Нарукавні емблеми в/ч ЗС України, затверджені 2002-2013

[Mykola Chmyr]

32. Нарукавна емблема 79 окремої аеромобільної бригади (20.07.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
79 окремої аеромобільної бригади

Нарукавна емблема 79 окремої аеромобільної бригади являє собою щит, розділений по горизонталі на дві частини, верхня з яких синього, нижня – зеленого кольору. Щит має подвійний кант синього і золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
На щиті зображено парашут срібного кольору, на тлі якого вертоліт анфас золотого кольору. Від консолей вертольоту вниз відходять дві блискавки червоного кольору. Нижня частина парашуту та кінці блискавок утворюють загальну срібно-червону блискавку.
У верхній частині щита фігурна стрічка у кольорах Державного Прапора України з написом “В ЄДНАННІ – СИЛА” літерами срібного кольору.
У нижній частині щита напис “НІХТО КРІМ НАС” літерами срібного кольору.

79 оаебр_затв-зм1.jpg (15.04 Кб) Переглянуто 7777 разів

79 оаебр_затв-зм2.jpg (29.27 Кб) Переглянуто 7777 разів

[Mykola Chmyr]

33. Нарукавна емблема 25 окремої повітрянодесантної Дніпропетровської бригади (20.07.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
25 окремої повітрянодесантної Дніпропетровської бригади

Нарукавна емблема 25 окремої повітрянодесантної Дніпропетровської бригади являє собою щит синього кольору з подвійним кантом малинового кольору. Загальні розміри щита: висота – 95 мм, ширина – 66 мм. Простір, обмежений внутрішнім кантом, розділений по горизонталі на дві нерівні частини, верхня з яких синього, нижня – зеленого кольору.
На щиті зображено літак військово-транспортної авіації срібного кольору на тлі багатокупольної парашутної системи срібного кольору, до якої підвішена бойова машина десанту. Нижче розміщено гвардійську стрічку. На куполі середнього парашуту напис “25” цифрами чорного кольору. Над багатокупольною парашутною системою напис “ДНІПРОПЕТРОВСЬКА” літерами золотого кольору.
У нижній частині щита між кантами розміщено напис “НІХТО КРІМ НАС” літерами золотого кольору.


Командир 25 окремої повітрянодесантної
Дніпропетровської бригади
підполковник Ю.І.СОДОЛЬ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
25 окремої повітрянодесантної Дніпропетровської бригади

1. 25 окрема повітрянодесантна бригада сформована у 1993 році на базі 273 гвардійського повітрянодесантного полку. З травня по липень 2002 року бригада була передислокована до селища міського типу Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.
Указом Президента України від 16.07.02 № 654 ураховуючи бойові заслуги, мужність, зразкове виконання покладених завдань, високий професіоналізм особового складу бригади, їй присвоєно почесне найменування “Дніпропетровська”.
У серпні 2002 року особовий склад бригади брав участь у міжнародних навчаннях “ФОРПОСТ-2002”, під час яких проводилося десантування парашутним та посадочними способами. Особовий склад бригади отримав високу оцінку від Міністра оборони України.
08.11.02 наказом Міністра оборони України 25 окрему повітрянодесантну бригаду було виведено зі складу 1 аеромобільної дивізії та передано до складу 6 армійського корпусу.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
синій колір уособлює небо;
зелений колір символізує землю, що зустрічає десантників після десантування;
зображення літака військово-транспортної авіації на тлі багатокупольної парашутної системи, до якої підвішена бойова машина десанту, означає можливість десантування як особового складу, так і важкої повітрянодесантної техніки з літаків військово-транспортної авіації;
гвардійська стрічка свідчить про спадкоємність від 273 гвардійського повітрянодесантного полку;
напис “25” означає номер бригади;
напис “ДНІПРОПЕТРОВСЬКА” – почесне найменування бригади;
напис “НІХТО КРІМ НАС” – історичний девіз повітрянодесантних військ.


Командир 25 окремої повітрянодесантної
Дніпропетровської бригади
підполковник Ю.І.СОДОЛЬ

25 опдбр_затв-зм1.jpg (15.55 Кб) Переглянуто 7765 разів

25 опдбр_затв-зм2.jpg (25.13 Кб) Переглянуто 7765 разів

[Mykola Chmyr]

34. Нарукавна емблема 95 окремої аеромобільної бригади (20.07.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
95 окремої аеромобільної бригади

Нарукавна емблема 95 окремої аеромобільної бригади являє собою п’ятикутний щит синього кольору із заокругленим верхнім краєм, з кантом синього кольору. Загальні розміри щита: висота – 95 мм, ширина – 75 мм.
Щит має кайму блакитного кольору з облямівками срібного кольору. Простір, обмежений каймою, розділений по горизонталі на дві частини, верхня з яких синього, нижня – зеленого кольору.
На щиті зображено парашут срібного кольору, на тлі якого сокіл, що нападає на здобич, срібного кольору. На куполі парашуту напис “95” цифрами синього кольору.
У нижній частині щита герб міста Житомира та напіввінок з лаврового листя золотого кольору.
По каймі щита напис “СИЛА ВІДВАГА ЧЕСТЬ” літерами золотого кольору.


Командир 95 окремої аеромобільної бригади
полковник О.В.ГУЛЯК

95 оаебр_затв-зм1.jpg (15.61 Кб) Переглянуто 7766 разів

95 оаебр_затв-зм2.jpg (33.02 Кб) Переглянуто 7766 разів

[Mykola Chmyr]

35. Нарукавна емблема 96 зенітної ракетної Київської бригади (20.07.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
96 зенітної ракетної Київської бригади

Нарукавна емблема 96 зенітної ракетної Київської бригади являє собою щит блакитного кольору з кантами синього та золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено вертикально розташовану ракету на тлі схрещених гарматних стволів срібного кольору. На перехресті ракети та гарматних стволів розміщено герб міста Києва.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого кольору, перев’язаний стрічкою золотого кольору. На стрічці напис “96” цифрами синього кольору.


