Форум Українського геральдичного товариства

Шукаю інформацію про ріди Барвінських герба Ястшембець і Барвінських герба Айхінгер (можливо і інших гербів). Обидва роди походили з Руського воєводства.

Барвіч-Барвінські гербу Jastrzębiec походять з Перемиської землі Руського воєводства. Про них є згадка в гербівнику Уруського, де вони помилково віднесені до гербу Bartsch, можливо через схоже написання їхнього придомку - Barwicz. До цієї родини належали відомі на Західній Україні Олександр, Мартин, Осип, Василь, Богдан Барвінські.
В першій половині 18 ст. в Київське воєводство переїхали брати Теодор, Прокоп, Каспр-Габріель. Син Каспра-Габріеля Моисей, та сини Теодора подавали в Київське дворянське зібрання документи на підтвердження дворянства, саме про них згадує Уруський. Сини Теодора та Прокопа мешкали в селі Новоселиця, зараз Попільнянського району Житомирської області, де їх нащадки мешкають і до нині з призвіщем Барвіцькі.
Молодший син Прокопа Пантелеймон оселився на початку 19 ст. під Білою Церквою, його сини Федір та Антон дали початок тамтешнім Барвінським.

За даними Тадеуша Гайла, різні Барвінські використовували дві одміни Ахінгера (1шу та 2гу), Бартч(ш) (власне, ще одна одміна Ахінгера), та власний герб Барвінскі (що дивним чином нагадує мій )
http://herbyszlachty.pl/herby_nazwisko_herby.php?lang=en&search=B&name=Barwi%C5%84ski&submit=Display+Coats+of+Arms

Барвінські гербу Ахінгер з'явилися у кінці 17 ст., коли Петро Барвінський з Барвіка за відзначення в обороні Відня був приєднаний до гербу Ахінгерів. Ця родина мешкала в Польші і Литві.
Барвінські гербу Бартш не існували, це помилка в гербівнику Уруського яку підхопили інші геральдисти.
Марцін Григорович Барвіч-Барвінський отримав від Австрійського цісаря власний герб "Barwinski".

Ще одна гілка Барвінських невідомого герба походить від Григорія Івановича Барвінського, який виїхав з Валахії у 1812 році і вступив на службу в Київську губернську канцелярію перекладачем. Знав 5 іноземних мов. Київське дворянське зібрання внесло його до 1, а згодом до 2 частини родословної книги. Онук Григорія Івановича Євгеній Михайлович на початку 20 ст. служив у Петербурзі і мав посілості на Херсонщині.

Ще одна родина Барвінських з Таращанського повіту доводила свї дворянські права у 1802 році. Мешканці села Житники Миколай, Олександр з братами, сини Шимона. Вони користувалися гербом Доленга. При поданні документів вони подали лише метрики, свідоцтво благородних осіб, та герб. Герб Доленга є подібним до герба Ястжембєц, якщо враховувати слабку гербову пам'ять більшості шляхти, можна стверджувати, що і ця родина належала до Барвіч-Барвінських герба Ястжембєц.

В 1802 році Подільське дворянське депутатське зібрання визнало в дворянстві Стефана, Петра, Григорія, Павла, Олексія та Ілью синів Тимофія, внуків Федора Барвінських. Мешкали вони в с. Байроки Брацлавського повіту.

В тому ж році, теж зібрання визнало в дворянстві жителів Проскурівського повіту Григорія, Василя, Созона, Єпіфана Иванових синів Барвінських.
Нажаль, інформація про їх герби та територію походження в мене відсутня.

По сповідальним розписам Таращанського повіту за 1798 рік Барвінські мешкали в наступних селах.
Село Гейсиха - звільнений священник Іван Барвінський 56 років, д'ячок Агафонік Барвінський 25 років, понамар Осип Барвінський 19 років.
Село Житники - вдова священника Семена Барвінського Анна Іванівна 61 рік. Про цю родину повідомлення від 03 жовтня 2010.
Село Кашперівка - священник Андрій Іванович Барвінський 67 років.

У 1765 Лубенським протопопом був обраний Федір Барвінський, уроженець області Польської. Маю інформацію про навчання в Києво-Могилянській академії якогось Федора Барвінського з Дрогобича.

Козак куреня Пластунівського Семен Остапів син Барвінський ("Чуприна") за успішну службу "награжденъ званиемъ войсковой войска запорожского низового канцелярии подканцеляристом", а потім "определенъ от оной на нашъ войсковий Кодацкий перевозь подписаремъ... к чиненню входящихь тамо у войсковой скарбь приходовь и расходовь записокь..." [32]. Служив він з 1757 р. "верно и радетельно" підканцеляристом у Військовій канцелярії, потім до 1765 р. на Кодацькому перевозі. Кіш "по дошедшим к нам од подчиненных наших старшин о нем похвальним рекомендациям", видав атестат для одруження його у Сумах і увільнення від військової служби.

Згадуваний вище Лубенський протопоп Федір Барвінський був одружений з Анною Іванівною Ореховською, що походила з місцевої Лубенської родини. На успадкованій від батька землі Анна заснувала хутори Барвінщину і Маляриху.
Напевно, від їх сина Кирила Федоровича походять дворяни Полтавської губерні - Барвінські.

В Almanach Szlachecki. Genealogia Polskich Rodzin Szlacheckich. 1939 T.1 z.4 згадуються дві родини Барвінських, гербів Любіч та Айхінгер. До Барвінських гербу Айхінгер записана через помилку у Уруського родина Барвіч-Барвінських гербу Яструбець, що довела своє дворянство у 1803 році у Київській губерні (повідомлення №2 у цій темі). Щодо Барвінських гербу Любич, то мені невідомо чому вони записані під цим гербом, оскільки Львівський підчаший Валентин Барвінський, згідно родинного літопису Барвінських, є двоюрідним братом Моісея Барвіч-Барвінського, що був визнаний у дворянстві Київської губернії у 1803 році.

В 1829 році Волинським дворянським депутатським зібранням була внесена до 6 части родоводної книги родина Барвінських з Луцька. Ця гілка походила з села Барвін що було розташоване в Луцькому повіті Волинського воєводства і належало цій родині принаймі з другої половини 17 століття. В 1841 році Центральна ревізійна комісія перевіривши справу Барвінських надала негативний висновок щодо їх прав на дворянство.

Одним з учасників повстання Бузького козацького війська в 1817 році був відставний капітан Філарет Барвінський. Про нього відомо, що був з польського шляхетства, служив з 1769 по 1790 роки.
Першим лікарем Кубанського козацького війська з 1794 року був штаб-лікар, колезький ассесор Іван Барвінський.