда Михася Базюка. За
оповіданням С. Григорчука з Бані-Березова проти Наполеона воював Петро
Лазарович, австрійський офіцер високої ранґи. його фото з еполетами й орденами
зберігалося в родині Лазаровичів до І світ, війни. В легіонах Домбровського по
стороні Наполеона воював шляхтич Іван Стрільбицький з Текучі, про що буде згадка
далі. Всі вищезгадані були офіцерами, а в яких рангах, того, на жаль, з оповідань
дідусів не вдалося встановити.


Годилося б згадати з тих часів і про Текучу. Коли Польща прилучила Галичину,
магнат Яблоновський відібрав у наших бояр соляні джерела. Родині Свірських
належали джерела й великий шмат землі в долішньому куті села Текучі. Посвоячений
з Романовичами рід Свірських дуже потерпів у змаганнях за самостійність: поляки
майже винищили мужеських потомків, а маєтки їх зайняли Казимирові приблуди
правом кадука. Десь в кінці 15 ст. шляхтич Андрій Стрільбицький жениться з дочкою
Матвія Свірського, яка була сирота, і в посаг дістає маєток у Текучій.
В роки Наполеонських воєн поляки якось заманили молодого Івана Стрільбицького
в легіони Домбровського, і він як „шволежер“ (кіннотчик) брав участь у
Наполеонових підбоях Еспанії, в боях у горах Само-Сієрра і в здобуванні
Барсельони.* ) В Барсельоні він був уже в ранзі офіцера і познайомився з еспанською
красунею з старовинного шляхетського роду. Хоч батьки дівчини були проти знайомства
„грандесси“ з чужинцем, закохана шляхтянка умовилася з гарним офіцером і однієї
«очі втекла з ним. Як довго вона тинялася з ним по Европі,
невідомо, та в кінці молодий Стрільбицький привіз її в Текучу. Вона була
прикладною дружиною й матір’ю, і з того часу в роді Стрільбицьких помітно
домішку еспанської крови. Після І світ, війни Володимир Стрільбицький був
лісничим в Березові Нижньому, а пізніше в Поляницях коло Микуличина.

*)Іван Стрільбицький добре говорив еспанською мовою


І на останок про долю "спадка" по Папі Пію ІХ
Це монета номіналом в "УНО ЛІРА", яка виготовлена з чистого срібла і вона лежить на долоні пра..праправнука його сестри Анни Марії.

https://www.facebook.com/photo.php?fbid=1758611657516206&set=pb.100001021677465.-2207520000..&type=3
Зображення

https://www.facebook.com/photo?fbid=1758611404182898&set=pb.100001021677465.-2207520000..
Зображення
Аватар користувача
Strilbycki
 
Повідомлення: 291
З нами з: 21 грудня 2009, 12:42
Звідки: Україна \ Ukrain \ Украйина м.Київ \ Kyiv \ Кыйив

Поперед.

Повернутись в Родоводи

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість