Міжнародні місії та навчання ВПС та ППО ЗСУ

[maxym]

post-566-1239441030-1.jpg (48.53 Кб) Переглянуто 33714 разів

[ABG]

WELCOME UKRAINIAN AIR FORCE, або Розповідь про те, як українські льотчики «прорубали вікно» в Канаду
// Військо України. — 2007. — № 12. — С. 14-17.

24 серпня 1991 року на політичній карті світу виникла нова, незалежна держава Україна. А вже у вересні того ж року ініціативна група представників української діаспори в Канаді звернулася до Міністерства оборони України з пропозицією організувати виступи наших пілотів у Північній Америці. Не спортсмени, не творчі художні колективи, яких чимало в Україні, повинні були репрезентувати громадянам Сполучених Штатів і Канади нову Україну. За задумом членів української діаспори, гідно це могли зробити лише представники Збройних Сил — структури, яку здатна мати тільки самостійна, незалежна держава.

Добре підготовлена, злагоджена команда гідно виконала поставлені завдання. За кілька місяців, проведених на Північноамериканському континенті, наші військові льотчики довели, що Україна може славитися в усьому світі не лише своїми піснями, а й майстерністю підкорювачів п’ятого океану.
…Проголошення незалежності України із захопленням сприйняли і представники української діаспори в Канаді та Сполучених Штатах Америки. Спостерігаючи протягом багатьох років за виступами кращих військових льотчиків збройних сил цих країн на авіашоу в різних містах Північної Америки, вони плекали в душі надію про те, що прийде час і для подібних виступів представників Збройних Сил незалежної України. І цій мрії судилося здійснитися.
Через кілька місяців після історичної дати проголошення нової, незалежної держави в Україну прибули представники української діаспори, серед яких — Тарас Татарин та Ярослав Семчишин. З їхніми іменами пов’язане активне поповнення військових бібліотек українською літературою історичного та національно-патріотичного спрямування. Вони звернулися до керівництва Міністерства оборони України з пропозицією організувати і провести виступи українських пілотів у містах Північної Америки. Для підтвердження серйозності намірів організаторів турне в Україну прибув також спонсор виступів українських військових льотчиків у Північній Америці американський бізнесмен Кліффорд Філдс.
Звичайно, вони добре розуміли, яке складне завдання поставили перед собою. Адже над Північною Америкою мали вперше літати не просто пілоти, а представники нової незалежної країни. І кожний їхній виступ буде формувати у глядачів уявлення і про Україну як державу, і про її Збройні Сили. До того ж участь в авіашоу (а з самого початку планувалося ціле турне по різних містах протягом тривалого часу) — це значні витрати, і тільки за умови, що українські пілоти зуміють вразити глядачів виконанням фігур вищого пілотажу, спонсори могли очікувати на фінансовий успіх усього турне. А залучення спонсорів було однією з необхідних вимог, тому що Український летунський клуб не міг самотужки профінансувати виступи військових льотчиків з України.
Проте підстави для сподівань на успіх в організаторів турне були. Одним з перших майстерність льотчиків оцінив начальник штабу ВПС США генерал Маріел Мак Пік — найвища посадова особа у військовій авіації цієї країни.
Під час візиту в Україну 11 жовтня 1991 року він відвідав авіаційні частини, дислоковані у Старокостянтинівському авіагарнізоні. Там спеціально для американської військової делегації був продемонстрований повітряний бій між парами винищувачів Су-27 і МіГ-29. Не приховуючи захоплення, генерал зауважив:
— Я вражений, а також задоволений тим, що нам вже не доведеться воювати з такими професіоналами.
У Міністерстві оборони України ідею заокеанського авіатурне, метою якого була пропаганда незалежної України, зустріли схвально.Адже очолював його в той час військовий авіатор — генерал-полковник Костянтин Морозов, у недавньому минулому командувач 17-ї повітряної армії. Він добре розумів, що побачений на власні очі філігранний проліт бойового літака з чітко вимальованою державною символікою України може розповісти про країну більше, ніж десятки декларацій та інформаційних повідомлень.
За часів Радянського Союзу до складу авіаційного об’єднання, яким командував генерал-майор авіації К. Морозов, входили військові авіаційні училища, дислоковані на території України: вищі Харківське і Чернігівське — льотні, Луганське — штурманів, Київське і Харківське — інженерні, Харківське — радіоелектроніки, а також Васильківське — авіатехнічне. За приблизними підрахунками ветеранів цього об’єднання, двоє з трьох льотчиків&винищувачів, більшість штурманів військово-транспортної авіації ВПС колишнього Радянського Союзу отримали путівку в п’ятий океан саме в небі України.