Командир 96 зенітної ракетної бригади
полковник С.В.ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
96 зенітної ракетної Київської бригади

1. У 1924 році в місті Севастополі на базі школи стрільби по повітряному флоту були створені Курси удосконалення командного складу зенітної артилерії, в складі яких для забезпечення учбового процесу сформована окрема зенітна артилерійська батарея.
Восени 1933 року школу передислоковано до міста Ленінграда, а в 1934 році до Москви (Лефортово).
1 березня 1935 року на її базі створено окремий 1170 зенітний артилерійський дивізіон ППО, який в липні 1936 року передислоковано в м. Євпаторія.
1 липня 1939 року на базі дивізіону формується зенітно-артилерійський полк, який з 5 листопада 1939 року існує як самостійна бойова одиниця Червоної Армії.
З перших годин Великої Вітчизняної війни частина брала активну участь у бойових діях. Протягом 1941-1945 років виконувала бойові завдання по протиповітряній обороні міст Євпаторія, Харків, Вороніж, Куп’янськ, Сталінград, Борисоглібськ, Балашов, Київ.
1 травня 1959 року на підставі директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил СРСР була сформована 96 ракетна бригада. Наказом Міністра оборони СРСР від 30 грудня 1961 року № 00149 встановлено День частини – 25 квітня.
З 1965 року на озброєння частини поступили зенітні ракетні комплекси протиповітряної оборони.
18 січня 1992 р. особовий склад частини присягнув на вірність Українському народу. Указом Президента України від 4 грудня 1998 року № 1329 бригаді присвоєно почесне найменування “Київська”.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- блакитний колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- ракета та гарматні стволи є елементами емблеми військовослужбовців зенітних ракетних військ Повітряних Сил відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб міста Києва символізує наявність почесного найменування “Київська” та вказує, яке місто захищає бригада;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “96” – номер бригади.

Командир 96 зенітної ракетної бригади
полковник С.В.ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ

96 зрбр_затв-зм1.jpg (16.39 Кб) Переглянуто 7730 разів

96 зрбр_затв-зм2.jpg (27.46 Кб) Переглянуто 7730 разів

[Mykola Chmyr]

36. Нарукавна емблема 9 бригади тактичної авіації (14.08.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
9 бригади тактичної авіації

Нарукавна емблема 9 бригади тактичної авіації являє собою щит блакитного кольору з кантами синього та золотого кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті, на тлі восьми розбіжних променів золотого кольору, зображено вертикально розташований пропелер та два розгорнутих пташиних крила срібного кольору, на які накладено герб міста Житомира.
Щит має основу срібного кольору, відділену хмароподібно, на якій напис “9” цифрою синього кольору.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
9 бригади тактичної авіації

1. Історія 9 бригади тактичної авіації починається із формування 3 червня 1942 року на аеродромі “Богай-Баранівка” 894 винищувального авіаційного полку. 5 червня полк був направлений на Західний фронт прикривати з повітря підступи до Москви. Полк брав участь у боях Сталінградського фронту, прикривав з повітря залізничні вузли Воронеж, Ніжин, Кобища.
7 вересня 1944 року 894 винищувальний авіаційний полк перебазувався на аеродром “Скоморохи”, де зустрів Перемогу.
18 січня 1992 року 80% офіцерів, 100% прапорщиків полку присягнули на вірність народу України.
13 грудня 1995 року на базі 894 винищувального авіаційного полку та частин забезпечення сформована 208 авіаційна база.
1 грудня 1997 року 208 авіаційна база розформована і полк отримав нове дійсне найменування – 9 винищувальний авіаційний полк.
1 серпня 2003 року 9 винищувальний авіаційний полк та 16 авіаційна база були об’єднані та переформовані у 9 авіаційну бригаду винищувальну.
1 лютого 2008 року 9 авіаційна бригада винищувальна перейменована у 9 бригаду тактичної авіації.
Пункт постійної дислокації – смт. Озерне Житомирського району Житомирської області.
Днем частини встановлено день формування 894 винищувального авіаційного полку – 3 червня.
За час свого існування особовий склад частини успішно виконував завдання з 17 аеродромів на 16 типах літаків, основні з них: Як-1, Хаукер Харрікейн, Як7Б, МіГ-9, МіГ-15, МіГ-17, Су-9, МіГ-23, Су-27, МіГ-29.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- золоті промені на блакитному тлі та хмароподібне відділення основи щита означають приналежність до авіації;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- пропелер та крила є елементами емблеми військовослужбовців авіації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб міста Житомира відображає місце дислокації військової частини;
- напис “9” – номер бригади.

9 брТА_затв-зм1.jpg (14.83 Кб) Переглянуто 7730 разів

9 брТА_затв-зм2.jpg (28.83 Кб) Переглянуто 7730 разів

[Mykola Chmyr]

37. Нарукавна емблема 15 авіаційної бригади транспортної авіації (14.08.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
15 авіаційної бригади транспортної авіації

Нарукавна емблема 15 авіаційної бригади транспортної авіації являє собою щит світло-синього кольору з кантами синього та золотого (жовтого) кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті, на тлі восьми розбіжних променів золотого (жовтого) кольору, зображено вертикально розташований пропелер та два розгорнутих пташиних крила срібного (білого) кольору, на які накладено герб Бориспільського району Київської області.
Щит має основу срібного (білого) кольору, відділену хмароподібно, на якій напис “15” цифрою синього кольору.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
15 авіаційної бригади транспортної авіації

