Репліка-зауваженняЯк людина, яка понад 20 років користується комп’ютером та близько 15 років Інтернетом, зауважу:
не полюбляю спілкування у форматі «інет-форум» або «інет-коментарі». Бо в цих форматах завжди знаходяться учасники, які виводять обговорення у площину «навколишніх» тем, далеких від предмету обговорення (модератори тут не винні – сам є модератором форуму і добре розуміюся на цьому). Ваш форум обрав серед інших, бо, проаналізувавши всі доступні, вважаю його найбільш фаховим.
Зважуючись на оприлюднення про надання армігеру статусу шляхтича я передусім намагався надати максимум інформації для експертної оцінки проекту герба. Хоча передбачав, що ця інформація може викликати коментарі, які відводять від власне фахового обговорення проекту. Таки це відбулося: у коментарях «
львовянина» і (що було для мене несподіванкою) – у коментарі «
SVKM de L», який його підтримав без зауважень по суті запропонованого питання… І з їх коментарів мені не зрозуміло чому їм «сумно» і чому це «точно не геральдика».
Стосовно зауваження «
який "герб", така і "шляхта". І навпаки...» в іншій ситуації промовчав би (бо не це питання було запропоноване для обговорення)… Однак, зважаючи на те, що мова йдеться про ГІДНІСТЬ армігера і мою гідність як його нащадка (адже
гідність, а не родовитість є головною ознакою власника герба), вважаю за необхідне надати додаткові відомості…
Армігер ще у 50-ті роки минулого століття створив самодіяльну юнацьку козацьку організацію (хутір, вишкіл та атрибутика). За прагнення мати козацького чуба зазнавав утисків ще у школі. У зрілому віці ще за радянських часів займався громадською діяльністю пропагуючи козацькі традиції. З часів відродження легальних козацьких організацій бере активну участь у розвиткові козацького руху; обіймав керівні посади у козацьких організаціях. З виходом на пенсію веде спосіб життя мандрівного козака-лицаря: його сприймають як свого у Тернопільській, Полтавській, Харківській, Запорізьській та Луганській областях. Має декілька козацьких і державну нагороди. Вважає головним своїм завданням виховання нащадків у дусі активної позиції щодо поширення національної свідомості (один з оригінальних прикладів: його 6-річний онук в одному з російськомовних міст Луганської області за декілька тижнів привчив споживачів самогону звертатися до сусідки-самогонщиці українською мовою

…). Виховав три покоління медалістів середньої освіти… При цьому ніколи не обіймав керівних партійних та держаних посад… Все своє життя плекає ГІДНІСТЬ у собі і у своїх нащадків. Пропозицію про надання титулу шляхтича сприйняв, з одного боку, як визнання власної гідності, з іншого – як покладання відповідальності на нащадків на життя, гідне статусу шляхтича-лицаря (герб у данному випадку – є символом, що мобілізує нащадків на цю мету).
Назвіть мені інших достойників-армігерів, що мають такий досвід та гідні створювати наш національний фундамент (безумовно, вони є; і саме вони є українською національною аристократією).
Вважаю, що ці відомості містять достатньо аргументів щодо обговорення особистості армігера як шляхтича (хоча це і не було предметом обговорення запропонованої теми форуму). Якщо на те є потреба, його достойність, гідність та статус шляхтича – тема для інших «інет-форумів»…
Ще раз вибачте за емоційність

.
Найближчим часом надам новий проект з урахуванням зауважень, сподіваючись на вашу увагу та зацікавленість