Не дивно, що для багатьох авіаторів українська земля була чи стала рідною. І саме показ майстерності українських авіаторів за кордоном, у Північній Америці, мав підтвердити право України називатися авіаційною державою і продемонструвати, що у неї є всі законні підстави володіти авіаційною технікою, що залишилася їй у спадок після розпаду СРСР. Підтримав заокеанських гостей і народний депутат України член комісії Верховної Ради з оборони і національної безпеки Ігор Деркач.
Постійно опікувався проблемами підготовки турне офіцер одного з управлінь Міністерства оборони України підполковник Геннадій Заплатников. Завдяки їхній цілеспрямованій роботі було досягнуто бажаного результату. Протягом зими 1991–1992 років в умовах творення на уламках Радянської Армії Збройних Сил незалежної України, коли раптом катастрофічно стало не вистачати того, що звично вважалося буденним і не вартим уваги, був проведений цілий комплекс підготовчих заходів. Угода між Міністерством оборони України і Кліффордом Філдсом стала лише початком цієї роботи. За цей час були узгоджені формат виступів українських військових льотчиків: типи і кількість літаків, кількість пілотів та обслуговуючого персоналу, міста проведення авіашоу. Були досягнуті домовле ності з Міністерством оборони США і Канади про дозвіл військо вим літакам України здійснювати польоти над територією цих країн і обумовлений порядок їх виконання. Уточнені питання фінансування турне. Канадська сторона взяла на себе повне матеріально-технічне забезпечення перебування української делегації в Північній Америці.
4 квітня 1992 року Міністр оборони України генерал&полковник К. Морозов підписав наказ №47 «Про організацію і підготовку національної команди ВПС України до участі в авіашоу, які будуть проводитися в травні–вересні 1992 року в Канаді і США». У ньому, зокрема, зазначалося: «У травні–вересні 1992 року в 20 містах США і Канади буде проведено міжнародне авіашоу, для участі в якому запрошені національні команди з багатьох країн. Аналогічне запрошення отримано й Україною.
Враховуючи значення першої участі ВПС України в міжнародному авіашоу, важливість розширення політичних та економічних зв’язків України з США і Канадою, Міністерство оборони України прийняло рішення про участь у ньому національної команди України.»
Міністром оборони були поставлені конкретні завдання посадовим особам щодо підготовки до участі в турне. Керівником призначався командувач ВПС України генерал&лейтенант авіації В.Васильєв. Підготовкою команди, її всебічним забезпеченням займався безпосередньо генерал&майор авіації Я. Скалько — перший заступник командувача ВПС України.
Однозначно було вирішено: Україну в небі Північної Америки будуть представляти льотчики&винищувачі на літаках МіГ-29. Підстав для цього було декілька. Поперше, технічні характеристики цього літака дозволяли виконувати дуже багато фігур вищого пілотажу, які могли бути повторені лише на небагатьох типах закордонних літаків. Їх демонстрація на авіашоу привернула б увагу глядачів і до літаків, і до України як держави. Подруге, шість із майже півтора десятка винищувальних авіаційних полків, що дислокувалися в той час на території України, мали на озброєнні саме ці винищувачі. Тут накопичився певний досвід їх експлуатації, були добре підготовлені льотчики, здатні після нетривалої підготовки виконувати показові польоти.
Проте не обійшлося й без проблем. Не було можливості виконати технічні вимоги, поставлені Міністром оборони України перед заступником з озброєння. Зокрема, наказом про підготовку участі команди українських ВПС в авіатурне передбачалося забезпечення запасними новими двигунами. Але нових двигунів для МіГ-29 на території України на той час не було, і закупити їх тоді не можна було. Також не було в Україні всіх необхідних перехідників для заправки літаків рідинами, пальним, газами, для енергопостачання. Про це відразу ж повідомив начальник Управління озброєння МО України генерал&майор Уткін. У розпорядження команди надали двигуни ІІ категорії. А проблема перехідників вирішилася досить просто вже у Канаді. Один із техніків з української команди сам став до токарного верстата і за годину виточив усі необхідні деталі, заощадивши організаторам турне і значні кошти, і час, що витратився б на виготовлення цих пристосувань у відповідних канадських фірмах.