1. Історія бригади транспортної авіації розпочинається із формування 14 лютого 1945 року в місті Дунапатай (Угорщина) при окремому Криворізькому полку ЦПФ. 227-й авіаційно-транспортний полк увійшов до складу 17-ої Повітряної армії. У серпні 1945 року до складу полку увійшла окрема ескадрилья в складі 8 літаків По-2.
У січні 1946 року полк перейшов на штати мирного часу і змінив найменування на окремий змішаний полк ВПС Червоної Армії.
У березні 1948 року в місті Гостомель Київської області окремий змішаний полк був переформований у окрему змішану ескадрилью 17-ї Повітряної Армії. У листопаді 1948 року штаб окремої змішаної ескадрильї передислокувався у місто Київ.
З травня 1977 року окрема змішана ескадрилья переведена в місто Бориспіль Київської області.
У 1994 році ескадрилью переформовано в перший окремий транспортний полк Збройних Сил України.
У 1997 році полк переформовано в авіаційну бригаду (спеціального призначення) Військово-Повітряних Сил Збройних Сил України.
З 1 липня 2004 року авіаційна бригада з частинами забезпечення переформована в бригаду транспортної авіації.
На озброєнні бригади знаходяться літаки Ан-24, Ан-26, Ан-30, Ту-134 та вертольоти Мі-8.
День частини – 12 березня.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- золоті промені на блакитному тлі та хмароподібне відділення основи щита означають приналежність до авіації;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- пропелер та крила є елементами емблеми військовослужбовців авіації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб Бориспільського району Київської області відображає місце дислокації військової частини;
- напис “15” – номер бригади.

15 авбртрав_затв-зм1.jpg (15 Кб) Переглянуто 7732 разів

15 авбртрав_затв-зм2.jpg (28.92 Кб) Переглянуто 7732 разів

[Mykola Chmyr]

38. Нарукавна емблема 137 зенітної ракетної бригади (14.08.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
137 зенітної ракетної бригади

Нарукавна емблема 137 зенітної ракетної бригади являє собою щит блакитного кольору з кантами синього та золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено вертикально розташовану ракету на тлі схрещених гарматних стволів срібного кольору. На перехресті ракети та гарматних стволів розміщено герб міста Умані.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого кольору, перев’язаний стрічкою золотого кольору. На стрічці напис “137” цифрами синього кольору.


Командир 137 зенітної ракетної бригади
полковник І.А.НІКІФОРОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
137 зенітної ракетної бригади

1. Формування частини розпочалося 29 вересня 1961 року в смт. Гончарівське Чернігівської області та проходило у період з листопада 1961 року по січень 1962 року.
З 1 по 15 серпня 1962 року полк отримав бойову техніку – зенітно-ракетний комплекс С-75, а вже з 10 серпня по 10 жовтня на державному полігоні Ашулук було проведено бойові стрільби. Полк отримав оцінку “добре”. А в 1963 році бойові стрільби були оцінені на “відмінно”.
З червня по вересень 1964 року в м. Богодухів відбулося перенавчання на ЗРК С-75 М, після чого були здійснені бойові пуски на оцінку “відмінно”.
19 вересня 1965 року частині було вручено Бойовий Прапор.
У 1972 році за високі показники у бойовій підготовці та в ознаменування 50-ої річниці з Дня створення СРСР частина нагороджена Ювілейним знаком і Грамотою Президії Верховної Ради СРСР.
10 квітня 1986 року полк відбуває в навчальний центр військ ППО Сухопутних військ у м. Оренбург для перенавчання на ЗРК С 300 В1.
В 1990 році за високі показники в бойовій підготовці частина була нагороджена перехідним Червоним Прапором військової ради округу.
19 січня 1994 року особовий склад полку прийняв присягу на вірність Українському народові.
З 1994 року по1999 рік була здійснена передислокація частини із смт. Гончарівське до м. Умані.
У 1997 році особовий склад бригади взяв участь в перших бойових пусках на українському держполігоні “Ч ауда”, здобувши оцінку “добре”.
День частини – 1 лютого.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- блакитний колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- ракета та гарматні стволи є елементами емблеми військовослужбовців зенітних ракетних військ Повітряних Сил відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб міста Умані вказує на місце дислокації бригади;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “137” – номер бригади.


Командир 137 зенітної ракетної бригади
полковник І.А.НІКІФОРОВ

137 зрбр-зм2.jpg (44.82 Кб) Переглянуто 7691 разів

[Mykola Chmyr]

39. Нарукавна емблема 11 зенітного ракетного полку (14.08.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
11 зенітного ракетного полку

Нарукавна емблема 11 зенітного ракетного полку являє собою щит блакитного кольору з кантами синього та золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті зображено вертикально розташовану ракету на тлі схрещених гарматних стволів срібного кольору. На перехресті ракети та гарматних стволів розміщено герб міста Шепетівки.
У нижній частині щита напіввінок з дубової (ліворуч) та калинової (праворуч) гілок золотого кольору, перев’язаний стрічкою золотого кольору. На стрічці напис “11” цифрами синього кольору.


Командир 11 зенітного ракетного полку
підполковник О.О.КРУЧУК

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
11 зенітного ракетного полку

1. 1 травня 1960 року згідно Директиви Головнокомандувача Сухопутними військами був сформований 136-й зенітно-артилерійський дивізіон. Формування проводилось у військовому містечку Бріц, округ Еберсвальде, колишньої Німецької Демократичної Республіки. 31 грудня 1960 року дивізіону було вручено Бойовий Прапор.
В травні 1961 року дивізіон був реорганізований і на його базі був створений окремий зенітно-артилерійський полк, який увійшов до складу 20-ї гвардійської армії.
З 1963 року починається новий етап в житті частини, пов’язаний з переозброєнням зенітно-артилерійських військ на принципово нові засоби знищення повітряного противника – керовані ракети.
У червні 1963 року частина була передислокована з Німецької Демократичної Республіки у Прикарпатський військовий округ до міста Шепетівки Хмельницької області.
У 1970 році зенітний ракетний полк переформовується в зенітну ракетну бригаду. З 1 березня 1985 року бригада була переозброєна на ЗРК “БУК”.
З червня 1996 року бригада знаходиться в складі 28 корпусу ППО.
Наприкінці 2004 року в зв’язку з переходом Збройних Сил України на тривидову структуру полк увійшов до складу Повітряного командування “Захід” Повітряних Сил Збройних Сил України.
За підсумками 2005 та 2006 навчальних років частину було визнано кращою серед зенітних ракетних частин Повітряних Сил Збройних Сил України.
Днем військової частини є 1 травня.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- блакитний колір щита уособлює мирне небо;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- ракета та гарматні стволи є елементами емблеми військовослужбовців зенітних ракетних військ Повітряних Сил відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб міста Шепетівки вказує на місце дислокації військової частини;
- дуб є символом міцності й сили, калина – давній символ України та її війська;
- напис “11” – номер полку.


