Форум Українського геральдичного товариства

Рада Фізичної Культури (РФК) — українська центральна фізкультурна руханково-спортивна установа на еміграції — існувала у 1945-50 рр. на території Західної Німеччини з осідком у Мюнхені-Карльсфельді.
У РФК було зареєстровано: в американській зоні 39 товариств з 2873 чл., у британській — 12 з 829 чл. Праця РФК велася у 8 референтурах, які організували такі ланки спорту: копаний м'яч, легка атлетика, плавання, спортивні гри (відбиванка, кошиківка), мандрівництво-альпінізм, лещетарство, настільний теніс, бокс, важка атлетика, шахи. Випрацювано правила «Відзнаки фізичної вправности»; у 1947 р. її здобуло 1003 особи. При РФК було зареєстрованих 27 суддів з усіх ділянок спорту, організованих в об'єднанні спортивних суддів.
Заходами РФК організовано у 1948 Олімпіаду ДП у рамках Міжнар. Комітету Політ. Втікачів; на цій олімпіаді українці здобули перші місця у відбиванці, футболі, боксі й легкій атлетиці. РФК ініціювала міжнародні (екзильні) спортивні зустрічі та влаштовувала щорічно змагання за першість еміграції у футболі, легкій атлетиці, лещетарстві, відбиванці й ін. РФК очолювали: А. Лукіяненко, В. Блавацький, І. Красник, Степан Кікта.
З масовим виїздом спортовців та діячів фізкультури до США, РФК у 1950 р. припинила діяльність.

Відзнака Фізичної Вправности

Вправді українська установа Відзнаки Фізичної вправности має досить довгу історію, яка сягає 20-их років, та на жаль ця історія є бідна в досягнення і досвід, а через це сама установа ВФВ є мало досконалою. Так однорічна акція Українського Спортового Союзу під польською займанщиною, як і фраґментарична діяльність реферату спорту УЦК в часі німецької окупації, стрічали багато перешкод зовнішнього й внутрішнього характеру, що не можна їх розвою вважати нормальним. Доля поневоленого народу та воєнне лихоліття, ніяк не сприяли тяглости праці та керівництва, конечних для збирання та використовування досвіду, потрібного для стеження над раціональністю побудови правильника вимог, який повинен відповісти фізичному та психічному устроєві українського народу. Коли в державних народів над розвоєм установи ВФВ стежать численні комісії теоретиків фізичної культури, лікарів психологів і соціологів, які мають до своєї диспозиції маси досвідного матеріялу, то українські організатори подібної установи навіть не можуть користуватися цілістю правильника ВФР, ухваленого комісією фахівців У.С.С., в 1935 р. При розв'язанні УСС польська поліція сконфіскувала цей правильник, і довга та утяглива праця з трудом дібраної комісії пішла намарно, бо в опублікованій в журналі "Готові" частині, були вміщені лише табелі вимог та кілька найважніших приписів, що відносилися до бронзової ВФВ.
Тому теж конференція фахівців фізичної культури, яку скликала РФК в 1946 р. до Бад Верісгофену для переглянення правильника ВФВ станула перед нелегким завданням і мусіла ограничитися до потвердження самих вимог, відкладаючи питання відтворення згл. уложення бракуючої частини правильника на пізніший час. Рівнож на цій конференції доручено РФК постаратися про новий значок ВФВ, бо значок проекту С. Гординського введений за німецької окупації на місце першого значка проекту Р. Бучацького, відповідає радше символови рекорду чим ВФВ. Акцію за масовим поширенням ВФВ почала РФК в 1947 р. по переведенні організаційної та пресової пропаганди, зокрема в "Українській Трибуні" заходом ред. О. Лисяка. Проби переводило 62 уповноважених на цілому терені західньої Німеччини та Австрії.
У висліді цієї акції набуло право носит значок ВФВ 1003 особи.
Найбільшу кількість відзнак здобули члени "Лева". Коли однак візьмемо під ува відсоткове відношення числа здобутих від знак до числа населення табору, то на перше місце висувається "Заграва" Ваєр з 22,12% (уповноважений д-р Островський). Між жінками перед вела "Чорногора" завдяки проф. Кічанівській. Гідне відзначенн є теж показне число відзнак здобутих студентами богословії в Гіршберґу. На жа треба підмітити, що ні Пласт ні СУМ не присвятили акції ВФВ належної уваги.