В Україні добре розуміли, що будь&який, навіть дрібніший , нюанс, не врахований у процесі підготовки до турне, негативно позначиться на репутації не тільки всієї команди учасників. На карту клався міжнародний престиж молодої держави, адже ці виступи мали стати першим для Збройних Сил України «виходом у широкий світ». Тому при підборі учасників турне до них висувалися досить жорсткі вимоги. Пілоти повинні були володіти технікою пілотування фронтового винищувача МіГ-29 на рівні льотчика І класу, виконувати всі фігури вищого пілотажу, які зазвичай не виконуються у процесі бойової підготовки, але мали демонструватися під час авіашоу. Техніки — тільки фахівці найвищого рівня і найширшої спеціалізації, здатні самостійно приймати рішення щодо розв’язання ймовірних проблем. І, звичайно, всі повинні були вільно володіти українською мовою. (Виняток був зроблений для Героя Радянського Союзу полковника В. Кондаурова, який у той час найкраще в Україні знався на всіх нюансах техніки пілотування МіГ-29.)
Очолив групу генерал-майор Ярослав Скалько — перший заступник командувача Військово-Повітряних Сил. За плечима у генерала — служба в гарнізонах велетенського Радянського Союзу, в групах радянських військ за кордоном. Брав участь у бойових діях. Освоїв більше десяти типів бойових літаків. Фах українських майстрів вищого пілотажу мали представляти за кордоном заступник командира Державного авіаційного випробного Центру з льотної підготовки полковник Володимир Кондауров, інспектор повітряної армії полковник Микола Коваль, командир авіаескадрильї підполковник Олександр Головань, заступник командира авіаполку підполковник Валерій Солошенко. Групу технічного забезпечення очолив заступник командира винищувальної авіаційної дивізії з озброєння полковник Анатолій Сущевський. Хоча кандидатів на участь у турне було кілька десятків, вибір випав саме на них. Протягом кількох тижнів льотчики проходили спеціальну підготовку для виконання показових польотів і 8 травня 1992 року із Стрийського аеропорту вилетіли на борту українського літака Ан-124 «Руслан» до Канади.
Зустрічали гостей з України на авіабазі біля міста Едмонтона представники діаспори, керівники канадських ВПС. Зокрема, українську делегацію особисто зустрів і постійно опікувався нею начальник штабу ВПС Канади генерал Ізсідор Попович, українець за походженням.
Виступи пілотів ВПС України вразили не тільки пересічних глядачів, а й фахівців. Ледь не в кожній газеті розповідалося про авіашоу в США і Канаді, перші сторінки обов’язково прикрашали фото наших літаків чи українських пілотів. Про безперечне визнання свідчив той факт, що виступи авіаторів ВПС України, як правило, завершували програму авіашоу, були фінальним акордом кожного показу. З особливим захопленням спостерігали за виступами української команди українці — жителі Північної Америки, які щоб побачити герб України — Тризуб — на кілях бойових літаків незалежної держави, вирушали до місць проведення авіашоу за сотні, а то й тисячі кілометрів.
За час пам’ятного турне українськими пілотами було проведено понад 30 виступів з практичними польотами, виконано більш як 200 польотів на літаках МіГ-29 і МіГ-29УБ, загальний наліт становив 103 години. Льотний і технічний склад гідно представив незалежну державу, брав активну участь у прес-конференціях, виступав у пресі, що сприяло розширенню політичних та економічних зв’язків з Канадою і США. Саме так було зазначено у доповіді з приводу завершення виступів української національної команди ВПС у США і Канаді виконуючого обов’язки начальника Головного штабу ЗС України генерал-лейтенанта Г. Живиці Міністру оборони України генерал-полковнику К. Морозову від 9 жовтня 1992 року.
Схвальну оцінку отримали виступи українських льотчиків і від організаторів авіашоу у різних містах Північної Америки. Про це свідчили численні звернення до пілотів, керівника делегації ВПС України генерал&майора Я. Скалька, Міністра оборони України генерал-полковника К. Морозова з пропозиціями щодо проведення у наступному, 1993 році подібного турне в Сполучених Штатах Америки, Канаді, інших країнах світу та участі української команди в найпрестижніших аерошоу, що проводилися в країнах — визнаних лідерах світового
авіабудування.
Проте відсутність єдиної думки представників різних державних структур України стосовно свого конкретного внеску в зміцнення міжнародного престижу держави, бажання отримати матеріальні вигоди замість утвердження іміджу України як могутньої авіаційної держави і, в решті-решт, відсутність у бюджеті Міністерства оборони України відповідних коштів на організацію і підготовку нового турне не дозволили повторити успіх у 1993 році.
Минуло понад п’ятнадцять років. Події того часу стали історією, про яку нині не завжди бажають згадувати. Але, безперечно, всім нам слід пам’ятати, що першими продемонстрували широкому світу наші символи — герб і прапор України — пілоти Українських ВПС. І цього вже нікому не заперечити!