Командир 11 зенітного ракетного полку
підполковник О.О.КРУЧУК

11 зрп_затв-зм1.jpg (14.77 Кб) Переглянуто 7660 разів

11 зрп_затв-зм2.jpg (27.3 Кб) Переглянуто 7660 разів

[Mykola Chmyr]

40. Нарукавна емблема 26 артилерійської бригади (14.08.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
26 артилерійської бригади

Нарукавна емблема 26 артилерійської бригади являє собою щит чорного кольору з кантом золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 64 мм.
На щиті зображено схрещені гарматні стволи золотого кольору, на тлі яких круг золотого кольору із зображенням голови ведмедя коричневого кольору, оточений вінком з лаврового (ліворуч) та дубового (праворуч) листя зеленого кольору. На вінок знизу накладено стрічку червоного кольору з написом “ТОЧНО В ЦІЛЬ” літерами золотого кольору. Нижче розміщено напис “26” цифрами золотого кольору. Обабіч гарматних стволів розміщено по восьмипроменевій зірці золотого кольору, три таких же зірки розміщено у нижній частині щита.
У верхній частині щита герб міста Бердичева на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України.


Командир 26 артилерійської бригади
полковник В.Ю.ГОРБИЛЬОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
26 артилерійської бригади

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
чорний колір (колір димного пороху, яким стріляли гармати у давнину) та схрещені гарматні стволи відображають приналежність до артилерії;
ведмідь символізує велику потужність, могутність та силу артилерії;
лаврово-дубовий вінок уособлює перемогу та гнучкість у прийнятті рішень (листя лавра), твердість та довговічність (листя дуба);
напис “ТОЧНО В ЦІЛЬ” – девіз військової частини;
напис “26” вказує на номер бригади;
п’ять восьмипроменевих зірок свідчать про кількість основних підрозділів (дивізіонів) у бригаді;
герб міста Бердичева відображає місце дислокації військової частини.


Командир 26 артилерійської бригади
полковник В.Ю.ГОРБИЛЬОВ

26 абр_затв-зм1.jpg (14.31 Кб) Переглянуто 7660 разів

26 абр_затв-зм2.jpg (28.38 Кб) Переглянуто 7660 разів

[Mykola Chmyr]

41. Нарукавна емблема 410 вузла фельд’єгерсько-поштового зв’язку (14.08.08).

ОПИС
нарукавної емблеми
410 вузла фельд’єгерсько-поштового зв’язку

Нарукавна емблема 410 вузла фельд’єгерсько-поштового зв’язку являє собою щит чорного кольору з кантами синього та золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 95 мм, ширина – 75 мм. Ширина кантів: синього – 2 мм, золотого – 1 мм.
На щиті зображено голуба, що летить з конвертом у лапах, срібного кольору на тлі двох переплетених між собою блискавок та двох сигнальних ріжків золотого кольору.
У верхній частині щита розміщено герб міста Рівного на тлі стрічки у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита напіввінок з дубового (ліворуч) та лаврового (праворуч) листя золотого кольору. У місці перетину дубового і лаврового листя п’ятикутник червоного кольору з кантом срібного кольору та написом “410” цифрами золотого кольору.


Начальник 410 вузла фельд’єгерсько-поштового зв’язку
майор О.В.МИРОНЧУК

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
410 вузла фельд’єгерсько-поштового зв’язку

1. 410 вузол фельд’єгерсько-поштового зв’язку формувався з 10 травня по 12 серпня 1992 року на базі взводу фельд’єгерсько-поштового зв’язку 55 окремого лінійно-вузлового полку зв’язку 13 загальновійськової армії. Майном та бойовою технікою вузол був укомплектований з резервних запасів НЗ 55 окремого лінійно-вузлового полку зв’язку.
12 серпня 1992 року 410 вузол фельд’єгерсько-поштового зв’язку закінчив формування і увійшов до складу військ 13 армії з місцем дислокації в місті Рівному.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- чорний колір щита традиційно пов’язують з військами зв’язку, кольори кантів щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- голуб з конвертом символізує поштовий зв'язок, який походить з давніх часів, та вказує на специфіку військової частини як вузла фельд’єгерсько-поштового зв’язку;
- дві переплетені між собою блискавки та два сигнальні ріжки є елементами емблеми військовослужбовців військ зв’язку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб міста Рівного вказує на місце дислокації військової частини;
- дубове листя є символом міцності й сили, лаврове – символом слави;
- напис “410” відображає номер вузла.

3. Малюнок нарукавної емблеми доопрацьовано фахівцями відділу військової символіки та геральдики Генерального штабу Збройних Сил України на основі малюнка, розробленого 20 травня 2008 року лейтенантом Козак С.О.