Вже в часі ведення акції ВФВ комісія мовознавців доручила РФК змінити назву установи, впроваджуючи замість "справности" слово "вправности".
Рівнож у тому часі РФК приняла проект значка арт. мал. Василя Залуцького, на якому вміщеній лук зі стрілою, мають символізувати фізичну культуру поставлену на службу нації.
Вже при кінці своєї діяльно сти в Німеччині, ухвалила РФК доповнення до правильника ВФВ, якого зміст подається нижче.

ПРАВИЛЬНИК "ВІДЗНАКИ ФІЗИЧНОЇ ВПРАВНОСТИ"
І. Загальні постанови
1. Мета наділювання "Відзнакою Фізичної Вправности" — це заохотити якнайбільші кола українського громадянства до сталого утримування фізичної вправности на такому поземі, якого вимагає всебічна служба і праця для Батьківщини.
2. Кожний громадянин, чи громадянка, що хочуть реалізувати ідею ВФВ мають, що два роки відбути пробу у п'ятьох груп, окремого правильника. Проби з окремих вправ можна відбувати впродовж цілого календарного року.
3. Межі віку, в яких допускаєть відбувати проби, сягають у мужчин від 14—44 року життя, а у жінок від 16—40 року життя, при чому можна відбувати проби теж у пізнійшому віці.
4. По успішному відбуттю проби громадянин дістає виказку на якій зазначається успішні відбуття дальших проб і одиноко ця виказка дає йому право носити "Видзнаку Фізичної Вправности" відповідного роду.
5. "Відзнака Фізичної Вправности" може бути признана в таких ступнях: крицева, срібна і золота. Рід відзнак признається в той спосіб, що промежуток часу від першого признання відзнаки до найвищої можливої межі віку проходячого пробу, ділиться на три рівні части і в першій третині признається крицеву відзнаку, в другій срібну, в третій золоту. При обчислюванні часу береться до уваги лише цілі календарні роки.
6. Якщо межа третини. часу припадає зараз по році, в якому відбуто пробу, то відзнаку вищого ступня признається наступного року без поновного відбуття проби.
7. Найкороткий час третини може виносити два роки. Кожний, що відбуває проби, хоч би в найпізнішому віці життя, мусить відбути найменше три проби (що два роки), щоб дістати право носити золоту відзнаку.
8. Відбувати проби можна теж по 44 або 40 році життя, одначе це не має впливу на признавання роду відзнаки, хіба, що проби почато відбувати в такому пізньому віці, що для трикратного здобуття треба перейти поза найвищу межу віку.
9. По 44 або 40 році життя громадяни мають право носити без відбування проб цього рода ВФВ, яку вони останньо здобули.
10. Проби до "Відзнаки Фізичної Вправности" має право проводити лише окремий - уповноважнений Ради Фізичної Культури. Проби, проваджені без уповноважненого РФК, неважні.
11. Кошти подорожі покриває товариство, що організує пробу і спроваджує уповноважненого. В таких пробах мають право брати участь теж нечлени даного товариства, за оплатою не білшою 1 дол. або його рівновартости.
12. По відбуттю усіх частин проби, уповноважнений пересилає точний звіт до РФК, яка видає виказку, або потвердження на долученій виказку. Кошти набутти відзнаки покриває власник виказки.
13. Відбута проба втрачає свою силу якщо її не відновлено по двох роках. Хто хотів би по тому часі дальше проходити проби "Відзнаки Фізичної Вправности", мусить починати все від початку.
14. Право носити "Відзнаку Фізичної Вправности" втрачає той, хто вчинить злочин користолюбности, або негідний чести людини, зокрема українця.
15. Тимчасово втрачають право носити "Відзнаку Фізичної Вправности":
а) покарані адміністративним арештом — на час кари;
б) дискваліфіковані українськими спортовими властями — на час дискваліфікації;
в) шкільна молодь за недостатні поступи в навчанні на час призначений від управи школи.
16. Кожний громадянин, одержуючи виказку ВФВ, підписує ось яку заяву:
"Знаю докладно правильник ВФВ, і зобов'язуюсь моїм словом чести додержувати його постанов. Зокрема зобов'язуюсь як мине час права носити відзнаку, перестати носити її на моєму одягу".