Віктор ГЕДЗ

(http://www.vu.mil.gov.ua/pdf/2007-12.pdf)

[ABG]

Нагрудна та нарукавна нашивки "Українських Соколів" під час туру 1992 р., надані п. Всеволодом Соколиком.
На фото з "Війська України" добре видно круглу нагрудну нашивку. У льотчика справа частково видно нарукавну нашивку.

MiG29 1992 Tour_1.jpg (6.65 Кб) Переглянуто 14818 разів

MiG29 1992 Tour_2.jpg (6.44 Кб) Переглянуто 14818 разів

MiG_1992_foto.jpg (17.46 Кб) Переглянуто 14818 разів

[ABG]

Ще дві нашивки.

MiG29 1992 Tour_3.jpg (3.88 Кб) Переглянуто 14818 разів

MiG29 1992 Tour_4.jpg (6.73 Кб) Переглянуто 14818 разів

[Guardian_ua]

Договір з відкритого неба (також Угода про відкрите небо, англ. The Treaty on Open Skies) — багатостороння міжнародна угода, що надає його учасникам можливість здійснювати обльоти територій один одного (встановлює режим «відкритого неба»)
Угоду підписали 24 березня 1992 року в Гельсінкі представники 23 держав-членів ОБСЄ. Вона набула чинності 2002 року, через десять років після підписання[2].
Україна ратифікувала договір 2 березня 2000 року.
Єдиною частиною, яка виконує завдання з міжнародного договору «Відкрите небо» від України є 10 окрема авіаційна ескадрилія «Блакитна стежа» із складу 15 бригади транспортної авіації (аер. Бориспіль)

У ВН - БС 1+.jpg (39.35 Кб) Переглянуто 8986 разів

У ВН - БС 2+.jpg (41.69 Кб) Переглянуто 8986 разів

1.jpg (5.89 Кб) Переглянуто 8986 разів

[Guardian_ua]

8 жовтня 2018 року на летовищах “Староконстянтинів” на Хмельниччині та “Гавришівка” на Вінниччині стартувало багатонаціональне навчання “Clear Sky–2018” – спільний і багатонаціональний захід, в якому беруть участь близько 700 військових із 9 країн. А саме з Бельгії, Данії, Естонії, Нідерландів, Польщі, Румунії, України, Сполученого Королівства та США. Україна, на правах господаря, залучила до навчання найбільше техніки та особового складу.

У ЧН-2018 1+.jpg (24.27 Кб) Переглянуто 9331 разів

[Guardian_ua]

приклад носіння

ВВС-БС.jpg (44.67 Кб) Переглянуто 8811 разів

[Guardian_ua]

FB_IMG_16.jpg (31.81 Кб) Переглянуто 8592 разів

[Guardian_ua]

8 жовтня 2018 року на летовищах “Староконстянтинів” на Хмельниччині та “Гавришівка” на Вінниччині стартувало багатонаціональне навчання “Clear Sky–2018” – спільний і багатонаціональний захід, в якому беруть участь близько 700 військових із 9 країн. А саме з Бельгії, Данії, Естонії, Нідерландів, Польщі, Румунії, України, Сполученого Королівства та США. Україна, на правах господаря, залучила до навчання найбільше техніки та особового складу.