Начальник 410 вузла фельд’єгерсько-поштового зв’язку
майор О.В.МИРОНЧУК

410 вфпз_затв-зм1.jpg (16.04 Кб) Переглянуто 7641 разів

410 вфпз_затв-зм2.jpg (34.27 Кб) Переглянуто 7641 разів

[Mykola Chmyr]

42. Нарукавна емблема 456 гвардійської Волгоградської ордена Червоного Прапора бригади транспортної авіації (05.02.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
456 гвардійської авіаційної Волгоградської
ордена Червоного Прапора бригади транспортної

Нарукавна емблема 456 гвардійської авіаційної Волгоградської ордена Червоного Прапора бригади транспортної являє собою щит блакитного кольору з кантами синього та золотого кольорів. Загальні розміри щита: висота – 100 мм, ширина – 80 мм.
На щиті, на тлі восьми розбіжних променів золотого кольору, зображено вертикально розташований пропелер та два розгорнутих пташиних крила срібного кольору, на які накладено герб міста Вінниці. Крила та пропелер накладені на зображення стрічки ордена Червоного Прапора (зверху) та гвардійської стрічки (знизу).
Щит має основу срібного кольору, відділену хмароподібно, на якій написи “456” та “ВОЛГОГРАДСЬКА” цифрами та літерами синього кольору.


Командир 456 авіаційної бригади транспортної
полковник І.М.ТИМОШЕНКО

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
456 гвардійської авіаційної Волгоградської
ордена Червоного Прапора бригади транспортної

1. Історія частини розпочалася в червні 1940 року з початком формування важкого бомбардувального авіаційного полку на аеродромі Сохондо Читинської області Забайкальського військового округу. З серпня 1941 року особовий склад полку бере участь в бойових діях у Великій Вітчизняній війні.
За роки Великої Вітчизняної війни льотним складом частини було здійснено 7838 бойових вильотів.
За відвагу, виявлену у боях за Вітчизну, 18 серпня 1942 року полку присвоєно почесне найменування “гвардійський”.
За вагомий внесок в розгром ворожих військ під Сталінградом наказом Народного комісара оборони СРСР від 27 травня 1944 року № 505 частині присвоєно почесне найменування “Сталінградський”.
За значні заслуги перед Батьківщиною 19 серпня 1944 року полк нагороджено орденом Червоного Прапора.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни, у 1946 році авіаційний полк передислокований на військовий аеродром м. Вінниці та підпорядкований 2 Повітряній армії Дальньої авіації. У 1953 році частину переформовано в окрему авіаційну ескадрилью.
З 1 вересня 1991 року 177 окрема гвардійська транспортна авіаційна ескадрилья переформована в 456 окремий гвардійський змішаний авіаційний Волгоградський Червонопрапорний полк.
У 1992 році полк увійшов до складу Збройних Сил України, у 2003 році він був переформований у авіаційну бригаду. З грудня 2004 року бригада підпорядковується командувачу Повітряних Сил Збройних Сил України.
За роки незалежності України особовий склад бригади брав участь в організації та проведенні на базі аеродрому двох авіаційно-спортивних свят (1996, 19997 роки), навчаннях “Сі-Бриз”, “Перлина степу”, “Щит миру”, в параді та аівіашоу на аеродромі “Чайка” (м. Київ) та двох міжнародних науково-практичних конференціях по аеродномно-медичній евакуації з практичною евакуацією поранених.

2. Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
- золоті промені на блакитному тлі та хмароподібне відділення основи щита означають приналежність до авіації;
- канти щита відтворюють кольори Державного Прапора України;
- пропелер та крила є елементами емблеми військовослужбовців авіації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.07 № 1386;
- герб міста Вінниці відображає місце дислокації військової частини;
- стрічка ордена Червоного Прапора відображає наявність цієї державної нагороди;
- гвардійська стрічка вказує на наявність гвардійського найменування;
- напис “456” – номер бригади;
- напис “ВОЛГОГРАДСЬКА” – почесне найменування бригади.


Командир 456 авіаційної бригади транспортної
полковник І.М.ТИМОШЕНКО

Стаття про символіку бригади:
http://vijsko.rf.gd/456_air_br.htm

не_456 бртранмав_затв-зм1.jpg (17.05 Кб) Переглянуто 7641 разів

не_456 бртранмав_затв-зм2.jpg (30.38 Кб) Переглянуто 7641 разів

[Mykola Chmyr]

43. Нарукавна емблема 13 армійського ордена Червоного Прапора корпусу (05.02.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
13 армійського ордена Червоного Прапора корпусу
Нарукавна емблема 13 армійського ордена Червоного Прапора корпусу являє собою щит малинового кольору з кантами синього та золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 95 мм, ширина – 75 мм. Ширина кантів: синього – 2 мм, золотого – 1 мм.
На щиті зображено волинський хрест срібного кольору з кантом золотого кольору, накладений на схрещені булави золотого кольору. У центрі хреста гренада золотого кольору з палаючим вогнем червоного кольору, на яку накладено герб міста Рівного.
У верхній частині щита розміщено малий Державний Герб України на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита напіввінок з дубового (ліворуч) та лаврового (праворуч) листя золотого кольору, перев’язаний стрічкою ордена Червоного Прапора. У місці перетину дубового і лаврового листя п’ятикутник червоного кольору з кантом срібного кольору та написом “13” цифрами срібного кольору.


Командир 13 армійського корпусу
генерал-лейтенант С.В.ГОРОШНІКОВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
13 армійського ордена Червоного Прапора корпусу

Формування 13 армії розпочалося 5 травня 1941 року в місті Могильові. З початку агресії нацистської Німеччини штаб 13 армії був передислокований в місто Молодечно і 22 червня 1941 року армія увійшла до складу Західного фронту.
13 армія громила ворога з першого і до останнього дня, ні на добу не виходячи з бою. За всю війну вона прийняла участь в сімнадцяти наступальних та десяти оборонних операціях.
В липні 1945 року 13 армія повернулася на Батьківщину, а 3 серпня польове управління армії було розміщено в місті Рівне. Армія увійшла до складу військ Прикарпатського військового округу.
22 лютого 1968 року армія нагороджена орденом Червоного Прапору.
Згідно директиви командувача Прикарпатського військового округу від 27 січня 1993 року 13 загальновійськова армія отримала назву 13 армійський корпус
Сьогодні до складу армійського корпусу входять військові частини, які розміщені на території шести областей Західної України.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
малиновий колір щита асоціюється у народній свідомості з козацтвом та уособлює вірність сучасного Українського війська кращим традиціям оборонців волі нашої Батьківщини;
хрест срібного кольору – давній символ Великої історичної Волинської землі, до якої споконвічно належала територія Рівненської області;
поєднання схрещених булав в емблемі вказує на керівну роль управління корпусу;
палаюча гренада золотого кольору символізує те, що до складу армійського корпусу входять військові частини різних родів Сухопутних військ;
герб міста Рівного свідчить про місце дислокації управління армійського корпусу;
напіввінок з дубового та лаврового листя символізує мужність і славу воїнів попередніх поколінь та продовження бойових традицій;
стрічка ордена Червоного Прапора вказує, що корпус нагороджено цим орденом;
напис “13” – номер армійського корпусу.