Степан Кікта
Дзеркало Спортових Товариств

Мета цієї статті — подати короткий огляд діяльности та оцінку окремих товариств, що існували з 1945 р. в американській зоні Німеччини. Такий огляд дасть образ інтенсивности спортової праці в окремих скупченнях нашої еміґрації, причому Товариства обговорюємо за такою чергою, яку вони осягнули в змаганнях за т. зв. "клюбову вправність" в 1947 р.
На 31 діючих при кінці того ж року товариств у згаданих змаганнях взяло участь лише 27 товариств, тому інші товариства і ці, що лише короткий час провадили спортову діяльність згадаємо далі. За правильником цих змагань точкується кожну роботу товариства, так спортову, як організаційну і культурно-освітню — є це свого роду рахункове зіставлення вложеної енергії, в якому осягнене місце вірно віддає вартість праці членів даного товариства. На жаль, наш огляд праці товариств не цілком подає докладну характеристику товариств, бо часто за браком потрібних даних і докладних звітів ми були змушені міряти працю товариств лити сухими звітами про кількість змагань чи імпрез. Тому застерігаємося проти закиду, мовляв, ми уважаємо, що велика цифра уряджених імпрез, або чи мала кількість добутих перших місць в турнірах є мірилом успішности праці управи даного товариства. Якраз навпаки, ми вважаємо, що на приклад відбуття руханкового вечора, Дня Фізичної Культури чи змагань в легкій атлетиці вимагають далеко більшого готування і праці, ніж відбуття ряду змагань у відбиванці, копанім м'ячі чи в іншій спортовій грі.
Окремо треба зауважити труднощі в початкових умовах праці і організації імпрез в осени 1945 р. — тому спортовим товариствам в Карльсфельді, Авґсбурзі, Байройті і Швайнфурті та частинно і в Ноймаркті, які проробили піонірську роботу, належить окреме признання.
Тут треба зазначити, що самоліквідацію кільканадцяти спортових секцій по малих таборах, головно в 1946 р., а то й в 1947 р., спричинили не так великі труднощі при спортовій роботі, як брак виряду, площі, домівки, фондів, байдуже або й вороже ставлення таборових управ, як теж більша віддаль від інших українських осередків. Віддаль, часто у сотки кілометрів, вимагала надмірно великих видатків на залізничні білети та брак "цуляссунґскарт (дозволу на їзду) внеможливили участь не одного товариства в турнірах, а разом з тим відбирали поштовх до правильної і систематичної праці.
Для перегляду, подаємо кількість існуючих в американській зоні товариств в роках :
25. 11. 1945 — 6
30. 06. 1946 — 29
31. 12. 1946 — 38
30. 06. 1947 — 35
31. 12. 1947 — 31
30. 06. 1948 — 26

Спортова секція — Пассав
В мішаному таборі Пассав існувала в 1945/46 рр. спортова секція, без видних організаційних форм. На зональному турнір відбиванки чоловіків в 1946 р. зайняла останнє (10-те) місце.

Гімназійні Спортові Гуртки
При багатьох таборових гімназіях існували окремі спортові гуртки, які засновувала сама молодь в наслідок заборони належати молоді до УСТ в системі РФК. Такі гуртки діяли лиш сезоново і дори-вочно. Всіх гуртків було щось із десять, та влаштувати змагання чи імпрези спромоглися гуртки в Авґсбурзі, Реґенсбурзі, Новому Ульмі, Берхтесґадені, Ашафенбурзі, Міттенвальді, Бад-Верісгофені, Мюнхен-Фраймані. Гуртки, якими опікувалися вчителі руханки, розвивалися досить добре-Багато з них мало свої окремі назви і під ними виступало назовні.
До найдіяльніших належали:
УСГ "ЮНАК" в Авґсбурзі (при реальній гімназії в Сомме Касерне) заснований навесні 1946 р. під опікою м-ра Лисинецького Ореста, був розмірно діяльний до літа 47 р. Працю проводив в ланках копаного м'яча, столової ситківки, відбиванки хлопців і дівчат та кошівки і уряджував в них імпрези.
УСГ "БЕСКИД" в Реґенсбурзі був найдіяльнішим гуртком в зоні з 1947 р. Заснував гурток восени 1946 р. опікун проф. Мелешко Матвій і провадив систематичну працю серед своєї молоді в різних ланках. Окремо відзначився гурток високим числом добутих Відзвак ФВ, бо аж 124!
УСГ "ЧЕРНИК" в Ашафенбурзі об'єднував молодь всіх гімназій і був діяльний від весни 1947 р., себто від часу, коли його опікуном став проф. Ґловяк Михайло. З літа 1947 р. гуртком опікувався проф. Шавалюк.