ЧН.jpg (75.87 Кб) Переглянуто 8352 разів

ЧН2.jpg (33.91 Кб) Переглянуто 8352 разів

[Guardian_ua]

приклади

У ЧН-2018х.jpg (64.89 Кб) Переглянуто 8350 разів

У-2018х.jpg (39.25 Кб) Переглянуто 8350 разів

[Guardian_ua]

Міжнародні тактичні навчання з бойовою стрільбою «Шабла — 2017»
11.07.2017, відповідно до Плану багатонаціональних навчань за участю підрозділів Збройних Сил України на території України та їх участі у багатонаціональних навчаннях за межами України на 2017 рік, розпочався візит делегації Повітряних Сил ЗСУ до Республіки Болгарія, з метою участі в Міжнародних тактичних навчаннях з бойовою стрільбою “Шабла – 2017“ на полігоні ВПС Збройних Сил Республіки Болгарія “Шабла“ на узбережжі Чорного моря, в яких брали участь підрозділи зенітних ракетних військ Республіки Болгарія, України, Сербії та США
До участі у навчаннях від Повітряних Сил ЗСУ залучалися бойові обслуги підрозділів ЗРК С-300 зі складу зенітних ракетних військ, офіцери з організації взаємодії, а також курсанти факультету зенітних ракетних військ ХНУПС імені Івана Кожедуба, загальною кількістю до 80 військовослужбовців, та двох літаків військово-транспортної авіації.

Шабла-2017+.jpg (31.67 Кб) Переглянуто 8081 разів

Шабла-2017х.jpg (42.73 Кб) Переглянуто 8081 разів

[Guardian_ua]

The Royal International Air Tattoo (RIAT) - найбільше у світі військове авіашоу, яке проводиться щороку в липні на аеродромі RAF Fairford у графстві Глостершир, Англія, на підтримку благодійного фонду Королівських ВПС.
RIAT-2018 проходив з 13 по 15 липня 2018 року. На виставці було представлено 302 літаки з 43 авіаційних озброєнь і 30 країн, а також відбулося святкування 100-ї річниці заснування Королівських ВПС.
Одним з основних моментів польотів був показ Су-27 ВПС України.

RIAT-2018 1.jpg (37.37 Кб) Переглянуто 8042 разів

RIAT-2018 2.jpg (37.16 Кб) Переглянуто 8042 разів

RIAT-2018 3.jpg (34.8 Кб) Переглянуто 8042 разів

RIAT-2018 4.jpg (31.42 Кб) Переглянуто 8042 разів

[Guardian_ua]

варіанти операції "Блакитна стежа"

БС_0.jpg (32.01 Кб) Переглянуто 7913 разів

БС_1.jpg (52.99 Кб) Переглянуто 7913 разів

[Guardian_ua]

Угода про відкрите небо // The Treaty on Open Skies — багатостороння міжнародна угода, що "встановлює режим, який буде відомий як «режим відкритого неба», для проведення спостережних польотів Державами-учасниками над територіями інших Держав-учасників і викладає права і обов'язки Держав-учасників стосовно цього режиму".
Угоду підписали 24 березня 1992 року в Гельсінкі представники 23 держав-членів Організації з безпеки та співробітництва в Європі (станом на 2020 рік було вже 34 держави). Вона набула чинності у 2002 році.
Україна ратифікувала Угоду 2 березня 2000 року.

ВН 2002_1.jpg (40.87 Кб) Переглянуто 7913 разів

ВН_1.jpg (45.08 Кб) Переглянуто 7913 разів

[Guardian_ua]

Операція «Provide Promise» — гуманітарна авіаційа операція з надання допомоги в Боснії та Герцеговині під час югославських війн, яка тривала з 2 липня 1992 року по 9 січня 1996 року.
До кінця операції літаки 21 країни здійснили 12 886 вильотів у Сараєво, доставивши 159 622 тонни продовольства, медикаментів і припасів і евакуювавши понад 1300 поранених.

Provide Promise.jpg (51.89 Кб) Переглянуто 7866 разів

[Guardian_ua]

Українські представники місії "Відкрите небо -- Блакитна стежа"

БС-ВН_37.jpg (34.23 Кб) Переглянуто 7793 разів

БС-ВН_груд.jpg (38.77 Кб) Переглянуто 7793 разів