Командир 13 армійського корпусу
генерал-лейтенант С.В.ГОРОШНІКОВ

13 АК_затв-зм1.jpg (16.74 Кб) Переглянуто 7609 разів

13 АК_затв-зм2.jpg (36.26 Кб) Переглянуто 7609 разів

Стаття про нарукавну емблему:
http://vijsko.rf.gd/M_13ak.htm

[Mykola Chmyr]

44. Нарукавна емблема 8 армійського ордена Червоного Прапора корпусу (05.02.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
8 армійського ордена Червоного Прапора корпусу
Нарукавна емблема 8 армійського ордена Червоного Прапора корпусу являє собою фігурний щит, розділений по діагоналям на чотири поля, верхнє й нижнє з яких малинового кольору, бокові – чорного кольору. Щит має кант золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм.
У центрі щита зображено герб міста Житомира на тлі вертикально розташованої булави золотого кольору та схрещених меча та блискавки срібного кольору. Обабіч герба міста Житомира два танка золотого кольору. Руків’я булави переплетене цифрою “8” срібного кольору.


Командир 8 армійського корпусу
генерал-лейтенант С.О.ОСТРОВСЬКИЙ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
8 армійського ордена Червоного Прапора корпусу

Історичний відлік створення польового управління 8 механізованої армії було розпочато директивою начальника Генерального штабу від 15 червня 1946 року. До складу армії увійшли з’єднання та частини, особовий склад яких виявив мужність та героїзм в роки Великої Вітчизняної війни.
Після сформування війська 8 механізованої армії переходять до укладу мирного навчання. Поряд з цим воїни об’єднання провели велику роботу з розмінування споруд, полів, доріг, мостів. В ході ліквідації наслідків війни в п’ятирічний період на території Житомирської, Хмельницької, Вінницької областей рухомими загонами було розміновано та знищено понад 130 тисяч бомб, снарядів та мін.
Восени 1956 року польове управління, ряд з’єднань та частин об’єднання прийняли участь у виконанні урядового завдання в Угорщині.
У квітні 1957 року 8 механізована армія перейменована на 8 танкову армію.
У 1968 році з’єднання та частини об’єднання приймали участь у виконанні бойових завдань на території Чехословаччини.
У 1974 році за бойові заслуги і масовий героїзм, які були проявлені особовим складом в боях за Батьківщину, успіхи у бойовій та політичній підготовці, Указом Президії Верховної Ради СРСР 8 танкова армія нагороджена орденом Червоного Прапора.
Сотні офіцерів і прапорщиків об’єднання виконували інтернаціональний обов’язок в Афганістані. У 1986 році, одразу ж після оголошення про аварію на Чорнобильській АЕС, військовослужбовці 8 танкової армії взяли участь у боротьбі із ядерною стихією.
Після проголошення України незалежною державою особовий склад з’єднань та частин об’єднання прийняв присягу на вірність Українському народові.
1 грудня 1993 року 8 танкова армія була перейменована у 8 армійський корпус.
З 1994 року військовослужбовці корпусу беруть участь у виконанні миротворчих місій та міжнародних військових навчаннях.
На даний час 8 армійський корпус – одне із наймогутніших з’єднань Сухопутних військ Збройних Сил України, частини якого входять до складу Об’єднаних сил швидкого реагування.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
малиновий колір вказує на приналежність до Сухопутних військ Збройних Сил України;
чорний колір, що традиційно пов’язують з танковими військами, та зображення танків вказують на спадкоємність від 8 танкової армії;
герб міста Житомира свідчить про місце дислокації управління армійського корпусу;
булава, як історичний символ військової влади, відображає керівну роль управління корпусу;
меч символізує військове верховенство, перемогу;
блискавка вказує на належність до Об’єднаних сил швидкого реагування;
цифра “8” – номер армійського корпусу.


Командир 8 армійського корпусу
генерал-лейтенант С.О.ОСТРОВСЬКИЙ

8 АК_затв-зм1.jpg (15.53 Кб) Переглянуто 7609 разів

8 АК_затв-зм2.jpg (28.42 Кб) Переглянуто 7609 разів

Стаття про нарукавну емблему:
http://vijsko.rf.gd/M_8ak.htm

[Mykola Chmyr]

45. Нарукавна емблема 17 окремої гвардійської танкової Криворізької орденів Червоного Прапора і Суворова бригади (05.02.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
17 окремої гвардійської танкової Криворізької
орденів Червоного Прапора і Суворова бригади

Нарукавна емблема 17 окремої гвардійської танкової Криворізької орденів Червоного Прапора і Суворова бригади являє собою щит малинового кольору з кантом золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 70 мм.
На щиті зображено танк анфас зеленого кольору, над яким герб міста Кривого Рогу на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України. Нижче зображено напіввінок з лаврового листя золотого кольору.
У верхній частині щита зображено стрічку ордена Червоного Прапора, гвардійську стрічку та стрічку ордена Суворова ІІ ступеня.
У нижній частині щита розміщено стилізоване зображення шести танкових траків чорного кольору.


Командир 17 окремої танкової бригади
полковник О.Ф.КРАСНООК

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
17 окремої гвардійської танкової Криворізької
орденів Червоного Прапора і Суворова бригади

Відповідно до наказу Народного комісара оборони СРСР 15 серпня 1940 року у місті Чебаркуль Челябінської області сформована 174 стрілецька дивізія в складі військ Уральського військового округу. Велику Вітчизняну війну особовий склад дивізії зустрів здійснюючі пересування з Уралу до Білорусі, куди дивізія прибула 26 червня 1941 року. 2 липня 1941 року частини дивізії провели перші бої з німецько-фашистськими загарбниками, обороняючи Полоцький укріплений район.
Наказом Народного комісара оборони СРСР від 17 березня 1942 року № 78 174 стрілецька дивізія була перетворена на 20 стрілецьку та отримала почесне найменування “гвардійська”.
За мужність і відвагу, виявлені в боях за місто Кривий Ріг, 26 лютого 1944 року дивізія отримує почесне найменування “Криворізька”.
За майстерно проведений бій за станцію Роздільна під час Одеської наступальної операції 12 квітня 1944 року з’єднання нагороджено орденом Червоного Прапора.
7 вересня 1944 року за мужність та героїзм, виявлені особовим складом з’єднання в бою біля міст Бендери та Каушани, дивізія нагороджена орденом Суворова ІІ ступеня.
З вересня 1944 року дивізія брала участь у визволенні Румунії, Болгарії, Угорщини, Югославії, Австрії.
5 липня 1958 року частини дивізії прибули до міста Кривий Ріг, де і дислокуються по цей час.
У 1965 році дивізія переформована в танкову.
Після проголошення незалежності України з’єднання увійшло до складу Збройних Сил України, і у 2004 році отримало нове найменування: 17 окрема гвардійська танкова Криворізька орденів Червоного Прапора і Суворова бригада.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
малиновий колір щита відображає належність до Сухопутних військ Збройних Сил України;
танк і танкові траки вказують на належність до танкових військ;
герб міста Кривого Рогу свідчить про місце дислокації бригади та наявність в неї почесного найменування “Криворізька”;
лавровий напіввінок – символ слави, здобутої під час Великої Вітчизняної війни;
гвардійська стрічка, стрічки орденів Червоного Прапора та Суворова ІІ ступеня вказують відповідно на наявність почесного найменування “гвардійська” та державних нагород.


Командир 17 окремої танкової бригади
полковник О.Ф.КРАСНООК

17отбр_затв-зм1.jpg (15.4 Кб) Переглянуто 7609 разів

17отбр_затв-зм2.jpg (26.11 Кб) Переглянуто 7609 разів

Також про нарукавну емблему розповідається тут (з 8:46):
https://www.youtube.com/watch?v=zGuCPbiDW3g&t=102s

[Mykola Chmyr]

46. Нарукавна емблема 28 окремої гвардійської механізованої бригади (05.02.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
28 окремої гвардійської механізованої бригади

Нарукавна емблема 28 окремої гвардійської механізованої бригади являє собою щит з двома напівкруглими вирізами у верхній частині малинового кольору з двома кантами золотого кольору. Загальні розміри щита: висота – 90 мм, ширина – 75 мм. Простір, обмежений кантами, зеленого кольору.
На щиті зображено вінок з дубового листя зеленого кольору, на який накладено зображення бойової машини піхоти й танка золотого кольору та схрещених шабель (леза – срібного кольору, руків’я – золотого кольору). На перехресті шабель гренада з палаючим вогнем золотого кольору, на якій напис “28” цифрами малинового кольору.
У верхній частині щита зображено малий Державний Герб України на тлі стрічки у кольорах Державного Прапора України та гвардійської стрічки.
Щит має основу блакитного кольору із зображенням стилізованих морських хвиль срібного кольору, на яку частково накладено зображення грона калини (листя зеленого кольору, ягоди червоного кольору).


Командир 28 окремої гвардійської
механізованої бригади
полковник І.П.ОЛІЙНИК

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
28 окремої гвардійської механізованої бригади

29.08.1940 Рада Народних Комісарів Естонії прийняла постанову про перетворення Естонської армії на 22 територіальний стрілецький корпус. До його складу увійшли три стрілецькі та два артилерійські полки. В період з 7 по 15 вересня 1940 року в районі столиці Естонії міста Таллінна, був сформований 21 стрілецький полк, від якого веде свою історію 28 окрема гвардійська механізована бригада. 15 вересня визначається як День частини.
Протягом 1941-42 років 21 стрілецький полк у складі військ Північно-Західного фронту вів жорстокі, кровопролитні бої проти переважаючих сил противника в районі міста Порохов – Стара Русса.
З 1942 року полк бере участь в оточенні військ 16 німецької армії в районі міста Дем’янська. Ця операція відома як “Дем’янський котел”. Після Дем’янської операції наказом Наркома оборони за героїзм і мужність 180 стрілецька дивізія удостоюється звання гвардійської та перейменовується на 28-му. 15 червня 1942 року 28 гвардійській стрілецькій дивізії вручено гвардійській прапор.
Навесні 1943 року 28 гвардійська дивізія передислоковується з Північно-Західного фронту в Курську область, де входить до складу 53 армії Степового фронту та разом з іншими з’єднаннями сприяє розгрому стратегічного угруповання противника під Курськом.
За звільнення міста Харкова частина отримує почесне найменування “Харківська”.
У 1944 році частина бере участь у Нікопольсько-Криворізькій операції, в результаті якої 22 лютого визволено місто Кривий Ріг. За подвиги в цих боях 28 гвардійська стрілецька дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора.
З’єднання долає героїчний шлях від міста Вознесенська до Тирасполя (“від Південного Бугу до Дністра”), веде напружені бої за Кіцканський плацдарм, який звільняє 14.04.1944.
З 20 по 26 серпня 1944 року частина бере участь у Ясько – Кишинівській операції.
28 серпня 1944 року частина здійснює марш до болгарського кордону, де до літа 1945 року перебуває у літніх таборах у містечках Антимово, Ямбом, Щехово.
Після війни 28 гвардійська Червонопрапорна Харківська стрілецька дивізія здійснює 900-кілометровий перехід із Болгарії в Одесу, де входить до складу Одеського військового округу.
22.02.1968 дивізію вдруге нагороджено орденом Червоного Прапора.
Після проголошення незалежності України особовий склад частини прийняв присягу на вірність Українському народові.
З липня 1992 року 28 мотострілецька дивізія перейменована на 28 механізовану дивізію Збройних Сил України.
У 1998 році, згідно Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України, 28 гвардійська механізована дивізія була переформована у дивізію бригадного складу. Згодом на основі 89 гвардійського механізованого полку створюється 28 окрема гвардійська механізована бригада.
З лютого 2006 року 28 окрема гвардійська механізована бригада входить до складу 6 гвардійського армійського ордена Червоного Прапора корпусу.

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
малиновий колір щита вказує на приналежність до Сухопутних військ Збройних Сил України;
палаюча гренада, бойова машина піхоти й танк відображають належність до механізованих військ;
напис “28” – номер бригади;
схрещені козацькі шаблі свідчать про успадкування військовослужбовцями бригади кращих традицій запорізького лицарства;
дубовий вінок символізує силу й мужність;
гвардійська стрічка вказує на наявність в бригади почесного найменування “гвардійська”;
калина, гроно якої розміщено у нижній частині щита, є давнім символом України та її війська;
стилізовані морські хвилі вказують на дислокацію бригади неподалік від моря.


Командир 28 окремої гвардійської
механізованої бригади
полковник І.П.ОЛІЙНИК

28 омбр_затв-зм1.jpg (15.46 Кб) Переглянуто 7589 разів

28 омбр_затв-зм2.jpg (29.97 Кб) Переглянуто 7589 разів

[Mykola Chmyr]

47. Нарукавна емблема 55 окремої артилерійської Будапештської орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького і Олександра Невського бригади (05.02.09).

ОПИС
нарукавної емблеми
55 окремої артилерійської Будапештської орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького і Олександра Невського бригади

Нарукавна емблема 55 окремої артилерійської Будапештської орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького і Олександра Невського бригади являє собою п’ятикутний щит із заокругленим верхнім краєм чорного кольору з кантом червоного кольору. Загальні розміри щита: висота – 85 мм, ширина – 65 мм.
На щиті зображено герб Війська Запорізького (у золотому щиті козак у червоному жупані, синіх шароварах, чорних чоботях, чорній шапці з синім шликом, озброєний чорним самопалом та чорною шаблею) на тлі двох старовинних гармат з ядрами золотого кольору та двох козацьких прапорів малинового кольору з хрестами білого кольору. Вище зображено горизонтально розташовану лаврову гілку золотого кольору, перевиту стрічками орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького ІІ ступеня і Олександра Невського.
У верхній частині щита розміщено малий Державний Герб України на тлі фігурної стрічки у кольорах Державного Прапора України.
У нижній частині щита стилізоване зображення Запорізької греблі срібного кольору та води синього кольору. Зображення у нижній частині щита відокремлені кантом червоного кольору.


Командир 55 окремої артилерійської бригади
полковник Є.М.ЗАМОТАЄВ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до малюнка нарукавної емблеми
55 окремої артилерійської Будапештської орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького і Олександра Невського бригади

55 окрема артилерійська бригада бере свій початок від 52 артилерійської бригади, сформованої 30.12.1942 на станції Чабаркуль Челябінської області. Днем формування частини, згідно наказу Міністра оборони СРСР від 26.06.1949 № 0073, є 1 січня 1943 року. Згідно директиви Генерального штабу від 25.01.1973 52 артилерійська бригада переформована в 55 артилерійську дивізію. Згідно з директивою Міністра оборони України від 02.12.2002 № 115/1/011, з 26.08.2003 55 артилерійська дивізія переформована в 2 тактичну групу артилерії. Згідно з директивою Міністра оборони України, з 01.10.2005 2 тактичну групу артилерії переформовано в 55 окрему артилерійську бригаду
З’єднання нагороджене:
- орденом Богдана Хмельницького – за розгром німецько-румунських військ в Румунії під час проведення Яссько-Кішинівської операції (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 15.09.1944);
- орденом Червоного Прапора – за успішне виконання завдань командування на фронті в період Великої Вітчизняної війни (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.05.1945);
- орденом Олександра Невського – за успішне виконання завдань командування на фронті в період Великої Вітчизняної війни (Указ Президії Верховної Ради СРСР від 17.05.1945).

Кольори, зображення та написи на нарукавній емблемі вживаються у таких значеннях:
чорний колір щита (колір димного пороху, яким стріляли гармати у давнину), червоний колір канта (колір артилерії у збройних силах українських державних утворень 1917-1920 рр.) та старовинні гармати з ядрами відображають приналежність до артилерії;
герб Війська Запорізького (козак з самопалом) та стилізоване зображення Запорізької греблі вказують на місце дислокації бригади;
козацькі прапори свідчать про успадкування військовослужбовцями бригади кращих традицій запорізького лицарства;
лаврова гілка уособлює славу, здобуту під час Великої вітчизняної війни;
стрічки орденів Червоного Прапора, Богдана Хмельницького ІІ ступеня і Олександра Невського вказують на наявність у бригади цих державних нагород.


Командир 55 окремої артилерійської бригади
полковник Є.М.ЗАМОТАЄВ

55 оарбр_затв-зм1.jpg (16.16 Кб) Переглянуто 7589 разів

55 оарбр_затв-зм2.jpg (31.77 Кб) Переглянуто 7589 разів

Статті про символіку бригади:
Слободянюк М. 55-а артилерійська дивізія: історія та символіка //Коллекцион - 2017. № 8. – С. 14-20.
Масленников І. Легендарна “55-ка” // Коллецион. - 2017. - № 8. – С. 21-24.

https://www.facebook.com/photo/?fbid=14 ... 3813572996